Національна жіноча збірна України з гандболу в Ужгороді готується до важливих поєдинків плей-оф ЧС-2009 проти збірної Голландії, які відбудуться 6 та 14 червня. До табору національної команди воротар Вікторія Тимошенкова приїхала у піднесеному настрої. Волгоградський «Динамо», за який виступає Вікторія, став чемпіоном Росії. Про виступи у сусідній країні, колишній клуб «Галичанку», а також про бійку в останньому матчі Вікторія Тимошенкова розповіла кореспонденту turnir.com.ua.
Вікторіє, вітаю із чемпіонством у складі «Динамо». Мабуть, сказати, що цей сезон для вас вдалий – нічого не сказати…
Дякую. Вважаю, що цей сезон є успішним. Коли приїхала у розташування «Динамо», сталося так, що основний воротар команди травмувалася і я була змушена одразу демонструвати у грі свою майстерність. У мене була ігрова практика, я була основним воротарем, тому грала багато. Загалом, у Волгограді мені усе сподобалося, і з клубом продовжила контракт ще на один рік.
Чи були інші пропозиції щодо працевлаштування?
Так. Була пропозиція пограти у Сербії, однак я відмовилася.
Порівняйте російський та український гандбол…
У Росії рівень гандболу вищий. Можна професійно підвищувати свою майстерність. Наприклад, коли в Україні колишня «Галичанка» грала з останньою командою чемпіонату, усі розуміли, що ми виграємо. У Росії такого немає. Аутсайдери борються до кінця. Розслаблятися не можна ні на секунду. Фізична підготовка також на голову вища, аніж в Україні. Загалом, російський гандбол у всьому сильніший, аніж український.
Зважаючи на те, що тепер граєте у сильнішому чемпіонаті, відчуваєте ріст у професійному плані?
Так, відчуваю що професійно виросла у цій команді.
Мабуть, не шкодуєте, що пішли з «Галичанки»?
Багато писали в пресі, що ми повтікали з команди, мовляв, у всіх клубах були проблеми, однак інші дівчата вистояли. Насправді ми чекали до останнього. На руках ми уже мали папери, що ми вільні агенти. Утім, після цього погодилися поїхати в Ужгород на календарну гру проти «Карпат». По закінченні гри разом з президентом команди зустрілися в кафе і прощалися.
Президент «Галичанки» Ростислав Кисіль в інтерв’ю сказав, що коли команда розпадалася, він не був в Україні, а замість нього прийняли неправильне рішення щодо розформування команди…
Хоч не завжди, але він був у Львові і про стан справ у команді чудово знав. Ми терпіли 3 місяці. Із жовтня пішли на суттєве скорочення зарплати на 60-70 відсотків.
6 червня національна збірна гратиме проти Голландії. Як оцінюєте шанси обіграти країну тюльпанів?
Треба виходити і грати, шанси є у всіх. У нас був перегляд матчів цієї збірної. Команда у них нормальна, тому прохідних матчів у нас не буде.
І на «десерт», розкажи про бійку в останній грі чемпіонату Росії…
На 15-ій хвилині першого тайму ми виграли з рахунком 8:1 і перевага у 5 м’ячів у нас була завжди. Попри це, була доволі жорстока гра. За 3 хвилини до кінця гри наш тренер замінив усіх основних гравців, аби уникнути травм. Одразу після цього вдарили нашу дівчину, яка відповіла тим самим. Арбітри миттєво дали по червоній картці. Загалом, упродовж усієї гри суперник грав доволі жорстоко і провокації створити конфлікт у них був. Ми терпіли. Розумію таку ситуацію, якби ми грали м’яч в м’яч. А завершилося все тим, що на майданчику вибігли команда на команду. Одній нашій дівчині розбили губу, інша добряче дістала в носа. Після гри стосунки поза межами майданчика не вирішували. Загалом, чимало людей грають в одній збірній, тому дивно як ці люди зараз гратимуть в одній команді.
