Новим-старим тренером львівської гандбольної „Галичанки” став Георгій Воронов. У 2001-2002 роках він уже працював у Львові, а останні два роки фахівець працював головним тренером азербайджанського клубу «АБУ» та водночас очолював збірну Азербайджану. Як з’ясувалося, нове місце праці він знайшов через … Інтернет. За інформацією прес-служби „Галичанки”, заслужений тренер України Георгій Воронов усе життя прожив у Запоріжжі, хоча народився в Харкові 19 травня 1946 року. Працював асистентом у Леоніда Ратнера, коли він був головним тренером запорізького «Мотору». Згодом Георгій Воронов став головним тренером «Мотору» (1997-1998). Наступні два роки (1998-2000) працював у Словаччині з командою «Банська Бистриця», коли вона була чемпіоном цієї країни. На сезон повернувся у Запоріжжя, після чого був головним тренером «Галичанки» (2001-2002). Після Львова знову повернувся у Запоріжжя, де працював з «Мотором-2». Ще пізніше ще раз поїхав у Словаччину, тепер у місто Михайловіце, де Воронова призначили головним тренером Центру підготовки молодих гравців. Та втілити в реальність намічені плани словакам не вдалося і в українського фахівця з’явилася пропозиція очолити азербайджанський клуб «АБУ» і паралельно – збірну Азербайджану.
„Як тільки побачив на офіційному сайті «Галичанки» повідомлення про оголошення конкурсу на посаду головного тренера, надіслав своє резюме, – розповів прес-службі «Галичанки» новоспечений наставник Георгій Воронов. – До речі, це вперше так демократично клуб шукав наставника для своєї команди. Повірте, я вперше з таким зіткнувся за довгі роки своєї тренерської діяльності. Оскільки я дуже люблю Львів і навіть колись тренував «Галичанку», а потім постійно стежив за виступами цієї команди, я зрадів, що отримав шанс повернутися у древнє місто Лева. Дізнався, що Валерія Тищенко подала заяву, бо для мене це важливий фактор чи я приходжу на так зване живе місце і людина через мене залишається без роботи…”
Перед новоспеченим наставником керівництво клубу поставило завдання здобути з «Галичанкою» золоті медалі національної Суперліги. „Розумію, що зробити це буде дуже непросто, — каже Георгій Воронов. — Головне зараз довести до гравців поставлене завдання й надихнути їх працювати на повну силу. Водночас, треба так побудувати тренувальний процес, аби ця робота – гра в гандбол – приносила їм задоволення й радість. Потенціал у дівчат дуже високий. Його лише треба зреалізувати й тоді з «Галичанкою» реально боротися за золоті медалі”.
