Почесний президент «Тайму» Роман Кедик інтерв’ю дає не охоче,оскільки звик свою роботу не афішувати. Про цю розмову ми домовилися ще кілька місяців тому, коли «Тайм» був лише претендентом на нагороди чемпіонату. Отож, Роман Кедик про шлях «Тайму» до чемпіонських нагород, завдання в Кубку УЄФА та реорганізації внутрішніх змагань
Як у вас виникла ідея створити міні-футбольний клуб?
До 2000 року «Тайм» був аматорською командою. За неї грали колишні футболісти, ми виступали на різних турнірах, так би мовити, в своє задоволення. Заявити «Тайм» в другу лігу мене переконав Володимир Холявінський.
За цей час ніколи не виникало бажання припинити фінансування «Тайму»?
Бувало таке, особливо після прикрих і принизливих поразок. Але емоції вгасали й бажання розформувати «Тайм» зникало десь впродовж 2 годин. При цьому жодних кроків у цьому напрямку ніколи не робив.
Розкажіть, яких успіхів ви досягли, як футболіст?
В футболі на високому рівні не грав, виступав лише за село. Більш професійно займався легкою атлетикою. Мої коронні дистанції були 400 і 800 метрів.
Запрошуючи Станіслава Гончаренка в команду, мабуть відразу були розмови про суттєве підсилення складу. Довго вагалися над остаточним рішенням?
Станіслав Гончаренко прийшов в команду ще весною 2008 року. Ініціатором переходу цього фахівця був наш тренерський штаб. Ми тоді були на третьому місці. Весною питання про чемпіонство й, відповідно, підсилення, не було. Воно повстало уже по завершенні попереднього сезону. Гончаренко намалював картину, як ми можемо стати чемпіонами. Влітку до нас перейшли Чепорнюк, Бондар, Макаєв, Павленко і Скорий. Вагань, стосовно підсилюватися чи ні, не було. Але були інші побоювання: не були впевнені в тому, що усі гравці захочуть переходити в наш клуб. Приміром, той же Макаєв, який був на провідних ролях у володаря Кубка УЄФА – «Віз-Сінара». Побоювалися, що візьмемо когось одного, а інших не вдасться.
В футболі клуби отримують прибуток від продажу рекламних та телевізійних прав, реалізації атрибутики, продажу своїх гравців. На чому заробляє міні-футбольний клуб?
Наскільки мені відомо, жодна українська міні-футбольна команда не отримує прибутків. Цю ситуацію можна виправити. Не можу сказати, що клуб може бути рентабельним, мабуть, що ні, але компенсувати частину витрат таки можна. Потрібно аби зусилля, в тому числі фінансові, приклали усі клуби вищої ліги. Аби зацікавити спонсора, необхідно надати інформацію про те, що він отримає взамін: згадування в газетах, показ матчів по телебаченню. Найголовніше, підняти інтерес до всього нашого міні-футболу, в такому разі можна розраховувати на якісь дивіденди.
Є передумови сподіватися, що невдовзі ситуація зміниться?
Передумови є… Але завжди є клуби, які не підтримують цієї ідеї. Однозначно, потрібно збільшити бюджети клубів, передбачити витрати на трансляцію матчів. На це не усі готові піти. В перший сезон, коли почнеться робота по популяризації міні-футболу, про жодні дивіденди мова вестися не може. Це зупиняє певну групу команд.
В Україні давно говорять про потребу в зменшенні клубів у вищому дивізіоні. Ви цю ідею підтримуєте?
Так, підтримую. Хоча б тимчасово зменшити кількість клубів у вищій лізі потрібно. В Росії такий крок приніс колосальні дивіденди. Навколо цього питання, справді, давно ведуться суперечки. Хтось каже, що в елітному дивізіоні має бути 12 команд, інші кажуть, що має бути 16, а то і 18. Якщо говорити про популяризацію міні-футболу, то краще більше клубів. Але від кількості потерпає якість. Впевнений, потрібно ризикнути, Асоціації піти на певні поступки, або очолити цей процес і зменшити вищу лігу.
Чому наш футзал досі не перейняв досвід футболу й не створив Професійну футзальну лігу або Прем’єр лігу?
В футзалі є досить багато прихильників такої ідеї, але для змін їх кількості не достатньо. Здається і Асоціація також прихильником цього.
Виходить замкнуте коло : заради розвитку футзалу зменшити кількість команд у вищій лізі не дозволяє Асоціація, а для того, аби отримати автономію від Асоціації бракує згоди певної кількості керівників клубів…
Так, це правда. Але все ще навіть складніше. Президенти клубів не можуть просто зібратися і проголосувати за створення Прем’єр ліги. Усі ж клуби підпорядковані Асоціації міні-футболу України й, відповідно, національній Федерації футболу. З цими структурами потрібно проводити перемовини.
Зрозуміло, давайте повернемося до «Тайму». Ваша команда із середняка вищої ліги за один сезон перетворилася в чемпіона. Які наступні бар’єри ви хотіли, щоб здолала ваша команда?
Головне завдання на наступний сезон – це вдалий виступ в Кубку УЄФА. А вдалим він буде, якщо вийдемо у Фінал чотирьох. Станіслав Гончаренко каже, що це нам під силу.
Тренер вже «намалював картину, за якої «Тайм» може успішно виступити в Кубку УЄФА?
Придбання влітку здійснюватимете?
Ще такої розмови в нас не було. Придбання якщо і будуть, то не багато, однозначно, так масово купувати гравців, як робили донедавна, ми не будемо. Підійдемо до цієї теми по завершенні сезону.
В українському футзалі були випадки, коли команди ставали чемпіонами або призерами, а потім різко скорочували фінансування й перетворювалися на аутсайдерів чи взагалі припиняли існування. У вас є впевненість, що «Тайм» така доля не спіткає?
Є така впевненість. З більшістю гравців в нас контракти на кілька років. Ми футзалі на довго.
Наостанок, львівські футзальні клуби не один рік говорять про потребу будівництва нового палацу спорту на проспекті Чорновола. Справа якось просувається?
В березні цього року депутати міської ради Львова своєю ухвалою доручили комунальному підприємству «Спортресурс» заключити із фірмою КСК «Львів», засновниками якої є три футзальні клуби – «Тайм», ТВД та «Енергія», угоду про виділення ділянки під будівництво спорткомплексу. Тобто, процес зрушився. Тепер ми маємо підготувати проект. На це піде від 6 місяців до року.
