На першому етапі Кубка світу з фехтування в Бразилії, на якому розпочали відбір на Олімпіаду в Лондон, львівська шпажистка Яна Шем’якіна посіла третє місце. Цей успіх посприяв поліпшенню позиції галичанки у світовому рейтингу. Шосте місце вона проміняла на перше. Після повернення з Бразилії Яна Шем’якіна відповіла на запитання нашого журналіста.
— Виступом у Ріо-де-Жанейро я не зовсім задоволена. Перед кожним стартом ставлю перед собою лише максимальні завдання. Так і цього разу дуже хотіла здобути золоту медаль. Однак не вийшло. Мені забракло тактичної підготовки. Працюватиму над помилками і виступатиму ще краще.
— Ріо-де-Жанейро вперше приймає етап Кубка світу. Бразильці впоралися з організацією змагань?
—До німців їм іще далеко. Ті значно краще вирішують організаційні питання. В Ріо-де-Жанейро все постійно відбувалося із запізненням, не було достатньої кількості доріжок.
— Фехтування в Бразилії популярне?
— Там популярний лише футбол. Фехтуванням місцеві жителі не цікавляться. Мабуть, Міжнародна федерація фехтування вирішали довірити етап Кубка світу Ріо-де-Жанейро для популяризації нашого виду спорту в цій країні. Такі заходи сприятимуть тому, щоби щоразу більше людей цікавилися фехтуванням.
— Саме місто сподобалося?
— Дуже сподобалося. Побувала там уперше. Наш готель розташовувався на березі океану, в перервах між змаганнями багато купалися. Екзотичні фрукти там дуже доступні, але загалом Ріо-де-Жанейро — дуже дороге місто. Харчі, таксі, нерухомість дуже дорого коштують. Це й не дивно — усе-таки відомий курорт.
— На яких змаганнях вам потрібно ще вдало виступити, щоб вибороти путівку на Олімпіаду?
— Хороші результати потрібно демонструвати впродовж року. Ще заплановано три етапи Кубка світу за океаном і шість у Європі. Найближчий із них відбудеться цими вихідними на Кубі.
— Мабуть, із таким графіком удома ви практично не буваєте?
— Так, з одних змагань одразу вирушаю на інші. Ось повернулася з Бразилії, кілька днів побула на зборах у Києві й 19 травня вилітаю на Кубу. Але не зважаю на це, за багато років уже звикла до такого графіка. Звісно, не вистачає підтримки близьких. Але ми часто спілкуємося по телефону.
“Львівська газета”
