Сьогодні, 10 березня, в Києві поховали одну з найбільш знакових хокейних постатей в українській історії Олександра Фадєєва, людини, який входив в тренерський штаб «бронзового» «Сокола» в сезоні-1984/1985, а на зорі незалежності в статусі наставника очолював національну збірну нашій держави.
Олександр Михайлович народився 17 липня 1945 року в Москві (РФ). Протягом ігрової кар’єри, яка тривала протягом 1965-1974 років, виступав за клуби СКА МВО (Калінін), «Кристал» (Саратов) і «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя).
У Києві Фадєєв опинився у другій половині 70-х років минулого століття, увійшовши в «Соколі» в штаб Анатолія Богданова. Під керівництвом цих тренерів кияни піднялися в елітний дивізіон радянського хокею і змогли виграти там бронзу чемпіонату СРСР-+1984 / 1 985.
Після того, як Богданов переїхав до Фінляндії, Фадєєв в 1991-му очолив «Сокіл» на правах головного тренера. Під його керівництвом команда брала участь в чемпіонаті СНД і турнірах міжнаціональної хокейної ліги. У 1993-1994 роках Фадєєв очолював збірну України, ставши першим в її історії тренером.
Помер Олександр Михайлович 8 березня. Провести його в останню путь до спорткомплексу «Авангард», який колись був Меккою українського хокею, а в останні десять років чекає на реконструкцію, прийшло кілька десятків хокеїстів різних поколінь, друзі і рідні – разом з дружиною Фадєєв виховав сина і дочку, а також трьох онуків.
«Мені пощастило працювати з Олександром Михайловичем ще як гравцеві «Сокола», а пізніше був його колегою вже як тренер, – ділиться спогадами культовий фахівець Олександр Сеуканд. – «Сокіл» і збірну України Фадєєв очолював в, мабуть, найважчі часи, коли Україна стала самостійною державою. Матеріальна база тоді була відсутня, хокей тоді всім був байдужий. На плечі Олександра Михайловича лягла важка ноша. Збірна України під його керівництвом проводила перші в історії поєдинки в групі С чемпіонату світу. І грала наша команда дуже гідно».
«Фадєєв був дуже добрим і гострим на слово людиною, – згадує Сеуканд. – При цьому гострота і гумор завжди виявлялися в потрібний час в потрібному місці, надихали гравців. Олександр Михайлович був однодумцем Анатолія Богданова, як другий тренер був сполучною ланкою між наставником і командою. Фадєєв був громовідводом в ті миті, коли в колективі накопичувалися негативні емоції і багато гравців в розмовах з асистентом тренера «спускали пар». А ще мало хто знає, що Олександр Михайлович прекрасно танцював. Особливо – циганочку. Танцював її як ніхто, з душею».
Від стін «Авангарду» траурна процесія вирушила до Байкового кладовища, де в залі печалі при крематорії відбулася поминальна панахида за упокій душі Олександра Фадєєва.
Джерело: Sport.ua
