Упродовж історії виступів львівського регбійного “Сокола” в українському чемпіонаті галичани обходилися без іноземних гравців. Але, як відомо, рано чи пізно все буває вперше. Уже в наступній зустрічі у складі “соколят” на поле вийде перший легіонер із грузинським паспортом – Георгій Гудусаулі. Цей 26-й річний регбіст має у своєму послужному списку виступи у грузинському вищому дивізіоні за команди “ЦСУ” та “Кочебі”. У складі останньої Георгій встиг завоювати золоті нагороди чемпіонату своєї країни. Це сталося 2000 року. Крім грузинського чемпіонату, Гудусаулі 2004-го виступав у першості Франції за друголіговий клуб “Комп’єн”, щоправда, недовго (лише п’ять місяців, бо в команди виникли фінансові проблеми й утримання іноземних гравців стало неможливим). Проблеми зі здоров’ям заважали Георгію дебютувати в національній команді своєї країни. “Мене викликали до табору збірної Грузії, – говорить спортсмен. – Однак чомусь так складалося, що завжди давалася взнаки травма, яка й перешкодила дебюту”.
Як розповів “Газеті” Георгій Гудусаулі, він покинув свою батьківщину через те, що там неможливо прогресувати у спортивному плані. Окрім занять спортом, грузин захоплюється мистецтвом, особливо до вподоби йому робота скульптора. У Львові Георгій планує організувати виставку власних робіт. У столиці Галичини грузин перебуває дев’ять місяців. “Одразу ж виступати за “Сокіл” не міг, потрібно було оформити відповідні документи. Тож я просто тренувався і займався мистецтвом” – розповідає Г. Гудусаулі. І додає, що має достатньо інформації про Україну та наше регбі, адже в українській Суперлізі виступають його друзі та знайомі. Серед учасників Суперліги відзначає команди з Харкова й Одеси, за його словами, це два найсильніші клуби в державі. “Коли побачив одеситів і харків’ян у ділі, – каже Георгій, – то моя думка про силу цих команд тільки підтвердилася…” Проте грузин вважає, що й у Львові хороша команда, яка має неабиякі перспективи, адже тут перспективна молодь. Відзначає Георгій і особливу атмосферу в команді Юрія Грабовського. “Гравці “Сокола” – дружелюбні хлопці, – говорить він. – Ми з ними відразу знайшли спільну мову, вони всі дуже сильні духом люди…”
"Львівська газета"
