Наприкінці минулого тижня в результаті філігранної комбінації між “Автомобілістом” і “Ак Барсом” форвард екатеринбуржців Федір Малихін відправився в Казань. Тим самим була поставлена крапка в історії з тим, де продовжить кар’єру один з тих гравців, кого можна вважати відкриттям минулого сезону.
Питання про те, де розпочне новий сезон форвард “Автомобіліста”, став актуальним ще взимку, коли уральці, ведені своїм лідером, набрали вражаючий хід і вийшли в плей-офф. Тоді вірогідними виглядали три основні сценарії – залишити все як є, перейти в один з грандів КХЛ або спробувати свої сили за океаном. Кожен з варіантів був по-своєму привабливим, але в кожного було своє окреме “але”. В “Автомобілісті” можна було забути про Кубку Гагаріна, гранде – про подальший прогрес, а з НХЛ все і зовсім незрозуміло – заграти там завжди достатньо бажаючих.
У квітні Малихін отримав запрошення на збір національної команди і взяв участь у матчі Єврочелленджу. Не можна сказати, що у збірної у Олега Знарка гравець виглядав якось невпевнено. Аж ніяк. Рух, пас, кидки – все це було, але, на жаль, в силовому плані, що важливо для тренера збірної, Малихін програвав багатьом з своїх конкурентів. Гра під тиском і вихід з-під нього поки не в числі найсильніших навичок центрфорварда. А без цього в команді, де навіть “тихий інтелігент” Шипачьов може зламати залізного фінна, гравцеві робити нічого. Що вже говорити про тренувальному таборі будь-якого клубу НХЛ, де саме сила і фізика визначають долю гравця. І там будь-який тренер скаже – ти, милий друг, спочатку побігай та побейся на нашій вузькій площадці, а вже потім ми подивимося, який ти з себе “новий Дацюк”.
Та й по ходу сезону кращі ігри Федір видавав якраз проти тих команд, які не дуже активно використовували пресинг і поддавливали єкатеринбург напад. Проблемні “Авангард” та “Амур”, вічний аутсайдер “Кузня”, банкрутному “Спартак”, невиразний “Нафтохімік”, СКА, який з фінським тренером вперто не бажав грати по-фінськи – всі ці команди ставали “клієнтами Малихіна”. З тими, хто, навпаки, грав в обороні активно і жорстко зустрічав уральську атаку, Малыхину грати було незрівнянно важче, про що побічно говорить і статистика гравця в матчах проти них. Винятком хіба що варто “Магнітка”, але то уральське протистояння, по більшій частині це правило підтверджує. Одним словом, того, що в збірній у Малихіна поки складається не дуже гладко, є цілком конкретні ігрові причини.
Є припущення, що багато в чому результативна гра форварда обумовлена наявністю такого цікавого крайнього, як Антон Лазарєв. У зв’язці з ним Малихін відіграв велику частину сезону, і, безумовно, частка його заслуг в досягненнях Федора є. Іншими словами, начебто без Лазарєва не було б і Малихіна.
Взагалі, такий командний вид спорту, як хокей, в принципі передбачає залежність гравців один від одного. Але Лазарєв і Малихін – це, при всій до них повазі, не те ж саме, що Кросбі і Куниць. У Лазарєва також вийшов дуже непоганий сезон, але з великою часткою впевненості сказати, що він ще й Малихіна в збірну витягнув, було б надто наївно. На крайніх випадок, у нас буде можливість упевнитися, так це чи ні, в новому сезоні – в ньому гравці будуть грати вже в різних командах.
Цікаво, що у самому “Ак Барсі” вже є свій “Малихін”. У минулому сезоні додому з “Вінніпега” повернувся Олександр Бурмістров, місцевий вихованець, з яким і клуб, і збірна пов’язують серйозні очікування. Обидва невисокі, дуже рухливі і обидва є саме яскравими “игровиками”, хокеїстами творчого складу. Природно, з кадрової точки зору, між собою вони безумовні конкуренти за місце центрфорварда першої ланки. Хоча хто більше гідний ним стати – питання дискусійне.
Бурмістров, хоч і свій доморощений, в заочному бомбардирському суперечці Малыхину в цьому сезоні поступився (37 очок Бурмістрова в регулярному чемпіонаті проти 44 результативних балів Малихіна), і навіть золото в складі збірної не робить його абсолютним фаворитом в цій суперечці.
Інше питання, як себе буде почувати в досить специфічною казанської середовищі гравець з Єкатеринбурга. Кулуарно говорять і про прийдешні зміни в “Ак Барсі”, але їх контури поки не дуже зрозумілі, і, хто знає, чи не є Малихін одним з їхніх майбутніх провідників?
Сильний також і фактор конкуренції Малихіна з іншими гравцями казанської команди. У “Ак Барса”, крім Бурмістрова, є й інші цікаві гравці на позиції центру. Тут і Володимир Ткачов, адаптується до дорослого хокею, і Денис Голубєв, однолітка Бурмістрова, який став героєм Баффало-2011. Є досвідчені Свитов і Терещенко, а також вміють при нагоді пограти на цій позиції Винцур і Степлтон. Так що розслабитися Федору в клубі-олігарха ніхто не дасть.
Але не будемо лукавити. Говорячи кілька місяців тому про майбутнє Малихіна, його подальший прогрес ми проектували саме на збірну, гадаючи, що він стане нашим новим “уральським самородком” чи ні. І саме переходу в серйозний клуб з великими фінансовими можливостями ми побоювалися, припускаючи, що в ньому Малихін як гравець перестане рости.
Відбудеться це з переходом гравця в “Ак Барс”? Ніхто не дасть ніяких гарантій. У Мінську ми побачили, що в збірній принципи комплектування стали жорсткими. Колишній тренер “Динамо”, на відміну від попереднього, насильно тягнути “своїх” у збірну не став, і навряд чи за літо Знарок перегляне свої погляди на життя і на свою роботу – заради збірної доведеться орати.
Але щоб просто мріяти про це, треба і в клубі довести, що ті не помилилися в хоккеисте Малыхине. І якщо на обох фронтах центрфорвард подужає, ніякої стагнації та регресу в нього ми не побачимо. Складне це завдання для Федора – абсолютно ні, звичайні хокейні будні.
Если вам нужны авиабилеты в любой уголок мира тогда заходите на портал aviabilet.ru. Вас ждут лояльные цены.
