Формально шосейний сезон дотягується до китайського Туру Гуансі, та в серцях уболівальників фінальну крапку вже поставила «Ломбардія» минулої суботи. 2025-й вийшов щедрим на драму, «зоряні» перформанси й неочікувані провали, тож підсумкових тем більш ніж достатньо. Найгучніші перемоги поділили королі Гранд-турів і майстри бруківки, а молодь буквально вламувалася до дверей найсильніших дивізіонів. Команди теж переписували історію: одні — тотальним домінуванням, інші — зухвалими дебютами. Нижче — головні герої, відкриття, розчарування та «гонка року», а в фіналі — про наших, українських, хто тримається на міжнародній арені. Матеріал підготувала редакція komentator.net.
Герої сезону
П’ята позиція — Саймон Йейтс, який після переходу до Visma Lease a Bike довго шукав ритм, та на Джиро вхопив ідеальний момент: скористався тактичною метушнею на Колле делле Фінестре й довів справу до генеральної перемоги, а згодом додав етап і топ-15 на Тур де Франс. Четвертий — Ремко Евенепул: травмована зима, зірвана Джиро, далі нестабільна весна, провал на «Великій петлі», зате потужна розв’язка — розгромні розділки на ЧЄ та ЧС і срібло в групових гонках.
Бронза нашого топа — у Йонаса Вінгегора: Дофіне без іскор, Тур під диктовку Погакара, зате на Вуельті датчанин холоднокровно довів генеральну перемогу. Срібло — Матьє ван дер Пулу, єдиному, хто системно «кусав» Тадея на весняних монументах: перемоги на «Мілан — Сан-Ремо» та «Париж — Рубе», яскравий шматок на Турі, хоч і сходив через хворобу. Абсолютний №1 — Тадей Погачар: титули Льєжа, Тур де Франс, групового ЧС і «Ломбардії», плюс подіуми на всіх п’яти Монументах — історична планка, до якої ніхто не дотягується.
Відкриття сезону
Найгучніші прориви — з Франції та Британії. Поль Маньє, другий рік у профі, наштампував 14 перемог (а потім і 15-ту на старті Гуансі), показав силу у спринті та на бельгійських класиках — профіль майбутньої зірки на роки вперед. Поль Сейксас дебютував на дорослому рівні з перемогами та подіумами, вразив восьмим місцем на Дофіне, забрав «Тур де л’Авенір», а далі — срібло в міксті ЧС, бронза на домашньому ЧЄ та сьоме місце на «Ломбардії» у 19 років — безпрецедентна зрілість. Меттью Бреннан стартував із місця в кар’єр: серія перемог навесні, феноменальний перший етап «Каталонії» проти дуету Alpecin, загалом 13 вікторій і чотири — на рівні Світового туру; під нього команда вже будує спринтерський поїзд.
Прогрес сезону
Ісаак Дель Торо перейшов зі статусу «сенсації» до «зірки»: стримана весна, але на Джиро — одинадцять днів у рожевому, чотири других місця та підсумкове срібло; далі — перемоги в Австрії, Бургосі й домінування на осінніх італійських класиках. Мадс Педерсен зробив помітний апгрейд витривалості: весняні монументи не підкорилися, зате на Джиро — чотири етапи й очкова класифікація, а на «Рубе» він був у грі до проколу — універсалізм рівня праймового Ваута ван Арта.
У другій хвилі — довга британсько-французька лінія. Оскар Онлі провів ідеальне літо: подіум «Швейцарії» та четверте місце на Тур де Франс у складі скромної Picnic PostNL — заявка на еру нових генеральщиків. Том Підкок після виходу з Ineos до Q36.5 зняв тиск, зібрав сильну весну і, нарешті, взяв загальний подіум на Вуельті — його перший по-справжньому дорослий Гранд-тур. Кевен Воклен додав стабільності: друге місце на «Швейцарії», сьоме — на Турі, плюс пристойна розділка; закономірно переходить до Ineos. І Джуліо Пелліццaрі, підсилений методологією Red Bull Bora, став шостим на Джиро й на Вуельті, взяв етап і підтвердив дуже високий стелювий потенціал.
Розчарування
Бен О’Коннор після зоряного 2024-го змінив Decathlon Ag2r на Jayco AlUla і втратив системність: сезон урятував гірським етапом Туру, але в генеральних класифікаціях — порожньо. Біньям Гірмай не повторив торішньої магії зеленої майки: блякла весна, на Турі — лише окремі спалахи. Прімож Рогліч поставив на Джиро, але падіння та втома залишили його без головної мети; на Турі — тільки восьмий, далі — тиха осінь і дискусії про статус у Bora після приходу Евенепула. Максим Ван Гілс, заради якого вели гучну трансферну боротьбу, так і не вийшов на минулорічний рівень: хвороби, алергія, падіння на «Амстелі», поодинокі проблиски на кшталт подіуму Сан-Себастьяна — 2026-й стане перевіркою на «one-year wonder».
Команда сезону і гонка року
UAE Emirates провела, ймовірно, найкращий командний сезон в історії: удвічі більше очок, ніж у більшості переслідувачів, і рекордні 94 перемоги без «топового» спринтера в ростері. Це не лише про Погачара й Дель Торо: Жоау Алмейда виграв три тижневики Світового туру та став другим на Вуельті, а ширина складу забезпечила небачену глибину. «Гонка року» — «Мілан — Сан-Ремо»: рання атака Погачара з «Чіпреси», дуель із ван дер Пулом, героїчне повернення Філіппо Ганни після Поджо і хитрий ранній спринт Матьє — ідеальний трилер, де вирішували не лише вати, а й холодна тактика.
Українці
У 2025-му український шосейний велоспорт пережив непростий відрізок: Марк Падун офіційно завершив кар’єру, Андрій Пономар опустився до третього дивізіону, відкатав 61 гоночний день у Європі й відзначився подіумом на «Джиро дель Апеннiно» та топ-10 на Меморіалі Пантані — поки цього замало для повернення до ProTeam. Світла пляма — Кирило Царенко: перемога на етапі й у загальному заліку «Туру Хайнаня», трофеї в Італії та Словенії, подіум у Токіо й титул на «Турі Кюсю» просто в день 25-річчя — об’єму вже досить, аби розраховувати щонайменше на міцний контракт у ProTeam. Відзначимо й Анатолія Будяка: стабільні топ-10 на стартах у Туреччині, Омані та Китаї, що тримає його в орбіті збірної.
Підсумки й погляд уперед
Сезон-2025 закріпив статус-кво на вершині й водночас показав масштаб переслідувачів, здатних перемагати Погачара не епізодами, а цілими блоками. Спринтерська сцена помолодшала й перестала бути монополією двох-трьох імен, а генеральщики нового набору навчилися проходити три тижні без «чорних» днів. Команди ще щільніше зайшли в науку — методологія плюс глибина складу стали ключовою перевагою. Та в цій гонці систем досі лишається місце для героїчних сольних перемог — і саме за це ми любимо велоспорт. Далі — міжсезоння, трансфери та перші збори; навесні побачимо, хто зробив правильні висновки.
Нагадаємо, ми також писали про те, хто вже гарантував собі участь у ЧС-2026.
