15-річна українська тенісистка Дар’я Лопатецька розповіла порталу “Komentator.net” про свою перемогу на японському турнірі ITF з призовим фондом 25 000 доларів
– Даша, вітаємо з черговим титулом! Після успішної серії в Гонконзі, де ти взяла два титули, досить довго не було відомо, де ти продовжиш свій сезон. У нас на сайті читачі навіть складали можливий календар для тебе, намагаючись вгадати напрям наступних турнірів. У підсумку ви зупинилися на Японії. Розкажи, як приймалося рішення про цієї серії і хто в твоїй команді відповідає за розклад турнірів?
– Спасибі! Так, я помічала, що багато намагалися здогадатися де ж я буду грати. Це було насправді досить кумедно, тому що я сама до останнього моменту не знала де належить зіграти. Рішення приймали колегіально з моєю командою – це мама, мій тренер Денис Лелеко та Валерій Бурко. У підсумку вирішили, що Японія це оптимальний варіант, так як тут досить велика серія турнірів.
– Перші два турніру можна назвати успішними, на 60-тисячнику в Кіото тобі не вдалося пробитися в основну сітку, а на 25-тисячнику в Осаці програла в першому колі. Не виникало думок, що марно вирушили так далеко?
– Так, однозначно, перші два турніру були провальними. Але це також був колосальний досвід для мене. І так, звичайно, після цих двох турнірів я ненавиділа Японію (сміється).
– У Ниситаме все склалося чудово і ти взяла свій третій титул за три місяці. Розкажи як тобі рівень турніру і який матч вийшов найскладнішим з твоєї точки зору?
– Цей турнір відрізняється від усіх тих, на яких я грала. На цьому тижні мені довелося справлятися не тільки з собою і суперницями, а ще з кількома факторами. В першу чергу це досить складні погодні умови, так як був сильний вітер і холодно, плюс додалася невпевненість після минулих турнірів. Що стосується самого складного матчу, то це однозначно сьогоднішній фінал. Це взагалі один з найважчих матчів, які я грала. Мене досі всю трясе. 
– В цілому рівень японської серії виправдав ваші очікування за рівнем гравців?
– Можу точно сказати, що ці турніри були сильнішими ніж у Гонконзі, а наступний тиждень у Кофу буде ще сильніше.
– У твоєму календарі стоїть хардовый Кофу наступного тижня і потім грунтовий турнір в Італії. Плануєш грати обидва?
Так, поки що так, але зі мною ніколи точно не знаєш, так що будемо дивитися по самопочуттю.
– В Гонконгу та Японії з тобою працюють представники гонконгської академії Серхі Бругеры. Як склалося ваше співробітництво, і хто перебуває з тобою на цих турнірах в якості тренера?
– Так, це прекрасна академія. Зі мною тут чилійський тренер з цієї Академії Хуан Матіас Гонсалес. У нас немає ніякого контракту, вони просто мені допомагають, коли я перебуваю в азіатських країнах, і я дуже рада цій можливості.
>> Дар’я Лопатецька: “Моя груба помилка була в тому, що я сама стала їздити по турнірах. Я винесла божевільна кількість уроків”
– З трьох місяців 2019 року два ти практично повністю провела в Азії. Багато гравці скаржаться на азіатську атмосферу і їжу. Як тобі вдається адаптуватися? Можливо є якісь цікаві історії з цих турів?
– В цілому мені тут подобається, але вже хочеться додому. Я люблю поїсти, і за борщ і котлетку з гречкою зараз би віддала все! (сміється).
Кумедних історій неймовірно багато. Наприклад, тут у Ниситаме ми кожен день на протязі всього турніру міняємо готель. Так склалося, що ніде не було номерів більше, ніж на одну ніч. Вже на другий день Даша примудрилася загубитися в метро (сміється). Відстала від тренера, села не на той поїзд і поїхала зовсім в іншу сторону. Згідно з ним, звичайно ж, не було, але я знайшла шлях назад! Правда, коли я приїхала, тренер мене мало не вбив. У підсумку я запропонувала сумку до сумці прив’язувати, щоб я більше не загубилася. І так, кожен день ми їздимо на метро, тут це дуже весело (сміється).
Сергій Конторчик для порталу “Komentator.net”
Фото: Arata Yamaoka.
