Перше на посаді головного тренера «Енергії» інтерв’ю Олександра Косенка.
– Олександр Петрович, довго міркували над пропозицією очолити «Енергію»?
– Та ні, не вагався. Хочу працювати на найвищому рівні, тому одразу погодився.
– До завершення чемпіонату залишилося обмаль часу, «Енергія» в турнірній таблиці на третьому місці, а завдання у команди максимальні. Не турбує, що часу на впровадження якихось кардинальних змін у вас не має?
– Звісно, турбує. Але в «Енергії» дуже досвідчені та майстерні гравці. Вони уже не раз ставали чемпіонами країни. Вчити грати футбол їх не потрібно. Як на мене, в механізмі «Енергії» просто щось вийшло із ладу. Потрібно знайти поломку і відремонтувати.
– І які у вас варіанти стосовно того, що саме могло вийти із ладу?
– Давайте зараз про це не будемо говорити. Спершу приїду до Львова, розберуся, тоді обговоримо цю тему.
– Чому ви безпосередньо до роботи приступите лише у травні?
– У мене в Дніпропетровську є ще справи, не можу кинути свою роботу. Зараз треную три команди. Не можу їх покинути напризволяще. Звільнюся у травні, тоді і приїду до Львова.
– Розкажіть, будь-ласка, про свій тренерський досвід?
– Упродовж чотирьох років треную команду «Вибор» – учасника усіх чемпіонатів України по пляжному футболу. У 2010 році ми були чемпіонами країни (до речі, «Вибор» – є єдиним переможцем національного турніру не з київською пропискою). Буває, на місцевому рівні звертаються команди із проханням допомогти. Намагаюся, нікому не відмовляти.
– Що можете сказати про поточний сезон у фут зальній Екстра-лізі? Чим він відрізняється від попередніх?
– Цей чемпіонат особливо не відрізняється від попередніх. За нагороди і далі ведуть боротьбу «Енергія», «Локомотив» та «Ураган». Додала луганська команда ЛТК. У спорті завжди так – хтось успішно грає в одному сезоні, хтось в іншому. У цьому сезоні усе вирішиться в плей-офф. Зараз можна сказати, що не має команди, яка є на голову сильнішою за інші. В іграх на виліт усе вирішуватиме настрій, майстерність та бажання. Але в плей-офф потрібно ще потрапити.
– Кого можна вважати головним конкурентом «Енергії»?
– Списувати з рахунків нікого не можна. Стати чемпіоном може навіть команда, яка в регулярному чемпіонаті фінішувала четвертою. Таких прикладів є багато. Хтось може ледве потрапити в плей-офф. А потім, вмотивовані своїм успіхом, футзалісти додають в грі і перемагають. Тому когось виділяти не варто.
– Олександр Петрович, наступне питання стосується не лише «Енергії». Упродовж останніх років в українського футзалу помітний прогрес?
– В будь-якому випадку наш футзал прогресує. Можливо, не такими темпами, якби хотілося. Але все одно наш футзал не стоїть на місці. Чому? Тому що з’являються нові гравці, команди додають у грі. Безперечно, хотілося б більш динамічного розвитку, тіснішої взаємодії із Європою – на рівні Асоціації, збірної, клубів. Зараз ми відокремлено розвиваємося від інших країн. Переконаний, у нас є ресурс, завдяки якому ми здатні більш динамічно прогресувати.
– Коли ви ще виступали за національну збірну, «синьо-жовті» були призерами чемпіонатів Європи. А зараз українці навіть не змогли із першого місця у не найсильнішій групі кваліфікуватися на першість Старого світу. Це конкуренти стали сильнішими чи проблема в нашій команді?
– Ми теж свого часу не відразу стали срібними призерами чемпіонату Європи. Багато років у нас був кістяк збірної, до якого додавалися 2-3 людини. Гравці набували досвіду, стали одним цілим монолітним колективом і завдяки цьому добилися успіху. Крім того, мені здається, нам було простіше у психологічному плані. Адже не було попередніх поколінь, які чогось вагомого досягали. Тому ми спокійно, крок за кроком йшли до мети. А зараз постійно перед кожним відбірковим турніром починаються нагнітання, постійно ставляють у приклад попередників, які чого добивалися, а теперішні футзалісти, мовляв, не можуть. На гравців це тисне, особливо на молодь. Відчув це у таборі збірної. Молоді футзалісти хвилюються через відчуття відповідальності за результат.
