Екс-форвард «Кременчука» та гравець збірної України, який виступав в сезоні 2019/20 в команді «Mentor Ice Breakers» американської FPHL, Гліб Кривошапкін після дострокового закінчення сезону і повернення на батьківщину поспілкувався з прес-службою Української хокейної ліги і розповів про минулі сезони в чемпіонаті УХЛ-Парі-Матч, рішення поїхати в Америку, дебют за національну збірну і плани на “міжсезонку”.
– Давай почнемо з сезону, коли розпався «Беркут», з якого ти і почав свій професійний шлях. Розкажи про крайній сезон в цій команді.
– Хороший був сезон, як, в принципі, і попередні в цій команді. Ми тоді грали і по Україні, і Білорусі – в цілому десь 35-40 ігор в сезоні вийшло. Чемпіонат України ми тоді виграли, але я не зіграв у фіналі, тому що в останніх матчах в Білорусі отримав травму.
– Тоді ви дуже багато грали на виїзді. Важко було жити в постійних переїздах?
– Так, дуже важко. Але, по-перше, мені хотілося грати і рости, як хокеїсту, а участь в першості Білорусі була хорошим досвідом і розвитком для мене. А, по-друге, ми ще були дітьми, і відповідно набагато легше переносили довгі поїздки.
– У сезоні 2017/18 ти, один з небагатьох гравців «Беркута», продовжив свою кар’єру в Україні і виступав у складі «Кременчука». Чому прийняв рішення залишитися?
– Я прийняв таке рішення, тому що був упевнений, що «Беркут» залишиться ще на сезон і не збирався нікуди йти. Але потім сталося, то, що сталося, і довелося щось думати далі. На той момент пропозиція «Кременчука» була найкраща для мене, і я погодився.
– Тоді ти по суті вперше пограв на дорослому рівні. Важко було перебудуватися з молодіжного хокею? Які труднощі були?
– Найскладніше для мене було перебудуватися морально. Я багато нервував, переживав, і це дуже заважало. Плюс я не міг розслабитися і грати на максимум.
Але завдяки партнерам по команді, тренерам і батькам, другий сезон був набагато краще в цьому плані.
– Якими порадами допомагали більш досвідчені партнери по команді?
– Дуже багато різних рад було, і я всіх слухав і брав до уваги. Але найголовніший і важливий рада, напевно, як я писав раніше, – «розслабитися, заспокоїтися морально і грати в свою гру».
– У тому ж році ти в складі юніорської збірної України виграв домашній чемпіонат світу в Києві. Які емоції були від того, що в Палаці Спорту зібрався кістяк колишнього «Беркута»?
– Якщо чесно, я про це якось не замислювався навіть. Цей чемпіонат світу проводився в Києві, на батьківщині, і це був наш останній чемпіонат по U18, так що всі думки були безпосередньо про сам турнір. Але, в будь-якому випадку, я радий був бачити всіх хлопців, з усіма нормально спілкувалися.
– Як думаєш, чи стало те, що ви з хлопцями з дитинства грали разом, однією з причин перемоги на турнірі?
– Так, можливо це якось допомогло, але я не думаю, що це було основною причиною перемоги на турнірі.
– Через сезон ти поїхав грати в американську WSHL. Розкажи детальніше про цю лігу. Як ти потрапив в американську команду?
– WSHL – це молодіжна ліга, в якій брали участь гравці віком до 21 року. Не скажу, що був задоволений рівнем хокею, але, так як я грав в одній з кращих команд тієї ліги, все інше (проживання, харчування, каток, роздягальня, тренувальний процес, організація) мене цілком влаштовувало.
Туди я потрапив завдяки тому, що раніше там грав Артур Оганджанян, з яким ми знайомі з дитинства. Від нього тренер тієї команди дізнався про мене і запросив.
– Важко було пристосуватися до ігор в США? У чому була різниця між українським хокеєм і американським?
– Як я вже сказав раніше, рівень хокею в лізі слабкий, тому складності в «пристосуванні» не було. Відмінність була лише в тому, що там є вибір – куди піти і де грати. Я маю на увазі лігу і команду. Адже у нас в країні, на жаль, не настільки багатий вибір.
Плюс у більшості команд були маленькі арени, де потрібно було швидше думати і швидше рухатися.
– Чи були труднощі з мовою і розумінням усередині команди або з тренерами?
– Складнощі з мовою не було, тому що в дитинстві я вже літав в США і Канаду з моїм першим хокейним клубом «Дружба-78». Спілкувався легко і вільно з усіма. До того ж, в команді були хороші, позитивні хлопці і розуміє, хороший тренер.
– По ходу сезону ти з WSHL перейшов в FPHL. З чим це було пов’язано?
– Перейшов, бо надійшла така пропозиція, і я вирішив спробувати себе там.
– У цій лізі ти був одним з наймолодших гравців. Якого було грати з хокеїстами набагато доросліше тебе?
– Я був наймолодшим гравцем в тій лізі, але мене це абсолютно не хвилювало. Відчував себе впевнено. Плюс у нас був дуже позитивний колектив, особливо хлопці, з якими я грав в ланці, – вони завжди підбадьорювали, допомагали на льоду і за його межами.
– У сезоні 2019/20 ти провів останній для себе чемпіонат світу у складі молодіжної збірної. На цьому турнірі ви посіли третє місце. Як думаєш, через що не вдалося повторити тріумф позаминулого року?
– Я не можу точно сказати, чому результат такий. Взагалі на цю тему можна багато говорити, але я скажу, що все викладалися на максимум, грали до кінця. Всі хотіли перемогти, але це спорт, а в ньому перемагає найсильніший.
– Які взагалі залишилися емоції після останнього чемпіонату світу таким складом, адже ви грали разом з дитинства?
– Емоції залишилися тільки позитивні, я був радий повернуться «додому», побачити хлопців, свою сім’ю.
Грати вдома – це величезна відповідальність, і я вдячний всім, хто щиро вболівав за нас. Важко передати ці емоції – таке потрібно тільки пережити, і я щасливий що був частиною цієї команди і цієї атмосфери на арені в цілому.
– У цьому ж році ти дебютував у складі національної збірної України на олімпійському кваліфікаційному турнірі. Яким він був для тебе?
– Я вже грав за національну збірну раніше, в товариських матчах, але все одно був приємно здивований, що мене покликали, і я відразу ж відгукнувся на запрошення.
Хвилювався, звичайно, але по ходу першої гри зміг заспокоїтися і грати на максимум. Я б не сказав, що було важко перебудуватися.
– Зараз через пандемію коронавірусу всі ліги в світі були змушені зупинити свої чемпіонати. На якому етапі зупинився чемпіонат в FPHL?
– Нам залишалося дограти ще приблизно 13 ігор регулярного чемпіонату, але через ці обставини, сезон закінчили достроково.
– Ти плануєш залишитися і далі в FPHL або будеш міняти лігу?
– У цій лізі залишатися не планую, але поки, якщо чесно, не замислювався щодо наступного сезону.
– Зараз настав період досить довгого міжсезоння. Чим плануєш займатися до старту нового сезону?
– Відпочину як фізично, так і морально. Побуду з сім’єю і ближче до сезону почну тренуватися.
