Посіяна під п’ятим номером російська тенісистка Марія Шарапова виграла свій перший матч на Відкритому чемпіонаті Австралії у японки Нао Хібіни з рахунком 6:1, 6:3.
А потім дала прес-конференцію, на якій поговорила і про відчуття від початку сезону, і про скандал з договірними матчами, і про підготовлювану до виходу книзі.
«Згадувала позитив тренувальної тижня»
– Задоволені тим, як провели перший матч сезону?
– Напевне так. Неважливо, як ти тренуєшся, але коли виходиш на корт, це завжди інше відчуття. Так що я рада, що старт вийшов успішним.
– Нервували після всіх цих травм, вимушеної перерви?
– Та взагалі перед будь-яким турніром Великого Шолома нервуєш, а коли він ще стає твоїм першим змаганням у сезоні – особливо. Я намагаюся не звертати уваги на суперницю або на атмосферу, а концентруюся на собі. Згадую позитив тренувального тижня, виконую те, над чим працювала. Намагаюся робити все якомога простіше.
– Що у вашій сьогоднішній грі доставило особливе задоволення, і які підмітили слабкі місця?
– Сподобалося, що я добре адаптувалася до умов, дув сильний вітер, хоча, напевно, сама цього особливо й не помітила. Якщо ж говорити про те, чим незадоволена, то, напевно, тим, що у другому сеті почала відходити назад і діяла не настільки агресивно, як на початку. Дала суперниці шанс. Могла б приймати получше, напевно. Хоча подавала сама непогано.
«Гроші для мене ніколи не були мотивацією»
– Сьогодні всі обговорюють історію про договірні матчі. Вас, як і гравців з топ-10 або топ-100, вона, звичайно, не стосується, якби ви здавали матчі, це б не залишилося безкарним, але як ви думаєте, чи дійсно ця проблема існує серед тих гравців, яким потрібно як -то жити, платити за тренера, за переїзди, займаючи при цьому 120-180-е місця в рейтингу?
– Сподіваюсь, що ні. Для мене сам спорт завжди означав набагато більше, ніж гроші. Звичайно, чим більше ти виграєш, тим більше грошей ти отримуєш, але для мене це ніколи не було мотивацією. Суперництво, виклик бути краще, грати перед тисячами глядачів – ось ось що головне. Коли ти на корті, це не про гроші.
– Але якщо на корті тенісист не вашого калібру …
– Я думаю, це неважливо, на якому ти рівні. Це спорт, це наша кар’єра, це наша робота. Звичайно, я можу говорити тільки за себе, але існувати в цьому виді спорту можливо тільки прогресуючи, працюючи над собою, і ніяк не іншими способами. Сподіваюся, всі інші думають так само.
– Вам не здається дивним, що професійні тенісні організації вимагають від гравців не брати участь в ставках, але при цьому укладають спонсорські контракти з букмекерськими конторами?
– Особисто я цього не розумію. Не те щоб я була за чи проти … Як ви знаєте, я впродовж своєї кар’єри працювала з багатьма відомими брендами, але в тому напрямку, про який ви говорите, ніколи не рухалася. Я навіть не знаю, чи зверталися до моїх менеджерам з такими пропозиціями. Думаю, навіть якщо зверталися, менеджери дуже швидко цю тему закривали. Це настільки далеко від моїх інтересів, що мені зовсім не хочеться, щоб мене з чимось подібним асоціювали.
«Багато що в книзі пишу сама»
– Після вашого покоління, до якого можна зарахувати Світлану Кузнєцову, Олену Дементьєву, у російському жіночому тенісі був якийсь провал. Зараз знову з’являються молоді тенісистки – вони сьогодні здобули кілька гучних перемог. Ви очікували появи нової хвилі?
– Тут важко знайти якісь закономірності. Так, коли Анастасія Мискіна виграла «Ролан Гаррос», я – Уїмблдон, а ще три російські дівчата стояли на олімпійському п’єдесталі, це було сильно. Але успіх в якийсь момент часу абсолютно не означає, що наступне покоління буде таким же сильним. Працюють багато нюансів – час, досвід, фінансова підтримка … Те, що ми бачимо зараз – це здорово. До речі, одна з дівчат, яка обіграла сьогодні Петкович (Єлизавета Куличкова – прим.ред.), З цього року носить мою колекцію одягу. Звичайно, я стежу за підростаючим поколінням, коли-небудь вони займуть наше місце.
– Сьогодні ваша суперниця сказала, що ви були однією з причин, по якій вона почала грати в теніс, і у неї в кімнаті досі висять три плакати з вами.
– Їй треба їх зняти (сміється). Насправді, я про неї раніше не чула, тільки подивилася пару відеороликів. Думаю, для свого першого турніру Великого Шолома вона виступила добре. Впевнена, у неї попереду успішна кар’єра.
– У грудні ви провели захід під назвою «Шарапова і друзі». У цього проекту є майбутнє?
– Так, спонсори були задоволені, здається, всі будуть готуватися до наступного разу. Це хороший знак. До речі, я так нервувала, коли готувалася до цього заходу, дуже хотіла, щоб всім сподобалося. Єдине, треба подумати про іншу дату – в Каліфорнії в грудні досить холодно. Мені не хочеться, щоб люди 5:00 сиділи і дивилися теніс при температурі в 10 градусів.
– Ви вже працюєте над біографією, яка повинна вийти в наступному році?
– Так. Я працюю і з письменником, і багато пишу сама. Тому, до речі, процес займе трохи більше часу, ніж планувалося. Але я не хочу багато говорити про цю книгу. Нехай книга заговорить потім. До речі, в ній я поділюся тими записами, які робила в щоденнику, коли була маленькою.
– Цікаво згадувати про події 15-річної давнини?
– І цікаво, і навіть трошки страшно. Я розмовляла і з татом, і з мамою, і з їх батьками, навіть відчувала себе трошки репортером.
– Якби ви могли написати лист маленької Марії Шарапової, що б ви їй сказали?
– Сказала б, почекай, поки вийде книга (сміється). Насправді, складне питання. Я думаю, коли ти молодий, то ти намагаєшся не робити помилок. А за моїми відчуттями, я навчилася дуже багато чому саме на своїх помилках – як на програних матчах, так і на інших речах. Ось, напевно, я б і порадила вчитися на негативних моментах у житті. Перетворювати їх у щось значуще. Тоді ти стаєш сильнішим.
