Фото: Прес-служба ХК «Донбас» Нападник хокейного клубу “Донбас” Євген Дадонов, приїхавши до Донецька, поспілкувався з журналістами клубної прес-служби.
– Перші враження? Вже вдалося подивитися місто?
– Вражень поки не дуже багато. Тільки прилетів до Донецька. З того, що я побачив з вікна машини – місто чисте, пострижені газони. Все красиво.
– Навколо твоєї персони і на тему місця продовження твоєї кар’єри в пресі було дуже багато інформації. Стежив за тим, що писалося в ЗМІ?
– Після закінчення сезону я розмовляв з багатьма клубами. “Донбас” до цього списку приєднався трохи пізніше. Але потім я зрозумів, як налаштовано керівництво донецького клубу, і що тут мене будуть раді бачити. В останній тиждень залишилися два варіанти – Челябінськ та Донецьк. Права на мене були у “Трактора”. “Донбас” зробив пропозицію, у Челябінська був час його підтвердити.
– Чому вирішив повернутися до КХЛ?
– У НХЛ у мене був двосторонній контракт. Звичайно, були негативні та позитивні моменти в заокеанському етапі кар’єри. В цілому, виступи за океаном – безцінний досвід. Але я не знав, яке майбутнє чекає мене там. Контракт закінчився 1 липня. Я не міг сидіти і чекати, не розглядаючи варіанти з КХЛ. Коли визначався з командою, в Америці з пропозиціями було тихо. Не хотілося залишитися біля розбитого корита, тому вирішив підписати контракт тут.
– У колишньому клубі не намагалися тебе утримати?
– В принципі, намагалися, але всі переговори починаються з 1 липня. Там мене ніхто ні в чому не запевняв, а я хотів домогтися визначеності в питанні продовження кар’єри.
– Не переживав з приводу того, що їдеш до клубу-новачка КХЛ?
– Звичайно, ні. Коли їхав сюди, бачив прізвища тих, кого підписував “Донбас”, тренерів. Спілкувався з керівниками клубу.
– Знаєш когось зі складу “Донбасу”?
– Багато прізвища чув. Але знаю тільки Андрія Колесникова, Олександра Васильєва та Валеру Дидикіна.
– Як підтримуєш форму в міжсезоння?
– По-різному. Бігав, плавав. Тренажери і біг – все це є в моїй програмі підготовки до нового сезону. Зараз вже, буду працювати по командній програмі.
– З близькими радився або робив вибір сам?
– Вони завжди підтримують мене. В будь-якій ситуації. Звичайно, їм хотілося, що б я був ближче до будинку, особливо мамі. Але коли йшли переговори, ми вирішили, що “Донбас” – непоганий варіант для мене. Та й рідні вже не проти приїхати в гості.
– Є номер, який ти хотів би носити на светрі?
– Напевно, так. Я за три роки у “Флориді” звик до номера 63.
– На цей рахунок ніяких забобонів ні? До речі, може є якісь особисті ритуали, які ти незмінно дотримуєшся?
– Так, звичайно, є свої звички. Але як кажуть мудрі люди, забобони – це тільки в голові. Насправді все залежить тільки від мене самого.
– Керівництво челябінського клубу заявляє, що тобі було присвоєно неправильний статус. Чи немає навколо цієї ситуації якийсь особистої образи?
– Взагалі ніяких образ немає. В “закулісся” я не вникав. Були розмови з директором челябінського клубу, але від мене мало чого залежало. Я лише погодився на перехід до ХК “Донбас”.
– Які моменти у виборі майбутнього стали для тебе визначальними?
– Звичайно, “Донбас” запропонував гарну угоду, але справа не в цьому. Я представив свою роль в Челябінську і в “Донбасі”, і зрозумів, що тут мені буде краще, буду на перших ролях. Я, як і будь-яка інша людина, маю право вибору. Природно, “Трактор” для мене завжди залишиться рідним клубом. Я і виріс в Челябінську, і в Суперлізі дебютував у складі “Трактора”.
За матеріалами: Прес-служба ХК «Донбас»
Оригінал публікації http://bighockey.ua/news/dadonov-zvik-u-floridi-do-63.html
