Капітан «Донбасу» Віктор Захаров в коментарі XSPORT розповів не тільки про своє ставлення до конфлікту між ФХУ і УХЛ. Хокеїст також поділився враженням від п’ятого ювілейного сезону в Українській хокейній лізі і розповів, скільки часу займе його відновлення.
— Які спогади у тебе залишилися від регулярного чемпіонату?
— Перше, що мені спадає на думку – це матч відкриття з «Кременчук». Пам’ятаю, коли ми, через кілька днів після того, як програли в фіналі «Кременчук», з ними грали матч відкриття. Тоді ми той поєдинок виграли, а сам сезон пішов по накатаній. І ще б виділив, напевно, першу будинку гру з «Соколом». Мені тоді вдалося закинути шайбу. Пам’ятаю, коли забив гол, то я підняв руки вгору. В цілому, регулярний чемпіонат пройшов рівно.
— Ти вихованець «Сокола». Чи отримав ти задоволення, граючи проти клубу, який тебе виховав?
— Перша гра вийшло дуже емоційною, шкода, що тоді уболівальників не було. Мені було приємно, коли я забив.
— Чи можна сказати, що ігри проти «Сокола» вийшли найбільш принциповими протистояннями?
— Я ще перед фіналом говорив, що «Сокіл» – це хороша команда, тренерська. Олег Леонідович Шафаренко – фанатик хокею. Я з ним грав разом, як в «Донбасі», так і в збірній України. Я знаю, що він дивиться багато матчів і вивчає тактики. Він попрацював з багатьма видатними тренерами, він багато від них взяв хорошого.
«Кременчук» теж хороша команда, але ми з ними граємо на протязі довгого часу. «Кременчук» з року в рік б’ється, як на виїзді, так і у себе вдома. У них «Айсбергу» дуже важко грати. Якщо говорити про «Соколі», то в цьому сезоні він був чимось новим.
— Те, що «Донбас» в плей-офф почав грати з півфінальної серії. Це плюс, що вдалося трохи більше відпочити і підготуватися або мінус, що втрачається ігровий тонус?
— З одного боку це звичайно перевага, а з іншого – це не перевага. Поки хлопці грала чвертьфінали, «Сокіл» зіграв три гри з «Маріуполем», хоча всі думали, що команда Шафаренко легко пройде маріупольців. У цей момент ми вже 12 днів тренувалися, якщо чесно, то психологічно це вже набридає.
З Сергієм Вітером ми в серпні пройшли божевільну передсезонку, потім ми всі захворіли коронавірусів. Через це у нас випало три тижні. Потім потрібно набирати форму, а часу не було, так як нам з «Дніпром» потрібно було догравати півфінальні гри. Це так починався сезон, а в кінці ця пауза протягом 12 днів. Хочу сказати всім, хто думає, що з Херсоном були легкі гри, то це неправда. Я відразу сказав, що якщо пройде «Дніпро», а не «Краматорськ», то буде нам набагато важче. Олег Тимченко з тієї ж когорти, що і Олег Шафаренко.
— Розкажи, що сталося в тому матчі, коли «Донбас» програв «Дніпру» 0:4?
— Тренер подумав, що ми у фіналі і трохи дав слабинку за складом. Коли ж ми почали програвати, то гру вже було не врятувати. В той день, як говорив Андрій Шевченко після Стамбульського фіналу: «Все робилося так, щоб ми не виграли».
— Цей матч став єдиним, коли Олексію Трифонова дали відпочити.
— Так! Це не вина Полошкова, що він пропустив три голи, а потім випустили Дьяченко, який не грав тривалий час. Не в образу Ігорю Вікторовичу, але він на секунду подумав, що ми вже в фіналі, а в хокеї так не буває. Ви думаєте, що було весело їхати 12 годині на автобусі з Херсона після поразки? Було нам невесело.
— Що тобі впало перше в очі з приходом Павла Мікульчик?
