Перед кубковими баталіями у Фіналі чотирьох кореспондент «Ратуші» поспілкувався з гравцем збірної України та об’єднаної команди “Енергія-Тайм” про кубкові матчі, а також про стан справ в українському футзальному господарстві.
— Із яким настроєм команда вирушає в Запоріжжя?
— Настрій бойовий, завдання лише одне — виграти Кубок України. Важливою буде гра з «Ураганом» у півфіналі, все-таки це буде матч-реванш за нещодавню поразку від них в чемпіонаті.
— Чи матиме вплив те, що «Кардинал-Рівне» автоматично потрапляє у Фінал через те, що його суперник «Шахтар» знявся і з чемпіонату, і з Кубка України. Все-таки рівненці зіграють лише одну гру, натомість «Енергія-Тайм» чи, скажімо, «Ураган», залежно від того, хто потрапить у Фінал, зіграє два матчі?
— Не думаю, що це матиме великий вплив. Наша команда укомплектована добре, у нас багато кваліфікованих гравців… Тому сподіваюся, якщо все буде добре, і ми потрапимо у Фінал, то це вже не буде великою для нас проблемою, що «Кардинал-Рівне» зіграє лише один матч. Адже сили приходять у будь-якому стані, бо це ж фінал. Хоча зараз всі думають, як перемогти у півфіналі, і саме на це налаштовуються. Тому наразі про «Кардинал-Рівне» ніхто зараз й не думає.
— Після попередніх ігор Станіслав Гончаренко казав, що гравці «Тайму», які влилися в об’єднану команду “Енергія-Тайм”, ще не достатньо відновилися від невдалих ігор… Чи вдалося вже порозумітися із новими партнерами по об’єднаній команді?
— На створення будь-якої команди, навіть із добором класних гравців, потрібен час. Сподіваюся, що до гри проти “Урагану” ми підійдемо в гарних кондиціях, і нарешті, як кажуть, нас прорве. Особливо тих гравців, які грали за “Тайм”, і мене, бо до цього в центральних матчах ми не можемо забити. От у товариських поєдинках нарешті щось почало виходити, і ми змогли забити голи. Сподіваюся, що з “Ураганом” нас прорве.
— В останній товариській грі проти “ТВД” забили 6 м’ячів, але й пропустили 5. Як на такі дії у захисті відреагував Станіслав Гончаренко?
— Він був незадоволений такими діями від нас в обороні. І я цілком із нимпогоджуюся. Це є однією із основних причин нашої незіграності у грі в захисті.
— Перед виходом на майданчик у більшості є певні забобони. А як у тебе з цим?
— Раніше, коли був трішки молодшим, цих забобонів було дуже багато. Іноді це навіть заважало та впливало на мою психологію. Зараз же я став дорослішим, і не маю таких забобонів. Виходжу на матч із думками, що треба перемагати. Звісно, як і в будь-якого спортсмена, є свої певні “прибамбаси”…
— Хто найбільш забобонний із партнерів по команді?
— У кожного своє “кіно в голові”. Ніхто ж не каже про свої прикмети, ніхто не заходить у роздягальню і не каже, наприклад, що я сьогодні встав не з тої ноги, чи не те надягну і тому я не буду сьогодні грати… Кожен тримає це всередині.
— А як із цим у Станіслава Гончаренка? Можливо, пригадуючи тренера Німеччини Йоахіма Льова, у нього є фартовий одяг?
— Стосовно одягу — не знаю. Але, звісно, є певні прикмети.
— Низка команд не змогла продовжувати боротьбу у чемпіонаті України. Це пов’язано з фінансами чи, можливо, є якісь інші чинники такої ситуації?
— Не думаю, що у спонсорів МФК “Шахтар” були якісь великі проблеми з грошима. Просто всім давно це відомо, що таке спорт в Україні, і футзал не є винятком, — неприбуткова справа. Насправді це меценатство, тобто люди на ньому не заробляють, це як хобі, наприклад, у того чи іншого президента. Наприклад, Ахмєтов чи Коломойський можуть дозволити собі тримати футбольний клуб і не один. Бізнесмени, які мають менше грошей, тримають команди, наприклад, гандбольні, футзальні, волейбольні, баскетбольні… Іноді таким керівникам, як, скажімо, в команді “Шахтар” стає питання так: “Просто набридло”. Образно кажучи, це, як забавка. Хтось заводить песика, як хобі, а хтось заводить команду. Вони можуть у будь-який момент, коли з грошима виникають якісь певні “напряги”, не завжди їх давати зі своєї кишені… Бо зайвих грошей немає.
— Зменшення команд підніме рівень чемпіонату чи навпаки, це шлях в нікуди?
— Це питання можна розглядати з різних точок зору. Як на мене, нехай би було навіть і вісім команд, але нехай вони будуть повністю укомплектовані гравцями, а у фінансовому плані, щоб не було проблем, і в розвитку інфраструктури теж. Тоді буде цікавіше виходити на кожен матч. Адже знатимеш, що кожна команда буде чіплятися в гру зубами та виривати перемогу. Тоді була б конкуренція та прогрес українського футзалу. А коли завдання стоїть просто виїхати на гру, тоді й мови не може бути про прогрес чемпіонату.
Джерело: ФК Тайм
