Cпорт певною мірою можна порівняти з справжніми військовими баталіями. А, як співається у одній відомій пісні: «На війні – як на війні». Словом, для досягнення мети всі засоби дієві. Головне, щоб був результат. Так, у спорті, і не лише, в ігрових вилах спорту, діє неписане правили «fair play», тобто «чесної гри», однак попри це та всі давні настанови «батька» Олімпійського руху П’єра де Кубертена про повагу до суперника («ти мій конкурент, але – не ворог) у великому спорті, де нагороди в прямому сенсі бувають на вагу «золота», є місце далеко неспортивним методам боротьби з опонентами.
У масштабному рівні вони виражаються у так званій закулісній боротьбі, про деталі якої знає лише невелика кількість посвячених, а на дрібнішому – у таких собі дрібних прикрощах та підкладанні свині супернику.
Викрасти і поламати
Найбільш поширеним способом напаскудити супернику перед змаганнями – зіпсувати, або й навіть викрасти спортивний реманент. Примітивно і некрасиво? Однак, часто дуже дієво.
Свого часу справжні легенди ходили про закулісні війни у фігурному катанні, де найвідомішим методом наплювати у кашу суперника було затупити леза ковзанів. До яких результатів це могло призвести, не важко зрозуміти, навіть якщо не знаєш технічних тонкощів цього виду спорту. Зрештою, навіть якщо «злочин» вдавалося викрасти ще за певний час до виходу на лід, негативних наслідків можна було не оминути. Потріпані нерви, час витрачений на заміну ковзанів – словом, потужний удар по бойовому настрою та налаштуванню на боротьбу. Хоча, насправді такі несподівані проблеми можуть лише ще більше розпалити змагальний азарт. Так, у 1993 році українець Дмитро Дмитренко став чемпіоном Європи, виступаючи у двох ковзанах, розрахованих на ліву ногу. Практично перед стартом виявилося, що правий ковзан зламався, а «повноцінної» заміни так і не вдалося знайти. Звісно, говорити, що тоді мали місце якісь неправомірні дії з боку конкурентів, навряд чи можна, проте Дмитро зміг проблему перетворити на перевагу.
Нині фігуристи не надто часто розповідають схожі історії, проте, живуть за принципом «береженого і Бог береже»: головний закон фігуристів – завжди тримати ковзани біля себе. Ймовірно, саме через таку обережність і прикрощів стало менше. Принаймні на міжнародному рівні.
«На щастя, мені з такими речами не доводилося стикатися, тому не можу сказати, що таке у фігурному катанні відбувається часто, — розповідає багаторазова призерка Чемпіонатів Європи в одиночному катанні Олена Ляшенко. – Проте всяке може бути. Якщо відверто, то про велику дружбу між спортсменами навряд чи можна говорити. Дружба і суперництво – нехай воно лише на льоду – це, у моєму розумінні, речі непоєднувані. Дружба не терпить конкуренції. Якщо я виходжу на лід з наміром когось перемогти, то як я потім можу товаришувати з цією людиною? Звичайно, я завжди старалася підтримувати зі своїми колегами хороші стосунки, але, як і в кожному виді спорту, у фігурному катанні кожен дбає насамперед про себе».
Зрештою, намагаються не випускати з-під пильного нагляду свою спортивну «зброю», форму, костюми, не лише фігуристи, а й представники інших видів спорту – фехтувальники, плавці, біатлоністи, гребці на каное та байдарках. Адже кожна деталь їх спорядження підібрана індивідуально, тож у разі надзвичайної ситуації, як то «диверсія» з боку противника, знайти заміну зіпсутій речі буває не так уже й легко.
Атака по нервах
Виграв психологічну війну – вважай, зробив половину шляху до успіху. Таким є одне з головних законів боротьби. У тому числі й в спорті. До прикладу, бокс. Чого лише вартують заяви опонентів перед боєм, коли в хід іде заледве не весь запас грізної лексики. Мета одна – вивести конкурента з рівноваги. Навіть попри те, що більшість боксерів переконують, що вже давно навчилися не зважати на такі речі, однак від цього потрясіння повітря погрозами на прес-конференціях не перестало бути боксерською традицією.
«Різноманітні способи психологічної атаки на противника – це вже давно стало особливістю професійного спорту, який є доволі жорстоким світом, де виживають найсильніші, — говорить знаменитий львівський боксер Андрій Котельник. – Зрештою, якщо хоча б одного разу бачили прес-конференцію боксерів, то розумієте, про що я говорю: погрози, образи. Але я, якщо чесно, вже давно не зважаю на такі дешеві провокації та трюки. Як показав мій спортивний досвід, здебільшого, чим більш голослівний противник, тим менше його вистачає на діло в ринзі. Звісно, деякі слова можуть бути дуже неприємними і болючими, але це не та зброя, завдяки якій можна перемагати в боксі. Принаймні я стараюся менше говорити, а більше діяти».
