– Якщо б! Це вийшло спонтанно, – цитує Семеренко “СЭ в Украине“. – Йдучи зі стрільбища, я зробила те, чого не дозволяла собі ніколи раніше, – озирнулася. Побачила саме Старих і зрозуміла, що основна боротьба ще попереду. Я знаю Іру як прекрасного фінішера. І коли за кілометр до межі вона мене обійшла, мені було дуже важко. Перед очима побігли чорні кола, я погано міркувала, що робити далі. Але, на щастя, швидко зрозуміла: треба будь-якою ціною не відпустити її саме зараз, і через хвилину стане легше. Так і сталося.
А потім у пам’яті спливло, як у минулому сезоні в подібній ситуації метрів за сто до фінішу мене обігнала, перегравши тактично, чешка Віткова. Тепер з’явилася можливість наслідувати її приклад. Я розуміла, що крім як на останньому підйомі обійти росіянку буде ніде. І як тільки прийняла рішення атакувати – ніби друге дихання відкрилося. Коли знову вийшла вперед, була впевнена: тепер перемогу не поступлюся.