— У мене був час, я подзвонив Севастьянов Карпенко, екс-капітану «Краматорська», який мені все змалював. Павло Антонович дуже легко говорить, що вся інформація засвоюється, а за складом він кардинально нічого не став міняти. А ось в плані тренувального процесу, тренерського завдання, то кардинально все змінилося. Я думаю, що це було видно в матчах.
— Хто був більш емоційним Ігор Вікторович або Павло Антонович?
— Мені здавалося, що Ігор Вікторович був менш емоційним. А ось Павло Антонович постійно підходить до кожного з планшеткою і підказує. Всім все розповість і всіх покличе до себе. Мені здається, він більше залучений в процес, ніж гравці, які виходять на лід (посміхається).
— Чи дивився ти гри «Сокола» і «Кременчука», на твій погляд, що сталося? Чому рахунок в серії 4: 0?
— Чесно, навіть ми не очікували (сміється). У нас був план, щоб зіграли сім ігор і на своїй коробці вони замоталися (сміється).
Я не знаю, що сталося в «Кременчуці», але мені здається, що «Сокіл» був краще готовий. Нехай буде не в образу нікому, але «Сокіл» виходив грати в хокей, а «Кременчук» щось просто хотів довести. Потім, коли «городяни» почали грати, то було вже пізно.
— Наскільки були складні матчі у фінальній серії проти «Сокола»?
— Легкого нічого не було. Якщо говорити про рахунок, то в другій грі він був великим, але насправді поєдинок пройшов в боротьбі. В цілому, гра була рівною. Ми просто реалізували свої моменти, а вони ні. Можливо, навіть «Сокіл» не заслуговував, щоб у фіналі 0: 4 програти. Може бути, для уболівальників було б цікаво, коли було б більше ігор, але нам теж потрібно вигравати (сміється).
— Розкажи про третьому матчі, як ти отримав травму. Ти тоді дограв гру?
— Ми були в зоні атаки. Хочу сказати, що я відео принципово не переглядав, я не люблю відео переглядати. Переді мною вискочив гравець, а я спробував зупинитися. Потім я пішов на лавку, там мені доктор заморозив і замотав руку, так як я став відчувати біль. Вийшов грати наступну зміну і зрозумів, що я не можу тримати ключку. Я розумів, що якщо до мене дійде шайба, то я не помічник команді. Слава Богу, що хлопці з іншого боку вивели шайбу, а я пішов на зміну.
— Як довго триватиме твоє відновлення?
— У мене перелом зі зміщенням. Зробили операцію і вставили титанову пластину. Відновлення займе близько шести тижнів. Додам, що потім цей хлопець на рукостисканні вибачився, хоча я подумав, навіщо вибачатися, якщо це хокей (посміхається)?
— Було прикро, що без допомоги кубок підняти не міг?
— Підняти кубок це не найскладніше (сміється).
— Розкажи детальніше про лист, який було написано гравцями в ФХУ?
— Прочитали ми в інтернеті інтерв’ю президента Федерації хокею України Георгія Зубко. Нас хокеїстів зачепила фраза щодо антиукраїнської чемпіонаті. В першу чергу, ця фраза зачепила українців. Всі провідні українці грають на провідних ролях у своїх клубах. Це не тільки в «Донбасі», а й «Кременчуці», «Соколі», «Дніпрі», «Маріуполі», і в усіх командах. Тому до такої заяви ми негативно поставилися. Я думаю, що за цей вислів президент Федерації хокею України повинен публічно вибачитися. Георгій Зубко сам же говорить, що для нього українці – це важлива деталь нашого виду спорту.
Всі знають, як Федерація відносилася до всіх команд: U18, U20 і національної збірної. Все начебто в дрібницях виявлялося, але багато чого не знають уболівальники. Ось наприклад, якщо хтось там отримає травму, то він просто залишиться без роботи на наступний сезон. Ось, як ми підписували папірці, коли проводили ігри з Казахстаном в Броварах, що в разі травми збірна не несе відповідальності. Слава Богу, тоді все закінчилося благополучно для всіх.
