На змаганнях зі спортивної боротьби найвищого рівня традиційно відзначаються львів’янки. Ось і на останньому чемпіонаті Європи, що відбувся в Дортмунді (Німеччина), галичанки вибороли дві нагороди найвищого ґатунку. Про таємниці жіночої боротьби Львова «Газеті» розповів заступник голови відділення Національного олімпійського комітету у Львівській області, директор Львівського училища фізичної культури Степан Родак.
Піонери жіночої боротьби
«Школа боротьби у Львові існує дуже давно, маємо славні традиції, — розпочав розмову Степан Михайлович. — У чоловічій вільній боротьбі в нас чимало героїв, тривалий час були спортсмени високої кваліфікації. В жіночій боротьбі перейняли світові тенденції та першими в Україні почали культивувати цей вид спорту. Можна сказати, що в цій галузі ми є піонерами. Дівчата тренувалися разом із хлопцями, вчилися перемагати завдяки не грубій фізичній силі, а техніці. Подивіться на Марію Стаднік — тендітну дівчинку: завдяки хорошій комбінаційній боротьбі вона неперевершена.
Конкурентне середовище
«У Львівському училищі фізичної культури зібралися найкращі спортсмени зі всіх західноукраїнських областей, — продовжує Степан Родак. — У нас не так багато львів’янок. Це рідкісний випадок, коли наставники з Івано-Франківщини, Волині, Тернопільщини хочуть, аби їхні підопічні удосконалювалися в нас. Це дає змогу об’єднати галицькі традиції, створити конкурентне середовище. Старші тренують молодших, молодші переймають досвід у старших. Окрім того, маємо досвідчених тренерів. Це ще один чинник успішних результатів наших борчинь».
Боротьба в інших регіонах
«Донедавна ніхто не сприймав жіночу боротьбу всерйоз, — зазначив заступник голови відділення Національного олімпійського комітету у Львівській області. — Але ситуація змінюється. Цей вид спорту почали активно пропагувати в Донецьку, Броварах, Харкові. Там подивилися на наші успіхи і вирішили: «Якщо вони можуть, то чим ми гірші?» Я тільки вітаю такі починання. Це ж загострює конкуренцію, стимулює до розвитку. До речі, в Європі до жіночої боротьби досі неоднозначне ставлення. Тамтешні дівчата неохоче займаються такими видами спорту, як бокс чи боротьба. Вони мають інші способи для самореалізації».
Робота на експорт
«Непоодинокі випадки, коли наші спортсменки перебираються в інші країни, а найактивніше переманює українок Азербайджан, — розповідає Степан Михайлович. — Як правило, в цю державу переїжджають не передові спортсмени, які через високу конкуренцію не можуть пробитися в збірну на Батьківщині. Марія Стаднік — виняток із цього правила. Її змусили виступати за Азербайджан деякі чиновники з нашої Федерації. За всю історію Стаднік проклала дорогу, її змусили функціонери, які працювали у Федерації. Тоді першим номером у її вазі була Ірина Мерлені. Чиновники не врахували, що Ірина не вічна й колись завершить виступи. Можливо, сама Мерлені якось була причетна до цього процесу, оскільки не хотіла мати дуже сильну конкурентку. Й ось тепер Марічка Стаднік регулярно здобуває золоті нагороди великих змагань для Азербайджану. Взагалі цю країну на міжнародній арені представляють винятково вихідці з інших регіонів, здебільшого слов’янки. Азербайджан нині велику увагу приділяє спорту, там у перспективі хочуть провести Олімпіаду. Тому азербайджанці запрошують до себе іноземців, аби підвищити рівень своїх спортсменів. Львів’янка Домбровська близько року перебувала в Азербайджані. За її словами, отримувала стипендію 500 доларів. А переможці чемпіонатів світу та Європи щомісяця отримують десятки тисяч «зелених». Про таку винагороду українці можуть тільки міряти. В нас тільки переможці чи призери Олімпіади отримують гідне визнання та матеріальне забезпечення».
«Львівська газета»
