Чемпіонат Європи з дзюдо завершився тріумфально для чоловічої збірної України, яка перемогла в командному турнірі. У півфіналі українці здолали торішніх чемпіонів – команду Грузії, а у фіналі – багаторазових володарів золотих медалей ЧЄ французів. Відразу після повернення з Туреччини в Україну Сергій Дребот відповів на наші запитання.
— Сергію, як оціните свій виступ на чемпіонаті Європи?
— В індивідуальних змаганнях виступив невдало, міг зробити це значно краще. Першу сутичку пропускав, розпочав із перемоги над ізраїльтянином, а третій герць програв англійцеві. Мабуть, найбільша моя помилка в тому, що не зміг перебороти себе. Вочевидь, перегорів. Якби чемпіонат Європи проводили на два дні пізніше, мої результати були б кращими. Добре, що вдалося трішки реабілітуватися в командному турнірі, в якому провів декілька хороших сутичок. Тренер моїм виступом залишився задоволеним.
— Дехто називає перемогу збірної України сенсацією. Це справді так чи, зважаючи на склад нашої збірної, несподіваним цей тріумф не назвеш?
— Думаю, це не є сенсацією. У нас дуже сильний склад, у кожній ваговій категорії маємо атлета, який входить у десятку найсильніших у світі. Просто ще ніколи українська збірна не ставала чемпіоном Європи, тому дехто називає наш тріумф сенсацією. Та, з огляду на склад учасників, це рано чи пізно повинно було статися. В нас був командний дух, ми добре налаштувалися, звідси і хороший результат.
— Ви згадували про психологічний чинник в індивідуальних змаганнях. Мабуть, у командних психологічний тягар іще більший, адже зростає відповідальність за результат?
— Так, ви праві. В командному турнірі відповідальність більша. Але командний дух дуже допомагає. Допомагав налаштуватися Роман Гонтюк, в якого є величезний досвід виступів на найвищому рівні. В командному турнірі взагалі по-іншому виступаєш, маєш інші відчуття, відповідальніше ставишся до своїх виступів.
— А як налаштовуєтеся на сутички? Музику перед виходом на татамі слухаєте?
— Ні, перед боєм не слухаю музики. Намагаюся сконцентруватися, зібратися, відкидаю всі зайві думки, зосереджуюся лише на суперникові і своєму завданні.
— Турки з організацією чемпіонату Європи впоралися?
— Загалом претензій до організаторів немає. Вони все зробили добре. Єдине, наш готель був розташований далеко від палацу спорту, на дорогу ми витрачали близько 40 хвилин.
— У Туреччині дзюдо популярне?
— Не сказав би, що популярне. Здавалося, Стамбул — велике місто, глядачів мало б бути вдосталь. Але за поєдинками спостерігало не багато людей. На трибунах сиділи лише спортсмени, організатори запросили для масовості дітей. От і все. Зал був великий, а трибуни були порожніми. Тому і зробив висновок, що дзюдо в Туреччині не користується популярністю.
— А в яких країнах дзюдо популярне?
— Серед європейських держав дзюдо популярне в Україні. Із кожним роком стає усе більше симпатиків. Також у Росії. У Франції наш вид спорту також дуже популярний. Поза Європою дзюдо люблять в Японії, Кореї, Монголії.
— Наскільки важлива для вас перемога на чемпіонаті Європи? Все ж таки у цьому сезоні основними стартами вважають ті, на яких можна вибороти олімпійські ліцензії…
— Я щасливий, що у Стамбулі нам удалося стати чемпіонами Європи. Тепер суперники по-іншому дивитимуться на нас. Хоча, справді, на чемпіонаті Європи ліцензій не розігрували. Тепер в індивідуальних змаганнях потрібно виборювати путівки на Ігри. Уже через два тижні вирушу в Азербайджан, де проходитиме Гран-прі. На цих змаганнях можна здобути залікові очки. За підсумками серії змагань очки підсумовуватимуть і вибиратимуть 22 найкращих, які вирушать на Олімпіаду в Лондон.
— Перемогу на чемпіонаті Європи вдалося відсвяткувати?
— Після змагань усі зібралися, тренер налив у Кубок шампанське. Посиділи за келихом пива, поспілкувалися. Гучних святкувань не влаштовували, попереду важливі старти, потрібно на них концентруватися.
“Львівська газета”
