Минулорічний переможець Australian Open відповів на питання журналістів в Мельбурні.
– Кожен може зрозуміти, чому Енді Маррей прийшов до такого рішення. На якомусь етапі ти відчуваєш, що ніколи вже не будеш готовий на всі 100%. Враховуючи його успіхи в минулому, таке рішення стає зрозумілим. Я засмутився і мені було сумно, я був трохи в шоці, коли дізнався, що ми його втратимо. Але на якомусь етапі ми втратимо кожного. Ми, топ-гравці, добре знаємо Енді, він нам дуже подобається. У нього не так багато ворогів, він хороший хлопець, один з тих, хто ввійде в Зал Слави, він легенда. Сподіваюся, що Маррей зможе відіграти хороший Australian Open, продовжить виступати і закінчить все так, як сам того хоче, на Вімблдоні.
– Енді розповідав, що є якісь щоденні речі, які він не може робити, наприклад, надягати шкарпетки без болю. Вам зараз 37 років, у чому різниця, якщо порівнювати з 10 роками раніше?
– Я зустрічався з Енді на його благодійному матчі в Глазго в 2017 році і не міг повірити, що він відіграє 2,5 сету в тому стані, в якому він був. Але він сказав, що зможе. І це було заради доброї мети. Всі ми по-різному реагуємо на відновлення або на важкий матч. У кожного, мабуть, є своє слабке місце, стопа, стегно, коліно… Що б це не було, воно перетворюється у проблему, яка триває довгий період часу. Як тільки у тебе з’являється таке місце, то його лікування забирає найбільше часу. І одного разу ти доходиш до точки, коли краще вже не стає.
– Ці два-три роки у вас свої питання з фізичної підготовки. Але загалом за кар’єру у Надаля, Маррея і Ваврінки проблеми були більш серйозні. У вас є міркування, чому у своєму віці ви все ще так фізично підготовлені?
– Безумовно потрібно трохи удачі. Якщо повернутися на кілька років назад, коли був цей невдалий епізод з коліном. Мабуть, воно вже було готове зламатися, однак це могло статися в півфіналі Australian Open, але не сталося. Можливо, тому що я був розігрітий. І мені також здається, що я добре розумію свій організм. Я знаю, коли щось болить і я можу з цим грати. Я знаю, коли щось болить і мені не варто грати з цим болем, але я все ще можу відіграти матч, може ще тиждень, місяць. Іноді це допомагає. Кожен гравець з цим стикається. Я можу тільки говорити про моїй команді, вони знають, коли підштовхувати мене працювати, а коли вони навіть раді, що я не тренуюся. Я також вірю, що можу грати, коли не тренуюся багато, у мене є впевненість у своїй грі, навіть якщо я не сильно підготовлений. Можливо, той теніс, в якій я граю, він більш плавний, ніж у інших. Але це тільки так виглядає. Я точно так само надзвичайно багато працюю в матчах. Просто це не настільки помітно.
– Як вік все міняє?
– Думаю, з віком відбувається так, що тобі потрібно більше часу на відновлення. Припустимо, вам, не хочу говорити 27 років, тому що це вже 15-10 років тенісної кар’єри… Скажімо, ви молоді, і у вас, наприклад, біль у лікті. На наступний день ви можете грати з нею, а через два дні її ніби й не було. І раптом, коли вам 30, 35, 40, тут ще залежить від вас і вашої проблеми, але два тижні пройшли, а вам досі боляче. Ви все ще можете грати, але граєте з болем. Потрібно більше часу, щоб від неї позбутися. Знову ж таки, у кожного все по-своєму. Кожен по-різному переносить біль. Тут також потрібно проявити мудрість, коли плануєш графік виступів, орієнтуючись на свої проблеми зі здоров’ям.
Джерело:
ausopen.com
Фото: Tennis Australia.