Якщо говорити про УХЛ, то я проти того, що чемпіонат України – це антиукраїнська ліга. У цьому сезоні, я думав, що ось він шанс відштовхнутися від цього дна, де ми знаходимося, так як грало вісім команд, ось він шанс, що прийшов молодий і амбітний президент.
Я думав, що він в першу чергу піде на допомогу УХЛ, що поговорить і буде 10, 12, 13 або 14 команд. Це все реально! Ось тільки інше питання, що наших хокеїстів не вистачає. Так, нехай вводять ліміт наскільки хочуть, але наших пацанів не вистачить. Порахувати більш менш грають українців, то вони все в збірній. Я можу склад збірної на два сезони на 80% назвати. Це не секрет.
Коли ходили розмови про травневому зборі, то Вадим Шахрайчук, я до нього з великою повагою ставлюся, він був моїм одним з наставників в «Соколі» і він багато чому навчив. Але наскільки я знаю, то головний тренер жодного разу гравцям «Донбасу» не подзвонив. Зв’язувався з гравцями тільки через помічників, які працюють у Федерації хокею України.
Також дуже неприємно, що йде конфлікт між УХЛ і ФХУ. Я не знаю, як його вдасться вирішити, але від нього постраждає весь український хокей. Напевно, не з цього треба було починати новому-старому керівництву ФХУ. Діти продовжують займатися хокеєм за рахунку батьків, а Федерації немає до дитячого хокею ніякого діла.
Я вважаю, що повинні були починати з ковзанок, дитячого хокею, але на даний момент ми стоїмо на місці. Якщо говорять, що збірну України повернуть в еліту протягом 5-6 років, то це неможливо, час минув. Коли тепер прийде нове покоління – невідомо.
Якщо говорити про U20, то там трохи хлопців. Щоб збірна грала в еліті, то повинно пройти дуже багато років.
— Ти сказав, що в першу чергу потрібно розвивати дитячий спорт. Нещодавно також УХЛ пішла назустріч ФХУ тим, що готова зменшити кількість легіонерів. На твій погляд, чому ФХУ продовжує нагнітати атмосферу?
— Це почалося з незрозумілих виборів президента ФХУ. Мені здається, що там було не все прозоро, хоча за папірцями вони скажуть, що все було чітко. Те, що Георгій Зубко відразу поліз в професійний спорт, до власників клубів – це неправильно. Я вважаю, що потрібно в першу чергу займатися дітьми, розвивати той же молодіжний хокей і виховувати нових суддів.
Ось будуть травневі збори, які незрозуміло кому вони потрібні, напевно, для створення видимості, що ФХУ працює. Ще б згадав IIHF, яка проводить чемпіонат світу тільки в еліті. Виходить, що команди, які нижче дивізіонами, вони що не заслужили грати? Ось в нашому дивізіоні чемпіонат світу проводиться, як в «міхурі». На матчі тільки ходять уболівальники тієї збірної, в якій країні проходить турнір.
Якщо повернутися до листа, яке гравці підписали, то ФХУ потрібно провести чесні вибори. Чи не повинен дядько з Житомирської області, де немає не тільки хокею, а й ковзанки, вирішувати, хто буде президентом ФХУ. У зв’язку з цим у нас хокеїстів вимога поміняти статут, щоб організація стала загальнодоступною, так як вони сидять у себе там, як в бункері, а це триває десятиліттями. Якщо ці вимоги не будуть виконані, то хокей в Україні знову буде йти на дно. Від того, що Федерація хоче провести свій чемпіонат, то від цього ніхто не виграє.
Не забудьте подписаться на наши страницы в социальных сетях Facebook, Telegram, Instagram, Twitter, Youtube и Viber
