На Олімпійських іграх-2008, які вже завтра стартують у Пекіні, Україну представлятимуть 254 атлети, з яких 34 – вихідці із західного регіону країни. Зокрема, найбільш численним серед галичан буде представництво Львівщини, яке налічує тринадцять олімпійців. Натомість не знайшлося жодної гідної кандидатури, яка в китайській столиці змогла б представити Закарпаття.
Зважаючи на те, що левову частку української збірної становлять легкоатлети, найбільше “західняків” – саме тут, де в різних видах продемонструють свої сили дев’ятеро спортсменів. Проте, якщо говорити про співвідношення кількості та якості, звісно, значно більше вражає західноукраїнський десант у вільній боротьбі: з десяти членів олімпійської команди аж шестеро – вихідці з Галичини.
Попри те, що численність галичан в олімпійській дружині України не настільки значна, як того хотілося б, усе ж серед наших земляків є чимало таких, хто може повернутися з Пекіна-2008 із лавровим вінком переможця. Тож напередодні старту Олімпіади “Газета” пропонує ТОП-10 фаворитів Ігор-2008 від Західної України.
Яна Шем’якіна, фехтування (Львів)
Місце в потязі до Пекіна Яна Шем’якіна забронювала останньої миті. На початку травня на заключному відбірному турнірі в Празі львів’янка у фіналі з рахунком 15:14 здолала ізраїльтянку Ноам Міллс. У Чехії Яна вкотре підтвердила, що її недарма називають “Міс один укол”. Із такою незначною різницею в очках дівчина перемагає часто, за її ж словами, лише на чемпіонатах Європи перевершувала суперниць на один укол аж п’ять разів. Серед здобутків Шем’якіної – нагороди першостей Старого континенту, кубків світу, інших престижних змагань. Щоправда, в цій багатій колекції бракує … олімпійської медалі. Реалізувати свою дитячу мрію Яна хотіла б у Пекіні, хоча від гучних заяв утримується. “Фехтування не схоже на плавання, де спортсмени заздалегідь знають результат, на який можуть розраховувати. Ми ніколи не буваємо впевненими у своєму успіху на сто відсотків. Схиляюся до думки, що для фехтувальників Олімпіада – це лотерея. Хто в потрібний момент буде краще готовий психологічно, зможе абстрагуватися від напруження змагань, той і переможе”, –зауважила Яна Шем’якіна “Газеті”. За словами фехтувальниці, головні її конкурентки в Пекіні – з таких країн, як Франція, Китай, Росія та Англія. Загалом за місце на п’єдесталі конкуруватимуть близько десяти спортсменок.
Маркіян Івашко, стрільба з лука (Львів)
Маркіяна Івашка називають найстабільнішим вітчизняним лучником останнього десятиліття. 1996 року він посів четверте місце на чемпіонаті світу серед молоді, вже через три роки став віце-чемпіоном світу (1999 р. в Гавані), 2005-го в командних змаганнях здобув титул найкращого лучника планети. Івашко також перемагав на етапі Гран-прі 2006 року, є чемпіоном Європи в команді та віце-чемпіоном світу в особистих змаганнях, у травні цього року у Франції львів’янин став срібним призером чемпіонату Європи. За кілька місяців до Ігор у Пекіні з Маркіяном сталася майже детективна історія візиту до нього представників ВАДА. Річ у тім, що лучник несерйозно поставився до ранкового візиту інспекторів у своє помешкання й довго не впускав їх до себе. Представники ВАДА вирішили, що Івашко в цей час позбувається доказів уживання допінгу, а тому написали скаргу на нього. У спортивному судді в Лозанні Маркіян звільнився від безпідставних обвинувачень і продовжив підготовку до Ігор. “Найбільший мій суперник – я сам. Якщо спортсмен зможе перемогти себе та якісно виконати роботу, будь-які суперники навряд зможуть завадити перемогти, – переконує Івашко. – Щодо корейців, яких щоразу називають непереможними, то вважаю, що в особистій першості не вони будуть претендентами на перемогу. Це показала минула Олімпіада. Хоча командою, звісно, вони дуже сильні”.
Василь Федоришин, вільна боротьба (Івано-Франківськ)
Василя Федоришина на трьох останніх чемпіонатах Європи ніхто не міг перемогти. А перший його успіх – бронзова нагорода чемпіонату світу серед юнаків 1997 року. Також він був чемпіоном Європи серед молоді 2000 року, срібним призером чемпіонату Європи 2001, 2002 років. На попередніх Іграх в Афінах франківець став четвертим. “Цей борець приємно мене здивував. Винісши урок із минулих поразок, він на кожному сантиметрі килима не давав жити суперникам. Лише так, не шкодуючи інших, можна виграти чемпіонат Європи. Тільки така тактика може принести “золото” Олімпіади” – сказав про цього спортсмена олімпійський чемпіон Афін, співпрезидент Асоціації спортивної боротьби України Ельбрус Тедеєв.
