Рішар Гаске в інтерв’ю французьким ЗМІ розповів, як відновлюється після травми паху.
32-річний тенісист, у колекції якого 15 одиночних титулів ATP, в останній раз брав участь у змаганнях ще в жовтні минулого року. Після виступи на Мастерсі в Парижі, де Гаске програв тоді ще діючому чемпіону Джеку Соку, Рішар не зміг продовжити боротьбу в Турі з-за травми паху. У січні 2019 року француз переніс операцію.
– Які останні новини?
– Це важко. Після моєї операції в Мюнхені пройшло більше двох місяців. Три тижні я взагалі не міг ходити, у мене все боліло, я просто лежав. Це дійсно дуже боляче. У мене шрам 10 сантиметрів, дуже великий. Як ніби я народив дитину. Нічого подібного зі мною не відбувалося.
– Як проходить реабілітація?
– В кінці січня-початку лютого я відновлювався дуже повільно. Ледве ходив, години дві в день. Шов трохи розійшовся, з-за цього у мене болять м’язи стегна. У мене таке відчуття, ніби я всьому вчуся заново. Як ходити, бігати, бити по м’ячу, як ніби тільки почав займатися в академії. Десь десять днів я був в Сен-Рафаелі, де проходив реабілітацію. Там я грав з тенісистами клубного рівня, програв 2-6, 1-6. Вони були щасливі! Я забезпечив їм чудову тиждень! Хоча я не відновився повністю, але вже зміг нормально пробивати по м’ячу.
– Чи є у вас на прикметі точна дата, коли ви повернетеся в Тур?
– Я заявлений на “Мастерс” в Монте-Карло (15-21 квітня) і більше ніде. До цього є ще збори Кубка Девіса в Академії Патріка Муратоглу. Зараз я не впевнений, чи поїду. Якщо я буду програвати, то навряд чи зможу стати проблемою для суперників з топ-50. Мені здається, що і виступати в Монако мені ще рано. Я більше схиляюся до того, що зможу відновитися до початку травня. У Жюльєна Беннето були такі ж проблеми, йому знадобилося багато часу, щоб повернутися.
View this post on Instagram
The surgery went well ! Now rest and rehab ! Coming back as soon as possible on @atptour . Thanks to all of you for your messages and your support #munich #laforce
– Ви не сильно розчаровані, що зіткнулися з такою ситуацією?
– У багатьох гравців починаються проблеми, коли вони стають старше 30 років. Цонга, Бердих, Маррей… Ти вже 15 років в Турі, от і починаєш ламатися. За плечима в тебе більше 1000 матчів. У мене немає вибору, я мотивований, я хочу грати. Я просто знаю, що мені буде потрібно час. Я не хочу квапити своє повернення. Коли я переніс операцію з видалення апендициту, то трохи поквапився. Зараз я дуже серйозно до цього ставлюся. Так що, я буду боротися за те, щоб повернутися. Звичайно, це важко, але, я думаю, що буду виступати знову. Просто я ще не знаю, коли.
– Хто вас буде тренувати?
– Тьєррі Асьон. Поки я думаю про відновлення. Все, що мені зараз потрібно, це реабілітація.
– Якщо говорити про французькому тенісі, ми всі думали, що ви, Гаель Монфіс або Жо-Вілфрід Цонга виграєте турнір Великого Шолома. Але цього так і не сталося. Чого вам не вистачило?
– Багато чого. Почнемо з виправдань: ми граємо проти трьох найкращих гравців в історії тенісу. Мені не подобається це говорити, але ніколи ще в тенісі не було таких гравців, як Джокович, Надаль і Федерер. І вони всі грають в один і той же час. Кожен раз, коли я виступав у півфіналі на мэйджоре, то зустрічався з кимось із них, я був не таким сильним і програв усі три матчі. Мені ніколи не щастило отримати хоч трохи відкриту сітку, як траплялося на Шоломах у період 2002-2005 років. На Ролан Гаррос не траплялося нічого подібного, з чим ми зіткнулися за останні 15 років. Цей турнір неможливо виграти. Та й на інших Шоломах це зробити важко. Ваврінці, Чилічу це вдалося, тим гірше дня нас, ми недостатньо сильні в будь-яких інших аспектах.
