Головний тренер національної збірної України Майк Фрателло приїхав до Южного (Одеська обл.),
де проводить навчально-тренувальний збір студентська команда. Американський фахівець
не лише поспостерігав за грою підопічних Віталія Чернія, а й взяв безпосередню
участь у тренувальному процесі. За кілька днів спілкування Фрателло має визначити,
хто з гравців студентської збірної увійде до складу національної, яка розпочне свої тренування
вже наступного тижня також у Южному.
ПЕРЕКЛАД ІНТЕРВ’Ю МАЙКА ФРАТЕЛЛО
– Пан Волков розіслав запрошення тим гравцям, які, на думку його та його колег, найбільше підходять для створення оптимальної команди. З більшістю я зустрінуся вперше, за винятком тих гравців, з якими ми знайомилися сьогодні. Коли ми зустрінемося на тренуваннях, коли попрацюємо разом, я складу повне уявлення про кожного. Досі я передивився відео, кількох гравців бачив вживу на матчах, але необхідно відчути гравця під час тренувань, в ході щоденної роботи. Тому з нетерпінням чекаю початку тренувального процесу.
– Зі студентської команди кілька гравців працюватимуть із нами, з національною командою. Сюди вони приїхали, щоб покращити свою форму, оскільки для них так зручно – почати тренувальний процес раніше і бути в бойовому стані, коли почнеться основний збір. У студентської команди зараз також тільки початкова стадія підготовки, вони лише кілька тренувань провели у повному складі – п’ять, наскільки я знаю. Вони теж будуть нарощувати темпи. Зараз тренер по частинах збирає докупи схеми атаки, схеми захисту. За кілька тижнів буде зроблена певна робота, їм необхідно зігратися, пограти «двосторонки», чотири на чотири, п’ять на п’ять. І ви побачите, що ця команда набирає чіткішої форми. Так завжди буває на початку тренувального процесу – дивишся на команду і хапаєшся за голову: «О, Боже! Що це таке?!». Але з часом, після багатьох днів тренувань все збирається докупи. Так що не можна судити про команду після п’яти повноцінних тренувань. Слід трохи почекати, і тільки потім робити висновки.
– Як Ви вважаєте, чи нормальна ситуація, коли гравець з якихось причин відмовляється грати за національну збірну?
– Таке траплялося і в Сполучених Штатах, якщо згадати часи три-чотири Олімпіади тому, а також чемпіонати світу. У збірній США не грали найкращі баскетболісти. Дехто не хотів грати. Це була спільна провина. Не справлялися зі своїм завданням тренери-селекціонери збірної, а ті гравці, яких вони відбирали, мали різний менталітет. Для них виклик до національної збірної не був настільки важливою подією, якою мав бути. Вони не показували ту гру, яку мали показати, і команда програвала. Це призвело до того, що ми втратили свій статус найкращої баскетбольної нації світу. А потім з’явився Джері Коланжело, який взяв справу у свої руки, який спілкувався з кожним гравцем, говорив «Ти нам потрібен, ти потрібен країні». Він говорив з такими людьми, як Двейн Вейд, ЛеБрон Джеймс, Кобі Браянт, Двайт Говард, Джейсон Кід. Він переконав їх, повернувся і сказав: «Так, вони хочуть грати, хочуть бути у команді, хочуть виграти золоту медаль». І тоді стало набагато простіше – за ними потягнулися інші. Тобто, повинні бути лідери, які ведуть за собою своїх колег, які прагнуть захищати національний прапор. Зараз у Сполучених Штатах ця робота поставлена дуже добре. Є основна команда, яка із задоволенням приїжджає грати, і є молодь, яка наступає на п’яти і прагне витіснити зірок, коли прийде їхній час. Коли Кобі Браянт каже «Я більше не хочу грати на Олімпіаді», йому одразу є заміна в особі Кевіна Дюрана. Необхідно збудувати систему, і необхідно зробити це правильно. Вона універсальна і може працювати в Україні як і в будь-якій іншій країні. Суть у тому, що ми не повинні переживати, якщо якийсь гравець не хоче грати за збірну. Якщо він не має такого бажання, з нього немає користі – він нічим не допоможе. У збірній повинні виступати ті, хто справді хоче грати в команді, справді хоче захищати честь своєї країни. –
Студентська збірна – це окрема команда, у них є свій головний тренер. Моя робота і мета мого приїзду сюди була разом із паном Волковим подивитися гравців. А також без порушення тренувального процесу допомогти чимось, додати щось своє, якщо в цьому є потреба, якщо тренер мені дозволить і це відповідатиме його схемі роботи. І це нормально, адже саме він організовує процес, він спілкується з гравцями щодня, з першого тренування, він добре знає їхні можливості, знає, чого від них хоче. Я тут як спостерігач, і часом беру участь у роботі коли, як мені здається, це доречно, і коли тренер вважає, що мені зараз доречно вставити свої п’ять копійок.
– Я бачив на відео матчі за участю наших суперників у минулих турнірах. У нас складна група, але не безнадійна. Ми не повинні думати, що вийдемо і переможемо всі команди, але для нас головне – грати разом. Надійно діяти в атаці, чітко працювати у нападі. Але перш за все, треба добре взаємодіяти між собою. Підстраховувати один одного, ділитися м’ячем, підтримувати один одного. Зараз тільки початок підготовчого періоду. Тренування, постійна робота в команді, думаю, дасть свій результат. Але ви ж розумієте, в будь-якому разі ми повинні виходити на майданчик і грати з кожним суперником. Іншого нам не дано.
– З якою позицією у команді найбільше проблем?
– Не можу сказати, бо поки не бачив, як грає команда зараз. Все покажуть тренування. Якщо є проблема на якійсь позиції – чи-то це центровий, чи важкий форвард, чи легкий форвард, атакуючий захисник чи плеймекер – її треба компенсувати сильними сторонами. Якщо я розумію, що якась із позицій у нас не така сильна, як хотілося б, буду пристосовуватися. Є різні способи – пробувати іншого гравця, різнопланових гравців, поставити на цю позицію, наприклад, гравця, що схильний до захисту більше, ніж до атаки. Але в будь-якому разі треба дивитися. Я ще не бачив команду в робочому режимі, тому зараз було б нечесно давати конкретну відповідь на це питання.