На початку травня завершився гандбольний сезон для жіночих клубів Суперліги. Єдиний представник Львова “Галичанка”, виборовши срібні медалі, хоча й повторила своє минулорічне досягнення, але скласти конкуренцію “Мотору”, про що неодноразово заявлялося головним тренером Валерією Тищенко до початку сезону, не спромоглася. Натомість у єврокубковому турнірі наша “Галичанка” зіграла в міру своїх нинішніх сил.
“Галичанка” на євроарені
До речі, львівська жіноча гандбольна команда “Галичанка” залишається єдиною з-поміж усіх львівських дружин, яка стабільно стає призером чемпіонатів України й тому постійно виступає у єврокубкових турнірах, презентуючи Львів і Галичину на міжнародній арені. Якщо раніше львівський уболівальник не бачив своєї команди у рідному місті (через брак коштів “Галичанка” свої домашні матчі проводила на майданчику суперника), то другий рік поспіль наші прихильники спорту мають можливість у Львові повболівати за свою команду в матчах єврокубкових турнірів. Це стало можливим лише після того, як “Галичанку” під свою опіку взяла фінансово-промислова група “Росан”. Згодом генеральним спонсором команди став “Кредобанк”, а партнерами – мережа заправок “ОККО”, страхова компанія “PZU-Україна”, компанія “Ілта”, “Гелікон” і т.д. За такої підтримки партнерів, спонсорів і глядачів “Галичанка” у розіграші Кубка ЄГФ (Європейська гандбольна федерація) подолала три етапи і дійшла до 1/8 фіналу, де її суперником був титулований віце-чемпіон Норвегії клуб “Byasen”, кольори якого захищають навіть олімпійські чемпіони, не говорячи вже про чемпіонів світу. Та молоді й амбіційні галичанки не злякалися титулів суперниць і в першій грі дали справжній бій норвезькому клубу, поступившись лише одним м’ячем – 26:27. Наступного дня досвід і вміння гостей з Норвегії далися взнаки й “Галичанки” поступилася (22:31), проте від глядачів за самовіддачу отримала шквал оплесків на свою адресу. Попри поразку, вщерть заповнені трибуни палацу спорту “Будівельник” стоячи вітали нашу улюблену команду. Відтак, “Галичанка” вписала ще одну сторінку у єврокубковій історії клубу.
“Галичанка” на внутрішній арені
Щодо чемпіонату України, то після срібного успіху 2007 року галичанки налаштувалися на золоті медалі цьогорічної першості. Провівши низку тренувальних зборів, “Галичанка” у всеозброєнні підійшла до початку чемпіонату. У стартових матчах наші гандболістки просто-таки трощили своїх суперниць, перемагаючи їх з відчутною перевагою у рахунках (тернопільський “ЕкономУніверситет” – 53:23, київський “Спартак” – 36:23, ужгородські “Карпати” – 48:25 і т.д.). Натомість одвічного суперника львів’янок у боротьбі за чемпіонство в останні два роки запорізький “Мотор” на його майданчику “Галичанка” “заглушити” не зуміла – 35:38. На діях львів’янок позначилася певна незіграність насамперед у захисті, бо в міжсезоння команду залишили центральний захисник Наталія Кузьміна та воротар Вікторія Тимошенкова. А новим, хоча й досвідченим, виконавцям усе ж потрібен час для адаптації в новому колективі, про що засвідчили подальші осінні матчі “Галичанки”, у яких Анастасія Сініцина й Уляна Шувалова, як і новий воротар команди Леся Семенченко почувалися значно впевненіше.
Та місячна пауза в чемпіонаті дещо вибила з ігрового ритму здавалося б відлагоджений до автоматизму львівський механізм. Більше того, під час міжнародного турніру у Польщі одночасно травмуються два воротарі “Галичанки” Безсмертна та Семенченко. Тому в команду терміново повертають Вікторію Тимошенкову. Натомість травма не дозволяє вийти на майданчик у матчах зі “Спартаком” Регіні Шимкуте, а білоруські легіонерки Каменщикова й Артюхович повернулися в команду зі збірної не в кращій фізичній формі. Як наслідок, швидкі контрвипади реактивних гандболісток київського “Спартака” неодноразово ставили в тупикове становище захист і воротаря “Галичанки”, що призвело до другої поразки в сезоні – 24:29. На цьому неприємності для галичанок не скінчилися. І в домашньому матчі з ужгородськими “Карпатами” львів’янки часто грішили поспішними, невлучними кидками й неточними передачами. Одним словом, психолгічна криза в команді породила невпевненість у діях її гравців. Тому в багатьох епізодах галичанки виглядали безпорадними. Звідси, домашня поразка від “Карпат” (29:30) і виїзна – від криворізького “Смарту” (27:28). Звісно, ці невдачі позначилися на мікрокліматі колективу, який уже не вірив, що ще в цьому сезоні можна сперечатися із грізним “Мотором” за золоті медалі. Завітавши у Львів в матчі з “Галичанкою” “Мотор” довів, що на сьогодні саме він є найсильнішим жіночим клубом в Україні. А львів’янки перехвилювалися перед своїми вщерть заповненими трибунами палацу спорту “Будівельник” і не продемонстрували усе, на що здатні на даний момент. Поразка в першій грі з “Мотором” (22:28), дозволила львівським гандболісткам діяти розкуто у повторному матчі й це відразу ж позначилося на підсумковому результаті – бойова нічия 30:30.
Тищенко шукають заміну
Одним словом, ми вкотре переконалися, що “Галичанка” сповна не розкрила свого потенціалу.
Більше того, неозброєним оком можна помітити, що львівські гандболістки не прогресують, лише фрагментами з’являлася й командна гра “Галичанки”. Звідси й небачена досі велитка кількість поразок у чемпіонаті – вісім (!!!). Якщо у попередні два сезони львів’янки, як правило, програвали лише “Мотору”, то у сезоні 2007-2008 галичанки “відзначилися” в матчах зі “Смартом”, “Спартаком”, “Карпатами” та нездоланним “Мотором”. Як наслідок, головний тренер команди Валерія Тищенко працюватиме з приставкою в.о., поки керівництво клубу не підшукає нову кандидатуру на посаду головного коуча львів’янок. Наразі прізвища потенційних наставників “Галичанка” тримаються в таємниці, яку розголосять на початку червня. Тим часом, львівські гандболістки перебувають у відпустці, а збірниці України – Шимкуте, Борщенко, Ващук – у складі національної команди готуються до офіційних матчів плей-оф чемпіонату Європи проти словачок, які відбудуться 31 травня у Словаччині та 7 червня в Ужгороді. Щодо “Галичанки”, то в її активі три срібних (2005, 2007, 2008) і п’ять (1999, 2002-2004, 2006) бронзових сезони. Чекаємо золотого!!!
Роман Цюняк
