Головний тренер «Тайму» Станіслав Гончаренко розповів клубній прес-службі про гру із «Монолітом» та матч ¼ фіналу Кубка України із львівською «Енергією».
Як оціните дії своїх підопічних у матчі із «Монолітом»?
У своїй практиці відстежую дві важливі деталі, дві складові, які, при підході до гри, неможливо розділяти, хоча вони самі по собі розділяються. З однієї сторони недооцінка суперника. А з іншої ти розумієш, що тобі потрібно, враховуєш фактор налаштовування на гру, але по ходу, видається, що організм працює, розуміє, що ти повинен працювати, що простих суперників не має. Але механізм дій не стовідсотковий. Те, що ми не забили у грі із «Монолітом» не поміщається в жоден аналіз, ні в одну хронологію подій. Впродовж стартових семи хвилин матчу повинно було бути 4:0 або 5:0 і на цьому мало усе скінчитися. Але в цьому і існує сама гра, коли при наявності моментів займаєшся щирим альтруїзмом, а суперник рано чи пізно починає тобі щедро і жорстоко дякувати. Це, власне, і відбулося в першому таймі. Друга вилазка «Моноліту» до наших воріт закінчилася голом, та й то, не вони забили, а ми «зрізали» у власні ворота. А до того була вилазка, коли вони завдали удар при вході в центральну зону, Дмитро Бондар змушений був «підстелитися» і за це отримати жовту картку. Два виходи до наших воріт закінчилися голом і жовтою карткою.
Одна справа відчуття настрою і підходу до гри, а інша, коли в глибині душі стоїть барометр, оцінюючий апарат, який регулює процеси. Ти біжиш, але де ж твоя душа..? Гравець біжить, свідомість працює, але душі не має. У грі із «Монолітом», я на жаль, не побачив в очах підопічних вогника. Команда не грала, а мучилася.
При чому, відстежується закономірність. Команда відіграла 17-ть турів, майже у кожному 6-му матчі у нас виникають проблеми. Після крупних перемог, впевнених ігор, у нас, як правило, настає внутрішній спад. Мабуть, проблема не тільки в гравцях, а й в мені. Вочевидь, не можу достукатися до їхньої свідомості. Судіть самі… В першому турі ми з рахунком 7:1 обіграли «Локомотив», приїхали додому і ледве обіграли ЛТК – 2:1. В жовтні ми з рахунком 7:1 переграли в Севастополі ПФС, а потім в Житомирі довго мучилися і лише в кінці гри вирвали перемогу в «Контингенту» – 3:1. Останній приклад із «Шахтарем», перемогли «гірників» 8:0, і ось матч в Харкові. Мабуть, після великих перемог і хороших ігор, ми не вміємо готуватися до наступних матчів.
Як в перерві намагалися «запалити» очі своїх гравців?
В перерві у нас була дуже серйозна розмова. Вона була короткою, але дуже серйозною
Наступна гра із «Енергією». Ще на початку сезону усі говорили про те, що гравці в цій команді зібралися не погані, але бракує зіграності. Зараз із зіграністю в «Енергії» усе гаразд?
Розмови про зіграність чи не зіграність тривають уже сім місяців. Питання зіграності лежить в плоскості вміння і задатків. Коли торік в «Тайм» влилася четвірка із «Енергії», питання зіграності не повставало. Тоді майстри просто доповнили майстрів. З тих пір, як вони влилися, команда почала перемагати. Тому питання зіграності не є на сьогодні актуальним, це вічна відмовка від причин, які на сьогодні не є основними.
«Енергія» давно сформовано команда, яка має визначений досвід, філософію життя і підходу до роботи. В них завжди стояло завдання всюди перемагати. Інша справа, чи співставляли вони завдання з вмінням гравців. Але в кубковій грі усі прямі чи побічні причини відходять на другий план. Це одна гра, а один матч завжди можна зіграти так, як це зробив «Моноліт» у протистоянні із нами. За відгуками очевидців, «Моноліт» зіграв свою найкращу гру в сезоні. Можливо. Але, мабуть, і ми чи не найгіршу гру провели… Це потребує філософського підходу. Коли говоримо, що ви так добре грали, суперник, який програв, у відповідь каже, що ви теж грали добре.
Повертаючись до гри із «Енергією», потрібно усе прибрати в сторону. Взяти і оцінити лише одну гру. Ми до неї підходимо без будь-якого набору дивідендів, звань, очок. Ми підходимо до матчу, як окремо-взятого. А в окремо-взятій грі перемогти може будь-хто. Тому тут потрібно прибрати риторику. Тим паче, що кубкові матчі завжди відрізняються від ігор на дистанції чемпіонату країни.
Після гри із «Монолітом» травмованих не має?
В Легчанова невеличке розсічення. Мабуть, його кров і розізлила команду. Валерію швиденько надали медичну допомогу, він повернувся на майданчик і допоміг команді. Мабуть, нам в цій грі трохи не вистачало крові, як тільки в Легчанова вона потекла, команда ожила. Вибачте, за гумор, але це трактування сьогодні має право на існування.
