Головний тренер «Крижаних Вовків» Руслан Борисенко і його помічник, тренер Ігор Архипенко розповіли про підсумки сезону своєї команди
– Наскільки ви задоволені комплектацією команди і рівнем гравців, які були у вашому розпорядженні?
– Борисенко: мабуть, немає такого тренера, який був би на 100% задоволений загальним рівнем гравців і не прагнув би посилити певні позиції або мати в своєму складі яких топ-зірок, але ми повинні працювати з хлопцями, які були в нашому розпорядженні, намагаючись досягти максимальних результатів і виконувати завдання, які ставило перед нами керівництво команди. В цілому: я вдячний кожному з гравців з якими ми пройшли пліч-о-пліч цей сезон і хочу вірити в те, що нам вдасться зберегти склад команди на наступний рік.
– Архипенко: колись, можливо, я зможу написати мемуари, про те, як формувалася команда, як перебували гравці на ті, чи інші позиції, хто пробивався в основний склад, хто, навпаки, «сходив з дистанції», хто відразу розумів, що від нього вимагають тренери, хто навпаки, тільки з часом інтегрувався в малюнок гри.
– У складі «Крижаних Вовків» в цьому сезоні представники яких тільки країн не грали: Росії, Білорусі, Швеції, Казахстану, навіть США, які не розкриєте таємницю: яким чином ці хлопці потрапляючи в вашу команду, посилили її?
– Борисенко: ще раз підкреслюю: ми були єдиною командою, і моє завдання було знайти ключик, підхід до кожного з виконавців, що в кінцевому підсумку працювало на результат. В цілому, кожен з легіонерів зіграв свою вельми значну роль в житті нашого колективу і, будемо відверті, що не пасли задніх на льодовому майданчику.
– Архипенко: всі легіонери посилили наш колектив, і ми дуже їм вдячні. Вони повністю віддавалися грі, в цьому аспекті ніяких зауважень до гравців не має. Інше питання, що інтеграція в наше суспільство, наш український хокей, ставлення поза ковзанкою до різних хлопців проходило по-різному, мабуть, реалії нашого звичайного буття для деяких (особливо для гравців з далекого зарубіжжя) були досить складні і, навіть, несприятливі.
– «Вовки» значно додали до кінця сезону, за рахунок чого вдалося досягти такого прогресу?
– Борисенко: в першу чергу, це постійна, системна і перманентна робота з психологією гравців. Після кожної гри ми робили «розбір польотів», розбираючи попередню гру і аналізуючи помилки, які допускали наші хокеїсти з подальшим причинно-наслідковим зв’язком з точки зору кінцевого результату. Кінцевого в цьому ігровому епізоді, в цій зміні, в цьому періоді, в цьому матчі. Ми методично, монотонно, крок за кроком йшли до нашої мети, намагаючись донести нашу хокейну філософію до кожного з гравців.
– Архипенко: давайте будемо відверті: наша команда не була тим колективом, де можна було б натиснути на гравців з позицій їх зарплати, пунктів контракту і якихось захмарних умов, в яких би хлопці перебували. Умови, скоріше, були досить спартанські, але, з самого початку, ми з усіма хлопцями провели відверті розмови щодо їх перебування в нашій команді, завдань, які перед ними ставитимуться і перспектив подальшого розвитку і команди в цілому, і кожного з гравців окремо.
Головне, що керівництво команди могло забезпечити кожному з гравців – це знаходження «в процесі», «в грі», створення умов, при яких би професійні хокеїсти не втратили сезон, щоб «Вовки» мали можливість не просто відбувати номер на ковзанці, а й ставити амбітні завдання, демонструючи змістовний, цікавий хокей. Всі усвідомлювали, що наш колектив – єдиний, який вже третій сезон поспіль представляє столицю на хокейный карті України, тому і вимоги до нас у київського вболівальника були відповідні.
– Ви встигли відіграти регулярний чемпіонат і перший етап плей-офф, розіграш чемпіонату України був припинений відразу після третьої гри з «Білим Барсом». Як було сприйнято звістку про припинення чемпіонату в колективі? Які подальші кроки планує керівництво клубу?
– Борисенко: ми не виконали наше завдання, не досягли мети, яку поставив президент клубу, а саме: пройти «Білий Барс» на першому етапі плей-офф, тому, до цієї сумної новини наступного дня, і ми, і вся хокейна громадськість, отримали ще одну: призупинення розіграшу чемпіонату Української хокейної Ліги.
Зрозуміло, що акцент життя людства змістився зовсім в інший вимір і професійний спорт є невід’ємною складовою світових процесів, тому було б трохи дивно, якби ми робили вигляд, що нічого не відбувається, і продовжували грати в хокей, але, з іншого боку існуюча ситуація аж ніяк не додає впевненості в завтрашньому дні: існування команди – це не дешева іграшка а, навпаки, досить, фінансово витратна складова для власника клубу і тому, за станом на сьогодні, спрогнозувати майбутнє, наші подальші кроки і перспективи на наступний сезон дуже важко. Ми, без сумніву, не хотіли б випадати з процесу, але, як ви розумієте, багато що залежить не від нас.
– Архипенко: ми ще не мали розмови з президентом клубу, думаю, що майбутнє команди можна буде спрогнозувати паралельно з розвитком подій в світі і країні в цілому. Упевнений, що ні наше керівництво, ні тренерський штаб, ні гравці команди, не хотіли б залишитися в стороні від нашої улюбленої гри. Але час все покаже.
Джерело: сайт Федерація хокею України
