Андрій Свєчніков проти Олександра Овечкіна
Поки регулярний чемпіонат НХЛ залишається на вимушену паузу через загрозу поширення коронавіруса CoVID-19, NHL.com/ru розмірковує про те, чому в нинішньому сезоні у найсильнішу лігу світу пробилося стільки російських хокеїстів.
У нинішньому сезоні на лід энхаэловских майданчиків виходили рівно 50 росіян. Число не рекордний, але знакова: така кількість російських хокеїстів наповнило НХЛ вперше з чемпіонату 2003-04. Тобто за всю постлокаутную епоху жорсткого стелі зарплат.
Ці 43 польових гравця і сім воротарів мають абсолютно різний досвід і статус, але кожен з них, будемо сподіватися, допоможе у відродженні прекрасного тренда, а саме – збільшення представництва російської хокейної школи у найсильнішій лізі планети. Від “батьків” цього покоління Олександра Овечкіна, Євгена Малкіна і Іллі Ковальчука до 22-річного Данила Юртайкина, який встиг зіграти за “Сан-Хосе” лише в чотирьох матчах перед оголошенням паузи – кожен з них, кожна історія успіху робить НХЛ все більш привабливим вибором для молодих хлопців, яких лише нещодавно вибрали на драфті. Та й для тих, кому це тільки належить – теж.
Приклади Андрія Свєчнікова, Івана Барбашева, Іллі Самсонова, Микити Задорова, Валентина Зикова та інших молодих хлопців доводять, що шлях в НХЛ може лежати не тільки через МХЛ і КХЛ, але і через юніорські та нижчі ліги Північної Америки. Впевнений, що більшість з них, якщо не всі, готові підтвердити, що ранній переїзд за океан допоміг їм і з мовою, і з культурною адаптацією, і з звиканням до тутешніх хокейним засадам. Самсонов сам не далі як місяць тому в п’ятому епізоді подкасту “За Бортом” говорив мені, що йому подобалося виступати за “Херші” (фарм-клуб “Кепіталз” в АХЛ), і що його цитати в російських ЗМІ про те, що вони нібито харчувалися на заправках, були висмикнуті з контексту.
Це до питання про те, що кількість росіян в НХЛ впливають не тільки історичні рекорди Овечкіна, фінти Артемія Панаріна або божевільні сейви Андрія Василевського. Всі ці речі, безумовно, надихають і нас з вами, і тільки стали на ковзани хлопчаків, але чим більше таких історій успіху, як Самсонов, Барбашев або Свєчніков, буде перед очима в топових російських підлітків, тим сильніше вони будуть вірити, що і їм таке під силу. І тим більш мотивованими будуть залишатися заради виконання цієї мрії.
Нинішній сезон – не перший в історії, в якому кількість росіян в НХЛ досягало півсотні. Це здорово, якщо порівнювати з попередніми 15 роками, але нічого особливого, якщо згадувати середину 1990-х і особливо початок “нульових”, коли їх бувало й за 70. Починалося все, як ви знаєте, з тоненького струмочка: одного нападника Сергія Пряхіна в сезоні 1988-89, що зіграв у двох матчах за “Калгарі”. До наступного сезону їх було вже вісім: семеро ветеранів, відпущених Радянським Союзом на свободу на кабальних умовах, і втік Олександр Могильний. А далі струмок швидко перетворився на бурхливу річку: 12 осіб в чемпіонаті 1990-91, 22 – в 1991-92, 43 – у сезоні 1992-93, і так далі, поки у НХЛ не перебралися взагалі все, чий рівень майстерності тут був затребуваний.
Як не крути, але професійний спорт тісно пов’язаний з економікою, і коли в Росії на піку цін на енергоносії запустили КХЛ, то нова ліга на перших порах зуміла переманити до себе кількох суперзірок-флагманів, зарплати яких з урахуванням податків і вартості життя були не просто порівнянні з энхаэловскими, але і в окремих випадках перевищувала їх. Яромир Ягр, Олексій Яшин, Ковальчук та інші топові гравці, які вирушили з Америки в Росію – похідна саме від цього явища. У НХЛ цього ніхто не радів, але саме явище було зрозумілим.
Точно так само зрозуміло воно і в зворотних випадках. І коли на тлі обрушилася 30 років тому країни в Америку ломанулись все, рятуючись від банальної злиднів, і коли в другій половині 2010-х російська хокейна молодь почала знову голосувати ногами після того, як рубль знецінився до долара більш ніж удвічі за останні шість років, перестав бути привабливою валютою для заробітку.
Втім, давайте не будемо себе обманювати: НХЛ не гумова, конкуренція в ній жорстока, і шлях до зірок чекає далеко не всіх, хто вирушить сюди за мрією. Але нехай хлопці хоча б пробують. Прикро адже озиратися на прожите життя, в якій ти свою головну мрію навіть не спробував реалізувати. Як реалізували її 50 росіян, появи яких на заповнених энхаэловских аренах ми вже раділи в цьому сезоні.
