Чеська тенісистка вперше з 2014 року буде боротися за титул на турнірі Великого Шолома
У півфінальному матчі Australian Open Квітова здобула перемогу над Даніель Коллінс.
– Пройшло вже достатньо часу. Які ваші відчуття, що ви знову зіграєте у фіналі турніру Великого Шолома?
– Так, це було давно. Пройшло вже п’ять років. Заради цього я і наполегливо працюю. Це чудове відчуття, я дуже рада знову повернутися у фінал. По правді кажучи, я думаю, що не так багато людей вірили в те, що я зможу це зробити, знову грати на такому рівні. Може, лише кілька. Я щаслива, що вони знаходяться поруч зі мною.
– За вашими відчуттями, минулі п’ять років були довгими? Або фінал Вімблдону в 2014 році був ніби недавно?
– Вони дуже тягнулися. За цей час у мене було тільки два хороших події: чвертьфінал US Open і, здається, теж виступ у Сполучених Штатах у минулому році. Безумовно, було непросто психологічно з цим справлятися, стартуючи на турнірах Великого Шолома і програвати. Може, саме тому зараз я сприймаю це з радістю.
– З приводу даху. Що ви знали про правило, що стосується спеки, перед матчем. Чи були ви задоволені цим рішенням? Адже було дуже спекотно, чи не так?
– Я знала, що протягом декількох днів, у четвер і п’ятницю, буде дуже-дуже жарко. Тому сьогодні вранці я запитала у представника WTA, щоб я знала інформацію перед матчем. Вона сказала мені, що все буде вирішуватися вже на самому корті. Вони закрили дах. Я думаю, що це добре, що є таке правило. Іноді при таких умовах грати може бути дуже небезпечно, так що я була рада.
– Ваша хоробрість і ваша історія в цілому надихнула багатьох людей. Вас вже багато разів про це запитували, але все-таки можете розповісти, про що ви думали після того інциденту. І що для вас значить, нарешті, перемагати і вийти у фінал “Шолома”?
– Якщо чесно, я досі не вірю, що вийшла у фінал. Це незвично, чесно, бо я навіть не знала, чи буду взагалі ще грати в теніс. Це був непростий час, не тільки фізично, але й психологічно. Минуло багато часу, поки я знову стала довіряти людям, особливо чоловікам.
Мені було некомфортно перебувати одного в будь-якому місці. Пам’ятаю, у Празі я залишилася одна в роздягальні, і потім підійшла до своєї команди і сказала: “Я вперше була одна, і це добре, що я себе нормально почуваю”. Я провела дуже-дуже багато занять з рукою, пройшла багато відновлювальних процедур. І здається, мені допоміг спорт. Я налаштувалася, що хочу повернутися, і просто робила для цього все можливе.
Я робила вправи на руку два-три рази в день. Не знаю, чи займаються таким звичайні люди, але мені потрібно було готувати руку не тільки для того, щоб грати в теніс, але і для повсякденного життя. Ці три місяці були неймовірно складними. Я тільки пізніше дізналася, що мій лікар під час другого місяця не був задоволений моєю рукою, тому що шви погано заживали. На щастя, він мені цього не казав, а чекав певного моменту. Весь цей час мені потрібно було залишатися сильною і не наганяти поганих думок, але вони, звичайно, були. Це був довгий шлях.
– На корті ви згадали, що вам подобається грати у фіналах. Мені цікаво, який рівень впевненості ви отримуєте від того факту, що виграли вісім фіналів поспіль?
– Вісім? А я думала, що сім, хіба ні?
– Здається, восьмим став Сідней.
– Так? Ну гаразд. Який було питання?
– Надає вам додаткової впевненості ця серія перемог у фіналах?
– Я думаю, що краще знати про те, що в мене більший відсоток перемог, ніж поразок у фіналах. Кожен фінал різний, тому що в кожному різні суперниці, вони проходять в різних місцях і в різний час.
І цей фінал теж відрізняється. Це турнір Великого Шолома, і у мене буде шанс в ньому перемогти. Подивимося, що буде. Поки я не знаю, з ким буду, але, як я сказала на корті, мені подобається грати у фіналах. Я люблю виступати у вирішальних стадіях. З нетерпінням чекаю цього матчу.
Джерело:
ausopen.com
