Білоруський хокеїст Ігор Коваленя завершив кар’єру гравця у віці 37 років. Більшу частину своєї кар’єри Ігор провів у рідному «Хіміку», але також встиг виграти золото і два срібла екстраліги з «Юністю» і стати віце-чемпіоном України з «Кременчуком» в сезоні 2016/17.
Ігор Коваленя поспілкувався з прес-службою УХЛ і поділився своїми спогадами про чемпіонат України, розповів про те, за якими клубами стежив в ювілейному сезоні УХЛ Паріматч, а також пояснив, чому прийняв рішення завершити кар’єру.
– Не так давно з’явилася новина, що Ви завершили кар’єру гравця. Чому прийняли таке рішення?
– В основному через проблеми зі здоров’ям. Важко грати, коли болить спина. Тому прийняв таке рішення. За ідеєю, можна робити операцію і відновлюватися, але це буде дуже довго, і неможливо.
– Ви говорили, що тепер будете заступником директора зі спортивної роботи в рідному «Хіміку». Як сприймаєте такий виклик для себе і наскільки нової для вас буде ця посада?
– Я думаю, що це буде досить цікава робота. Зв’язок з громадськістю, інформаційна робота з клубним сайтом, переговори з виконкомом. Думаю, що по початку може буде важкувато, але з часом я втягнуся і все вийде.
– Ви є вихованцем новополоцької школи, більшу частину кар’єри ви провели в «Хіміку» як гравець, а зараз приєднаєтеся до команди вже з боку менеджменту. Як часто можна зустріти таку відданість своєму рідному клубу?
– А чому б і ні? Це мій рідний клуб – я в ньому починав, робив перші кроки, а зараз в ньому і закінчив свою кар’єру. По-перше, це будинок – тут квартира, сім’я. І якщо є можливість продовжити у своєму рідному клубі, то чому б і ні? Думаю, що будь-який би погодився на це.
– Що з власної кар’єри гравця будете згадувати з посмішкою на обличчі?
– Чемпіонство в «Юності» і Кубок в один сезон. Був у нас вдалий рік, тому що до цього якось пару років грали за «Юність», але в фіналі поступалися. Можна «Кременчук» згадати – у нас була цікава фінальна серія з «Донбасом». А взагалі в кожному сезоні є якісь веселі командні моменти.
– До речі, з приводу «Кременчука». Українському вболівальнику Ви відомі завдяки виступам саме в цьому клубі. Що взагалі можете згадати про те сезоні в Україні?
– Чесно, по початку було цікаво подивитися, а що там за чемпіонат в Україні. Приїхав, подивився – тут непоганий рівень. Багатьох хлопців з того складу вже знав – хто-то в Білорусі грав, хтось в Росії. Але найбільше сподобалося місто. Ми прожили з дружиною сезон і все подобалося. Чудовий ринок, багато всякої риби, є вибір. Місто великий, є де погуляти, хороші ресторани, смачна їжа.
– Чи спілкуєтеся з тими хто грав з Вами в Україні?
– З тих, хто грав зі мною в «Кременчуці», хтось уже закінчив грати, хтось ще грає. Але в основному підтримую зв’язок з білоруськими хлопцями, що були там в тому році. З українськими хлопцями особливий контакт не підтримуємо.
Той же Віталій Кирющенков, Андрій Башко – когось бачу тут, з кимось спілкуюся. З Максимом Слишом, наприклад, і раніше зустрічалися. Ми були в «Юності» в чемпіонські роки, тому знаємо один одного досить непогано.
– Якщо говорити про Ваших колишніх одноклубників, то колись у Білорусі Ви грали разом з Олегом Шафаренком і Олегом Тимченком. Обидва цих фахівці дебютували в цьому сезоні в якості головних тренерів. Стежили за матчами їх команд?
– Намагався дивитися і стежити за результатами, коли виходило. Було цікаво, тому що грали разом з хлопцями. Може не такий тісний зв’язок підтримуємо зараз, але знаємо один одного добре.
– Як оціните виступи їхніх команд в сезоні 2020/21?
– По сезону я б сказав, що непогано, але в плей-оф хотілося б щоб вони піднялися вище. Хотілося б, що б «Дніпро» потрапив до фіналу.
«Сокіл» на відміну від «Дніпра» провів якісніше плей-офф, вони змогли перемогти «Кременчук». Як я розумію – це одна з найсильніших команд на даний момент. «Сокіл» тільки відродився і в першому сезоні показав хороший результат.
– Стежили за осіннім золотим фіналом для «Кременчука»?
– Стежив теж по можливості, але в основному бачив тільки хайлайти. Але в цілому хлопці молодці. Робота в клубі ведеться не один сезон. Там є гравці, хто постійно грає, плюс приїхав хтось новий. Рано чи пізно робота повинна принести свої плоди.
– Як в цілому можете оцінити рівень чемпіонату УХЛ Паріматч?
– Зараз за рівнем він приблизно такий же, як і в Білорусі. Приїжджають хороші гравці з різних чемпіонатів. Думаю, що якщо був би загальний чемпіонат з Білоруссю, то «Сокіл», «Донбас» і «Кременчук» не загубилися б.
– Які плани зараз у Вас на новому робочому місці?
– Найближчим часом збирається перша команда і я зайду в роздягальню вже не як гравець, а працівник клубу, мене представлять клубу. А далі потихеньку буду освоюватися на новому місці.