Дар’я Згоба, спортивна гімнастика (Івано-Франківськ)
Попри те, що 19-річна Дар’я є однією з наймолодших гімнасток у збірній Україні, саме її вважають чи не головною претенденткою на нагороди Пекіна-2008. Зокрема, у вправах на брусах, які є “фішкою” дівчини. Згоба вперше заявила про себе три роки тому, коли здобула “бронзу” чемпіонату Європи саме на цьому снаряді. Уже наступного року вона стала третьою на брусах за підсумками Кубка світу. А головним досягнення Дар’ї стала перемога в ЧЄ-2007 – звісно ж, на брусах. Щоправда, вже цьогоріч на континентальній першості українка зробила два кроки назад, здобувши лише бронзову нагороду. До речі, саме на третє місце Згоба розраховує і в Пекіні-2008. Звісно, не полишає думок про “золото”, але. “У будь-якому разі китайці будуть на перших ролях, на других – американці, далі – росіяни”, – так оцінює ситуації спортсменка напередодні старту Олімпіади. Варто також зазначити, що для успішного виступу в Китаї українка ускладнила свою “золоту” програму ЧЄ-2007. Понад те, разом із тренером вони вигадали абсолютно новий варіант комбінації, в разі виконання якого на змаганнях він отримає ім’я Дар’ї Згоби.
Іван Гешко, легка атлетика, 1500 м (м. Кіцман, Чернівецька область)
“Біла буря для темношкірих атлетів”, – так почали називати Івана після його сенсаційної “бронзи” на ЧС-2003 у Парижі, коли українець уперше за багато років не дозволив представникам Африканського континенту окупувати подіум на дистанції 1500 м. Щоправда, після того найбільші успіхи Гешка припали на змагання в закритих приміщеннях: від 2005-го по 2007 рік він ставав чемпіоном світу. Натомість на відкритому просторі українець здебільшого успішно виступав на етапах Гран-прі IAF і на етапах “Золотої ліги”. Та все ж саме Іван – у списку претендентів не лише на медалі, а й на перемогу в Пекіні-2008. Через травми минулий рік був для Івана не надто вдалим: найкращий його час – 3.35,03 хв., при тому, що цього сезону атлети вибігають із 3 хвилин 32 секунд. Щоправда, об’єктивно оцінити теперішню готовність до змагань Гешка доволі складно. У нинішньому сезоні українець напередодні Ігор-2008 пішов у справжнє підпілля, пропустивши всі основні змагання та традиційно готуючись до головного старту за індивідуальною програмою. Найбільшими конкурентами українця в Китаї, звісно, будуть кенійці, які, щоправда, виступатимуть без одного з лідерів сезону Даніеля Комена Кіпчірчіра, та француз африканського походження Меді Баала.
Андрій Стадник, вільна боротьба (Львів)
Такою кількістю іменитих борців, як у Львові, не може похвалитися жодне інше місто України. Цьому маємо завдячувати дуже кваліфікованим тренерським кадрам. У жіночій вільній боротьбі місто Лева представлено трьома борчинями: Юлією Остапчук, Наталією Синишин та Оксаною Ващук. Із-поміж чоловіків до Пекіна пробився лише Андрій Стадник. Саме про нього ми вирішили розповісти докладніше. “Тактика ведення боротьби в нього дуже добра. Але буває, що Андрій сам себе “зупиняє”. Він зараз – номер один у світі, – каже Ельбрус Тедеєв, президент Асоціації спортивної боротьби України, олімпійський чемпіон 2004 року. – Стадник має перемоги практично над усіма чемпіонами світу та Європи. Всі чемпіонські задатки в Андрія є. Ми покладаємо на нього найвищі надії”. На міжнародні змагання Андрій Стадник уперше поїхав у 17-річному віці (1999) – на чемпіонат світу серед кадетів. Потім переміг на молодіжній Європі (2002), за що отримав “міжнародника”. Особисто здобув Кубок світу 2005 року (команда стала другою). На чемпіонаті Європи став третім, а разом із командою посів перше місце. Із 2006 року Андрій Стадник – заслужений майстер спорту, звання отримав після бронзового успіху на чемпіонаті світу-2006.
