Львівська «Енергія» новий футзальний сезон в Україні розпочне матчем за Суперкубок України. Гра відбудеться 30 серпня в Івано-Франківську. Львівські «енергетики», як володарі національного Кубку зіграють проти чемпіона України івано-франківського «Урагану». Кореспондент «СПОРТИВКИ» поспілкувався із головним тренером «Енергії» Станіславом Гончаренком про готовність його команди до футзальних баталій, новачків команди, а також про бачення розвитку футзалу в Україні зі створенням Екстраліги.
Є проблема першої гри
-Мене дуже тішить, що в об’ємі всі гравці «Енергії» пройшли фундаментально і функціонально усі етапи підготовчого періоду, за виключенням Вершиніна, який був відсутнім на підготовчому етапі польського турніру, в якому ми брали участь. На етапі підготовчого періоду нам вдалося уникнути серйозних травм. Адже буває лазарет, десь хтось «зривається» і бувають виробничі травми. Цього нам вдалося уникнути. За виключенням хіба що Лєгчанова, в якого «забився» чотириголовий м’яз стегна. Однак, до останніх львівських ігор турніру у Львові він уже перебував в основній обоймі. Хоча наслідки травми ще відчутні, але готуватися до гри за Суперкубок України необхідно, і він вже повинен бути готовий.
-Прогрес команди від турніру до турніру помітний? Гравці додають у тактико-технічному плані?
-Так, повернувшись до залу і приступивши до роботи з м’ячами прогрес відчутний. Адже вийти з навантажень, які задавалися не в параметрах залу, не в умовах техніко-тактичних напрямках не зразу все виходило. Щоправда, турнір у Польщі дав певний поштовх. Фінал цього турніру провели на вольових якостях, на особливому підході майстерності. На жаль, у нас є проблема першої гри на етапах турнірів. Ця тенденція бере початок з «Тайму» і триває в «Енергії». Наприклад, два роки тому ми з «Ера-Паком» першу гру важко відіграли, а потім були втомлені з «Бумерангом» у другій грі. Це і сербський турнір Кубка УЄФА, де ми провали гру з «Економацом» – 1:7. Та й у Польщі ми першу гру зіграли слабувато – 1:1. Мабуть, ми не вміємо з дороги повертатися. Це трапилося після польського турніру, коли через два дні гра, і ми не встигли відновитися. Тому над цим треба замислитися і виправляти. Стосовно прогресу команди, звісно ж, кожна гра тільки його додає. На 70 % малюнок і сенс, який повинна нести команда, за грою вже проглядається.
Чепорнюк на своєму місці
-У Суперкубку стоїть тільки одне завдання – перемогти?
-І у нас, і в них таке завдання повинно бути. На те він і Суперкубок. Це як за сатисфакцією, коли кожен хоче довести, що він сильніший. Керівництво каже категорично: перемогти у цій грі. Та й ми самі розуміємо, починаючи з гравців і закінчуючи керівництвом клубу, що треба перемагати. До речі, тренер теж не виняток…
-«Енергію» поповнила ціла низка гравців…
-Вершиніна ми взяли на перспективу. Він молодий гравець 1988 року народження, у нашій команді має бути молодий та швидкий гравець. Зрозуміло, що на сьогодні з чистого аркушу увійти у склад і вирішувати певні завдання поки що не може. Але завжди у будь-якій команді існувала така ніша для молодого гравця. Це один із тих гравців, які за стержнем, змістом та сенсом нашої гри з часом зможе допомогти. Інша справа – Чепорнюк. Він повернувся до своєї системи, своїх хлопців, він повернувся на своє місце. Безумовно, це підсилення для «Енергії». Дуже радий, що нашу команду поповнив Коваль, який має величезний багаж знань та умінь, які він здобув у Росії. Про цього гравця я завжди добре відгукувався. Ще коли тренував київський «Інтеркас» хотів бачити його у своїй команді.
Є люди, далекі від футболу
-Ваша думка про формат та розвиток новоутвореної Екстраліги?
-По-перше, створення Екстраліги визрівало вже давно і дякуючи Богу, це відбулося. Однак все треба розглядати, як частину окремого питання. Це новий орган, який створено на противагу АМФУ, а та останніми роками себе дискредитувала. АМФУ своєю безініціативністю знищила всю радість міні-футболу. Інша справа, час повинен показати і дати відповідь на реальність створення цієї ліги, її професіоналізм та достоїнства. На перший погляд, це моя особиста думка, є багато запитань з мого боку до стержневого питання, тобто до людей, які знають цей вид спорту. Вони ж його абсолютно не знають. Створена ліга, у яку приходять люди, які ніколи, нічого не мали у дотичності до міні-футболу. Це є найбільшим негативним мінусом. І чому наші претенденти це не розуміють, для мене є здивуванням. У структуру Екстраліги повинні прийти професіонали, які мали хоча б до футболу якийсь стосунок. Адже є директори, є ті, які створювали і клопітливо вклали дуже багато праці в організацію цієї ліги. Нехай вони будуть на верхівці, але в середині, саму начинку повинні наповняти люди, які знають, розуміють і можуть. Тим паче, ті, які хоча б у минулому мали відношення до футболу. Саме таких людей сьогодні у складі Екстраліги не простежується.
Щодо формату чемпіонату, то я завжди дуже люблю і поважаю плей-оф. Він притягує. Минулий рік з тією негативною характеристикою, яку у себе ввібрав чемпіонат (а це зняття «Тайму», «ТВД» та «Шахтаря») – це вийшло на межі закінчення міні-футболу. Треба бути відвертим, що сам чемпіонат і сам міні-футбол врятував саме плей-оф. Його безпосередність, бойовитість, інтрига. Якщо б не було плей-оф, не знаю, як би сам чемпіонат дожив і як би доживали усі інші команди. Тому вважаю, що нам треба прагнути до того, як роблять у всіх провідних футзальних країнах світу – Росії, Іспанії, Португалії, Італії, – грати у плей-оф. А чому ми від цього відходимо, мені вкотре не зрозуміло. Це вже рішення президентів.
-А який у такому випадку ідеальний формат змагань?
-Оптимальним та ідеальним форматом змагань було б те, щоб залишили проведення на чотири кола. Це з урахуванням того, що цей рік є дуже насиченим для збірної України. Адже треба буде брати участь у відбірному циклі до чемпіонату світу, а також пройде фінальна частина чемпіонату Європи. Тому етап у чотири кола – це найоптимальніший варіант на сьогодні.
-Що скажете про збірну України?
-Свого часу я працював у збірній України. За останні 10 років спостерігаючи за тими процесами, які відбуваються зі збірною країни, ні я, ні будь-який інший тренер бажання повертатися у збірну вже не має. Чому? Бо на сьогодні всю владу у своїх руках узурпував Геннадій Лисенчук, і це не лише шкідник нашого міні-футболу, а вже певний паразит. Так, як він маніпулює і те, що він робить у збірній України простежується за продемонстрованими результатами. Рейтинг збірної з 3-го місця у Європі скотився до 8-го. Це найбільш точні та об’єктивні характеристики. У федерації працює та людина, яка взяла під себе всі збірні. Складається враження, що, буцімто, крім нього в Україні більше нікого не існує, і не має кому тренувати юнацьку, молодіжну та дорослу збірні України.
Газета “Спортивка”