Саме досвід вважають спортсмени найкращим способом протистояти психологічним атакам конкуруючого табору. До прикладу, відомим прийомом у шахах є використання мови жестів, завдяки чому можна вивести противника з рівноваги. Навчитися не зважати на такі речі можна лише безпосередньо на самих змаганнях.
«Коли є достатній досвід, коли граєш турнір за турніром, коли вже навіть з ліку збився, на скількох змаганнях побував, то вже знаєш, як налаштуватися на боротьбу, — розповіла чемпіонка Європи з шахів Катерина Лагно. — Потрібно завжди бути сконцентрованим, зібраним, що називається, повністю перебувати у собі. Просто не зважати на інших, не пускати нікого у своє внутрішнє середовище. На щастя, мені не доводилося стикатися з неспортивними методами боротьби з боку суперниць. Принаймні на найпрестижніших турнірах такого ніколи не було. Звісно, я не заперечую, що хтось може вдаватися до таких підлостей. Усе залежить від людини. Але, як на мене, це абсолютно неправильно, це не по-спортивному».
Або ж художня гімнастика: у цьому світі краси і витонченості ведуться баталії за допомогою справжньої важкої артилерії. Мовою жестів, пустими погрозами, крадіжкою купальників тут справа не обмежується. Кляузи у вищі інстанції, «співпраця» з арбітрами – ось головна зброя конкурентів у художній гімнастиці. Чого лише вартували останні розбірки між Іриною Дерюгіною та її російською колегою Іриною Віннер… Але це лише вершина айсберга: в останні роки слово «скандал» стало справжнім синонімом до художньої гімнастики. Як таке витримують спортсмени?
«Ці скандали дійсно дуже неприємні для нас, — стверджує дворазова бронзова призерка олімпійських Ігор Ганна Безсонова. – Безперечно, вони не можуть не впливати на гімнасток. Але треба вчитися не акцентувати увагу на таких неприємних речах. До речі, багато залежить і від досвіду. З часом ти перестаєш так боляче реагувати на скандали, ставишся до них спокійніше і просто намагаєшся добре робити свою справу».
Вимотати ще до старту
Здоровий сон та повноцінний відпочинок перед стартом – ще один із факторів до успіху. Тож іноді конкуренти не цураються позбавити конкурента блага спокійної ночі. Хто не пам’ятає веселу історію про жаб, які своїм кумканням нібито заважали висипатися футболістам збірної України на Чемпіонаті світу-2006? Звичайно, таке виправдання за невдачі з уст професіоналів звучать смішно, однак…
У спорті відома практика, коли, скажімо, в готелі поруч з номером, де зупинився головний конкурент, поселяють, м’яко кажучи, дуже активну та гучну компанію, яка своїми співами-танцями просто не дає заснути людям у сусідніх номерах. Спортсмен звертається до адміністрації, буянів виселяють, однак півночі, яка мала б минути у спокої та тиші, вже позаду. У результаті, атлет з’являється на старт невиспаним, вимордуваним нічними перипетіями, неуважним.
Або ж інший варіант, який цьогоріч у Пекіні-2008 на власному досвіді скуштувала збірна України з плавання на каное та байдарках. Попри те, що практично всіх учасників поселили поруч з водним каналом, де й проходили запливи, українці за дивовижних обставин опинилася за численні кілометри від головного місця базування інших збірних. Тож, аби потрапити на місце проведення змагань, доводилося витрачати чимало часу та сил лише на дорогу.
А що у пробірці
Один з найефективніших способів позбутися небажаного конкурента – влаштувати йому допінгове пекло. Як свідчать свої спортсмени, попри всі заходи безпеки, насправді шанси, що у твоїй воді чи страві за чужого сприяння може опинитися заборонений препарат, доволі великі. Було б бажання у зловмисників нашкодити… Скажімо, штовхальник ядра Олександр Багач, якого свого часу дискваліфікували за вживання допінгу, і тоді, і нині стверджує, що заборонений препарат опинився в його організмі не без допомоги сторонніх.
Серед останніх схожих прикладів – важкоатлет-ветеран Ігор Разарьонов, чиє ім’я потрапило у «чорний» список у Пекіні-2008. Ігоря впіймали на вживанні нандролону. Однак фахівці майже в один голос заявили таке: повірити в те, що спортсмен з таким досвідом, як Разарьонов, раптом вирішив «підкріпитися» древнім як світ забороненим препаратом, про існування якого деякі спортсмени навіть не знають, дуже важко.
Яким же чином можна убезпечити себе від таких витівок конкурентів?
«На щастя, зі мною не траплялося схожих прикрощів, коли мені хотіли підсунути щось у продуктах чи намагалися вибити з колії поганими умовами проживання, — говорить Андрій Котельник. – Але, може, справа в тому, що я і моя команда просто дуже ретельно все перевіряємо і дуже уважно стежимо за такими речами».
Наталя Вихопень