Анна Хлистунова, плавання, брас (Рівне)
Свою дорослу кар’єру Анна Хлистунова розпочала із сенсаційної перемоги на чемпіонаті Європи-2006 у Будапешті на стометрівці брасом. Тоді про 18-річну дебютантку континентальної першості почали говорити як про нову “золоту рибку” України. Тим паче, що вже через кілька місяців Анна повторила своє досягнення, причому зі встановленням європейського рекорду, на першості Європи на короткій воді в Гельсінкі. Те, що Анна може становити загрозу для фавориток Олімпійських ігор-2008 – американок та австралійок – стало зрозуміло під час чемпіонату світу-2007 у Мельбурні, де молода українка виборола бронзову медаль на своїй, уже можна сказати коронній, дистанції. Щоправда, відразу ж варто зазначити: після тріумфу в Австралії Анна практично не досягала значних успіхів, хоча таке затишшя й у кількості виступів, і в результатах може бути пов’язане саме з майбутньою бурею в Пекіні-2008. Окрім індивідуального виступу на 100-метрівці брасом, на олімпійських водних доріжках Хлистунова також виступатиме в комбінованій естафеті 4 х 100 та естафеті 4 х 1000 комплексним плаванням.
Роман Гонтюк, дзюдо, 81 кг (Івано-Франківськ)
Роман став другим атлетом в історії України, який здобув олімпійську нагороду – “срібло” Афін-2004 – серед дзюдоїстів. Перша медаль, бронзова Сіднея-2000, належить Русланові Машуренку. Крім того, Гонтюк – один із небагатьох призерів і навіть переможців попередньої Олімпіади – є реальним претендентом на те, щоб не лише повторити, а й перевершити досягнення чотирирічної давності. Здобувши першу олімпійську нагороду в 20-річному віці, Роман послідовно почав закріплювати свої позиції в еліті світового дзюдо. Після Афін-2004 він серйозно задумувався над зміною вагової категорії – до 90 кг, проте врешті вирішив, що від добра добра не шукають. Минулий передолімпійський рік склався для українця доволі неоднозначно. Спершу Гонтюк зазнав провалу на ЧС у Ріо-де-Жанейро, коли програв уже в першій сутичці (щоправда, не без “допомоги” арбітрів), проте вже через кілька місяців взяв реванш перемогою на етапі Кубка світу в Баку, а ще став найкращим на престижному комерційному міжнародному турнірі в російському Мегіоні, куди приїхали найсильніші дзюдоїсти світу. Нинішній рік Роман почав успішно – з перемоги на етапі Кубка світу у Відні.
Ірина Микульчин-Мерлені, вільна боротьба (Хмельницький)
У доробку знаменитої борчині – такі гучні титули, як олімпійська чемпіонка Афін і багаторазова чемпіонка світу та Європи. Після Ігор у Греції Ірина взяла тайм-аут у спорті, перейнялася особистим життям. 18 лютого 2006 року вона одружилася, а напередодні 2007 року народила сина. Ірина не мала наміру повертатись у спорт, але після півторарічної перерви передумала. Торік на чемпіонаті світу в Баку Мерлені у фіналі програла своїй одвічній конкурентці, японці Чіхару Ічо. А на початку цього року хмельничанка травмувала коліно. Фахівці одностайно стверджують, що Ірині буде дуже важко відстояти олімпійське “золото”. Мовляв, півторарічна перерва, проблеми зі здоров’ям і зайвою вагою зробили своє. Зрештою, й сама спортсменка не приховує, що перед Афінами була значно краще підготовлена. “Перед Афінами була переконана, що боротимуся не просто за нагороду, а неодмінно за золоту медаль, – розповіла “Газеті” борчиня. – Раніше тричі поспіль перемагала на чемпіонатах світу, не мала жодних проблем зі здоров’ям. Усіх своїх суперниць долала із солідною перевагою. А зараз багато змінилось. Узагалі, Ігри – дуже непередбачувані. Фахівці називають одних фаворитів, а на п’єдесталі можуть опинитися зовсім інші борчині. Можливо, хтось нині й може сказати, мовляв, переможе на Олімпіаді в Пекіні, але я цього не говоритиму”.
Роман Бондарук, кульова стрільба (Львів)
Рівень української кульової стрільби надзвичайно високий. Багато про що свідчить той факт, що наша держава – п’ята за кількістю завойованих олімпійських ліцензій після Китаю, США, Росії та Німеччини. Від Львівщини на Олімпіаду поїдуть стрільці-кульовики Роман Бондарук та Олександр Петрів. Обоє вибороли взагалі перші для України ліцензії в Пекін. Роман Бондарук народився 20 червня 1974 року. Він є срібним призером командного чемпіонату Європи 2005 року, був другим на ЧЄ-2007 в індивідуальних змаганнях і першим – у командних.