– Які ваші слабкі місця?
– Трохи подача, трохи фізична форма.
– Вам не вистачає психологічної стійкості?
– Зовсім ні. Справа не в психології, справа в самому тенісі, в якому вони сильніше. Ми часто прикриваємося цим аргументом, психологічною стійкістю, але я з цим не згоден. Звичайно, ментальний аспект присутній, але вони просто сильніше, у них немає слабких місць. У мене – це подача. Коли технічно ти краще, і якщо при цьому знаходишся в хорошій фізичній формі в даний момент, то і з психологією все буде в порядку. Вони не на психології виграли свої Шоломи.
View this post on Instagram
– Ви бачите себе на корті в 37 років, як Федерер зараз?
– Якщо в 37 років у мене буде такий же рівень тенісу, то я негайно погоджуся! Які ще спортсмени, у тому числі поза тенісу, грають в такому віці? Вкрай мало.
– Вас це дивує?
– Ні, у нього є бажання, тому він продовжує грати. Йому скоро буде 38 років, звичайно, в плані титулів йому важче в останні місяці, але у нього такий же азарт грати, як і у дитини.
– У минулому році ви закінчили сезон у статусі першої ракетки Франції, що займає 25-е місце в рейтингу.
– Це не є хороший результат, це навіть поганий. Я був сьомим, чотири рази завершував рік в топ-10. Жо-Вілфрід був п’ятим, Гаель – шостим. Зараз справи йдуть не так добре. Люка Пуйе дійшов до півфіналу в Австралії, сподіваюся, інші зможуть наслідувати його приклад.
– Як далеко може пробитися Пуйе?
– Він може щось виграти. Покоління, яке старше його, скоро закінчить свої виступи, він може протиснутися вперед. В Австралії йому потрібно було перемогти Джоковича, потім Надаля, це було занадто важко. Якщо, скажімо, він пройде у півфінал, де йому попадуться Стефанос Циципас або Олександр Звєрєв, то їх він зможе обіграти.
– Багато обговорюють те, що Люка тренує жінка, Амелі Моресмо.
– Це ж Амелі, вона сильна, досвідчена, вона знає, які очікування покладають на гравців, у неї є характер. Не має значення, тренує тебе жінка. Цінний це спеціаліст – ось, що важливо. Я можу тренуватися під її керівництвом, це не проблема.
– Після Пуйе покоління молодих французьких гравців пробивається вперед досить повільно. Ви і інші «мушкетери» підходьте до завершення своєї кар’єри…
– Існують побоювання, що французьке представництво серед нинішнього молодого покоління гравців не таке сильне. І в цьому немає сумнівів. Я сподіваюся, що ситуація покращиться. У нас було чудове покоління, 4-5 гравців в топ-10, інші також були не дуже далеко. Після цього все складалося не так добре. Але, подивимося, нехай гравці працюють, а ми побачимо, що з цього вийде.
– Нам чогось не вистачає, щоб добитися таких результатів? Федерації? Гравцям?
– Це широке питання. Іноді ти просто не знаєш, чому так багато гравців досягають успіху. У нас було чудове покоління. Але за цими результатами стояла величезна робота. Я був поза системи підготовки федерації, але так працювали Цонга, Монфіс, Жиль Сімон. Вони та їхні тренери працювали під керівництвом федерації. Якщо це не повториться, значить, ми щось упустили. Іноді відсутність успіху серед гравців (попереднього покоління) теж впливає.
View this post on Instagram
За матеріалами GQ, l’equipe
Фото: Getty Images.
