Його ми знаємо як воротаря, пам’ятаємо, як помічника Станіслава Гончаренка в «Інтеркасі». Він з’явився у таборі «ТВД» на початку Нового, 2008 року, відразу ж після матчу «ТВД» з «Марріоном». Мова йде про киянина Миколу Давиденка, котрий нині є помічником головного тренера «ТВД» Романа Ковальчика.
Як розшукали мій телефон?
– Настільки несподіваним для тебе стало запрошення зі Львова?
– Здивувався. Бо останні два роки лише зрідка приїздив на деякі футзальні матчі вищої ліги. А тут дзвінок зі Львова від президента клубу «ТВД» Віталія Кіндія, котрий запросив на розмову у Львів. Звідки він відшукав мій телефон і до нині не знаю. Приїхав, порозмовляли і я почав працювати.
– На той момент ти мав роботу в Києві?
– Так. Працював у київській ДЮСШ №9 з хлопцями 1991 року народження, які стали фіналістами Кубка України з футзалу. Грав у бізнес-лізі Києва, тепер погодився пограти у львівській бізнес-лізі за команду «СПОРТИВКА».
– З «ТВД» ти підписував контракт чи працюєш за джентельменською угодою?
– Наразі існує усна домовленість, а там час покаже. Я сподіваюся на тривалу співпрацю з «ТВД». Ця робота мені подобається, добра команда, нормальний колектив. Є бажання у керівництва клубу вибороти перше місце. Цього року не вистачило досвіду та психологічної впевненості. А от у наступному сезоні мені здається команда вже дозріла до виконання найбільших завдань. У цьому ж сезоні спробуємо привезти Кубок України до Львова. Шанси дуже високі в нас, поталанило із жеребом. Тому повинні проходити «Універ-Автомар» і вдруге поспіль вийти до фіналу Кубка України. А там як Бог дасть. Щодо чемпіонату, то будемо боротися за третє місце.
Потягнув пенальті від Ковальчика
– До приїзду в «ТВД» знав когось з команди?
– Добре був знайомий з Романом Ковальчиком. У середині 90-х ми один проти одного грали: він – нападником за львівську «Україну», я – воротарем у київських командах «Адамас» і «Корпія».
– Ковальчик тобі забив?
– Якщо мені не зраджує пам’ять, у одній грі він мені забив гол. А от у наступній – Ковальчик не лише не забив з гри, але й шестиметровий від нього я потягнув.
– Разом з новою для тебе командою ти вже провів трохи більше місяця. Які помітив переваги та недоліки «ТВД»?
– Головна перевага – це ставлення керівництва клубу до гравців. Екіпіровка на найвищому рівні, транспорт доставляє гравців на тренування. Лікарські справи професійно веде Роман Романович Вайда. Справно виконуються усі умови контракту. Мені подобається відношення хлопців до тренувального процесу, ніхто не «халявить». Головний недолік – у гравців відсутня психологія переможців. Нині команда йде на третьому місці, тому на кожен матч проти нас суперник налаштовується по-бойовому. А наші хлопці сповна можуть налаштуватися лише на окремі поєдинки, скажімо з «Шахтарем», «Енергією», «Таймом». Нині футзал навчилися грати всі колективи, в командах працюють молоді тренери, в Одесі – Смирнов, у Сумах – Пєсоцький. У кожного з них своє бачення гри. Тому команди мають свій почерк, хтось грає від оборони, хтось першим номером і т.д. Розгромний рахунок у футзалі стає рідкістю. Якщо наші хлопці зрозуміють, що на кожен матч, не залежно від суперника, треба налаштовуватися сповна і зроблять крок вперед, то вже наступного сезону вони зможуть посперечатися за найвищі місця.
– Саме із психологією ти пов’язуєш серію останніх нічийних матчів «ТВД»?
– Так. Плюс ще й кульгає виконавська майстерність під час завершення атак. Часто не реалізовуємо виходи один на один з воротарями суперників. Саме ці фактори і заважають перемагати в кожній грі. Звідси втрати очок, які б зараз додати і ще можна боротися з «Енергією» та «Шахтарем».
– Аби з’явилася психологія переможців, потрібен час?
– Час потрібен у кожній справі. Але в першу чергу все залежить від самих гравців, які повинні поміняти власну психологію. Тоді з’явиться впевненість у власних силах, а відтак підуть перемоги. Не можна ділити команди на перші, другі, десяті. На кожну гру треба виходити з однаковим настроєм і бажанням перемогти. Загалом хлопці в душі прагнуть перемогти, але це ще не проявляється на майданчику в кожній грі. Треба їх переконати, що вони вміють грати в футзал, можуть обігрувати будь-кого. Загалом, рівень футзалу в Україні вирівнявся, тому вже не має прохідних матчів.
Якщо найвищі завдання, то три воротарі
– Основна робота Давиденка-тренера – це робота з воротарями. Нині у «ТВД» два рівноцінних воротарі, чи все ж таки Мельник – номер один, а Колток – його дублер?
– Останнім часом Колток не тренується в повну силу, бо зазнав прикрої травми. Тому основне навантаження випало на Андрія Мельника. Йому важко, у нього не має повноцінного конкурента-дублера, а він перенавантажений психологічно. Хоча загалом Андрій – добрий воротар. Як і в кожного, у нього є сильні і слабкі сторони. Ми працюємо над викоріненням слабких сторін. Колток – дуже перспективний воротар, не даремно його запрошують до молодіжної збірної України. Добре грає ногами, добре вводить м’яч, але до вищої ліги він ще не дозрів перш за все психологічно. Йому бракує ігрової практики.
– Якщо ставити перед командою найвищі завдання, то в команді повинно бути три воротарі?
– Це оптимальний варіант. Один воротар не може без зривів пройти увесь сезон. Окрім того, неминучі травми і т.д. Тому три воротарі повинні бути в команді, яка ставить перед собою найвищі завдання, плюс 14 гравців. Та це все прерогатива керівництва клубу.
У збірників настрій буде піднесений
– Останнім часом помітно стало те, що залучення гравців «ТВД» до лав збірної негативно впливає на гру «ТВД»?
– Цю тенденцію помітили не лише журналісти, а й команди суперників. Так, збірники випадають із тренувального процесу клубу. Згодом приєднуються із накопиченням психологічної, емоційної втоми. Хоча ігрової практики у них більше. Якщо вони повертаються з позитивними емоціями, тоді легше адаптуються в своєму колективі. Якщо ні, то процес затягується. Як буде цього разу, побачимо. Збірники повертаються 4 березня, а 5 березня у нас календарна гра з «Локомотивом».
– Який вихід із ситуації? Можливо, не відпускати гравців до збірної?
– Це не вихід. Адже кожен футболіст мріє пограти в національній команді України. Для клубу – це престиж у тому числі і на міжнародній арені.
– На завершення давай спробуємо спрогнозувати з якими емоціями повернуться наші збірники Вахула та Сільченко?
– Цей відбірковий етап до чемпіонату світу українська збірна повинна виграти. Адже усі суперники нам під силу. Якихось проблем не повинно бути. Для України буде сильним ударом, якщо ми таку групу не пройдемо. Тому переконаний, що настрій у наших збірників, як і в Романа Ковальчика, буде піднесений.
Роман Цюняк, www.mfktvd.com.ua
До теми:
