Фото torino2009.com
Він став лише другим в історії стрибків у воду, кому вдалося двічі поспіль виграти першість Старого Світу на метровому трампліні. У цьому році у Кваші є всі шанси побити рекорд фіна Йона Пухаккі.
– Не підраховували, скільки у вас медалей з чемпіонатів України?
– Я нагороди міжнародних змагань не рахував, а національного рівня – тим більше. Почав вигравати чемпіонат країни чотири роки тому. Так що штук двадцять набереться.
– Але рахунок медалям європейської проби ведете, напевно: є три золота, два срібла, для повного комплекту не вистачає тільки…
– Ні, ні, бронзи мені не треба. Сподіваюся повторити успіх минулого чемпіонату Європи у Турині. Дуже хочеться на триметровому трампліні піднятися, нарешті, на найвищу сходинку. Тому що два роки поспіль мені зовсім трішки до золота не вистачало. У 2008-му боровся з Дімою Саутіним. Один стрибок не вийшов, а такий суперник помилок не вибачає. У Турині ми із Сашою Доброскоком буквально бал у бал йшли. Проте у підсумку він мене випередив.
– А коли Ви були ближчими до перемоги – в Ейндховені чи у Турині?
– Саутіну я програв балів п’ятнадцять. Доброскоку – всього чотири. До того ж у минулому році після фінального стрибка вимкнулося табло, і ми не знали, хто переміг. Інтрига залишалася, поки сума нарешті не висвітилася.
– У Турині перемогу на метровому трампліні Вам приніс результат у районі 420 балів, на останньому чемпіонаті світу у Римі вся трійка переступила рубіж у 440 – правда, серед призерів не було жодного представника Європи. Зважаючи на те, що у цьому році ні на Кубку світу у Китаї, ні на етапах “Гран-прі” змагання у цьому виді програми не проводилися, на який результат варто орієнтуватися спортсмену, націленому на золото Будапешта?
– У 2006-му, точно знаю, “метр” стрибали на Кубку світу. У 2008-му скасували, пояснивши рішення тим, що це олімпійський рік і спортсмени борються за ліцензії на Ігри. Чому метрового трампліну не було у цьому році у Китаї, чесно, навіть не знаю. Але на “Гран-прі” у Больцано він був. Я з результатом 410 балів став другим слідом за представником Китаю. Але потрібно враховувати, по-перше, що у стрибків на відкритій воді своя специфіка, а по-друге, що у нас один вид програми наклався на інший. Мені довелося виступати на “метрі” буквально через півгодини після того, як ми відстибали синхрон з Пригоровим. А це зовсім різні речі.
Моя рекордна сума балів на метровому трампліні – 454, я показав її на чемпіонаті Європи в Ейндховені у 2008-му. Що стосується цього року, то, думаю, потрібно набрати 430 балів і вище – такою буде планка для представників Європи у Будапешті. Хоча, у принципі, суми можуть бути меншими. Коли погода непередбачувана, завжди складніше і морально, і фізично.
– У Мадриді у цьому році у півфінальних змаганнях на триметровому трампліні Ви набрали вражаючі 493 бали. Що завадило закріпити успіх у фіналі?
– Не вдався другий стрибок у чотири з половиною оберти. У півфіналі я його зробив на 8,5-9, а у фіналі вже на 6,5. І відразу – мінус тридцять балів.
– А наскільки стабільно у Вас виходить стрибок у чотири з половиною оберти з передньої стійки?
– Коли як, але ми працюємо над тим, щоб добитися стабільності.
– Може, варто було залишити без змін програму, з якою Ви виступали на чемпіонаті світу у Римі?
– За рахунок цього стрибка можна піти у відрив. Коефіцієнт 3,8 дозволяє набрати до ста балів. Уявіть, в інших 70, а у тебе – 90. Це морально тисне на суперників, а ти, навпаки, починаєш себе впевненіше відчувати.
– Якою була у Вас рекордна сума за нинішнього коефіцієнту 19,9, і що обіцяє 20,6?
– Зі старою програмою набирав 480 балів на Кубку світу-2008. У цьому році суму, показану у півфіналі на “Гран-прі” у Мадриді – 493, мені поки перевершити не вдавалося. Але якщо добре виконати всі шість стрибків, теоретично можна переступити і рубіж у 500. Мені цього дуже хочеться. Коли знаєш, що можеш, але тобі весь час трішки не вистачає, прикро. Але, значить, треба ще працювати, і ми попрацюємо – попереду десятиденний збір у Будапешті.
– Угорська столиця не так давно вже приймала європейський чемпіонат. Що запам’яталося на тих змаганнях, враховуючи, що на п’єдестал Ви чотири роки тому дивилися ще як глядач?
– Мені було вісімнадцять, і це був мій перший дорослий чемпіонат Європи. Я добре відстрибав, але залишився четвертим. Рівень не дозволяв мені тоді боротися за медалі. До того ж я був травмований, за п’ять днів до змагань пошкодив ногу. І лише напередодні старту стабілізував стрибки, а то ж до цього просто літав. Молодий, досвіду не було.
– Чемпіонат України у синхронних стрибках з трампліну Ви з Олексієм Пригоровим виграли із сумою 440,94 балів. Чи стало це вашим рекордом у нинішньому сезоні? І чи можна взагалі переносити на міжнародний рівень результати чемпіонату України?
– У попередніх змаганнях ми набрали ще більше – 449. А у фіналі втратили бали на п’ятому стрибку. Я трохи перестарався. Потрібно було просто потягнути голову, а я підняв плечі. Що стосується оцінок на внутрішніх змаганнях, то у будь-якій країні є свої лідери, і їм десь щось можуть пробачити. Хоча іноді буває навпаки. На зимовому чемпіонаті України я не виконав норматив на “трійці” – 470 балів. А виїхав за кордон – і легко зробив це. По-моєму, коли вдома менше, а на міжнародних змаганнях більше, це краще, ніж навпаки.
– Можете порівняти свій виступ у “синхроні” на Кубку світу у Китаї та на “Гран-прі” у Мадриді?
– У Китаї у нас останній стрибок був з коефіцієнтом 3,3. Ми робили “два з половиною авербах з півтора гвинтами”, а зараз ми поставили у програму той стрибок, який виконували на Олімпійських іграх у Пекіні. Щоб ще на дві десятих підняти коефіцієнт. На Кубку світу ми боролися за те, щоб хоч трохи поправити своє становище.
Останній чемпіонат світу нам не дуже вдався – точніше, він був провальним. Варто було реабілітуватися в очах світової громадськості (посміхається). У попередніх змаганнях ми показали другий результат, у фіналі стали третіми, поступившись американцям. До Мадрида китайська збірна приїхала не основним складом, і коли наші головні суперники “завалили” один стрибок, ми вже зрозуміли, що працюємо тільки на суму.
– Виходить, що у Будапешті за відсутності Євгенія Кузнєцова й Іллі Захарова, що поступилися у суперечці за путівку на чемпіонат Європи більш досвідченим колегам по збірній Росії Юрію Кунакову та Дмітрію Саутіну, Ви будете власниками найвищого коефіцієнта – 18,1?
– Думаю, так. У німців програма слабша, а інших пар з таким коефіцієнтом не знаю. А те, що на чемпіонат Європи росіяни вирішили повезти не Кузнєцова та Захарова, мене анітрохи не здивувало. Саутін є Саутін. Нехай у нього з Кунаковим програма простіша, зате яке виконання!
– У цьому сезоні понад 430 балів, окрім Вас з Пригоровим набирали тільки Фек і Хаусдінг, а також Кунаков і Саутін. Це Ваші основні конкуренти за медалі угорської проби або є хтось ще?
– На чемпіонаті Європи трапляються непередбачувані речі – тим більше, коли він відбувається на відкритій воді. Начебто пара посередьно стрибає, а буде її день – і почнуть усі стрибки вдаватися. Тоді буде дуже цікаво.
– А що це за стрибок такий з фантастичними цифрами 3,9 у графі “рівень складності” продемонстрував на Кубку світу у Китаї Хе Чун?
– Це насправді дуже складний стрибок – “два з половиною вперед з трьома гвинтами”. Ми з Олексієм робимо з двома, а тут ще один гвинт треба встигнути викрутити. Хе Чун єдиний у світі цей стрибок робить, навіть єдиний серед китайців. Ми з ним змагалися на юнацькому чемпіонаті світу, після чого він зник, років два-три не було чутно. А потім привезли того, кого ми зараз бачимо. Величезні ноги, поштовхи під сім метрів. Стрибає Хе Чун, звичайно, чудово, але ще він приємна у спілкуванні людина. Ніякої зіркової хвороби, хоча він уже виграв і чемпіонат світу, й Олімпійські ігри.
Газета “Спорт-Экспресс в Украине”
Оригінал публікації »» http://www.champion.com.ua/jump/2010/07/31/327552/
