19-річна українська тенісистка Катаріна Завацька вперше виграла матч у кваліфікації турніру Великого Шолома. Її суперниця – бразилійка Беатріс Хаддад-Майя упустила матчбол у другому сеті і не зуміла завершити вирішальний сет. Після матчу Катаріна поділилася емоціями від перемоги і розповіла про проблеми, які переслідували її перед стартом в Парижі
– Катаріна, перша перемога в кваліфікації “Шоломів” вийшла драматичною. Ти зуміла вирвати другий сет в кінцівці, відіграв матчбол, потім поступалася 0-3 у вирішальному, майже відігралася і тут твоя суперниця знялася. Які відчуття після матчу? Задоволена своєю грою сьогодні?
– Дуже рада перемозі, тому, що я вперше пройшла у друге коло кваліфікації на турнірі Великого Шолома. Це було дуже непросто При рахунку 3:0 у вирішальному сеті у моєї суперниці почалися судоми, вона намагалася грати, боротися, але все-таки не змогла дограти. На початку матчу я грала не дуже добре, переживала, але потім розслабилася, відіграла один матчбол і зрозуміла, що мені потрібно робити далі. Мені вдалося знайти свою гру. Найголовніше – я не здалася і боролася до кінця, поступаючись 4:2 і 5:4 у другому сеті. Дуже рада, що змогла впоратися з собою і боротися до кінця. Навіть незважаючи на те, що моя суперниця знялася, може бути, я заслужила цю перемогу, тому що я боролася, і це був важкий матч.
– На початку травня у тебе вийшов класний турнір у Вісбадені, де ти другий рік поспіль зіграла у фіналі. Там якась особлива атмосфера?
– Так, там і справді особлива атмосфера, дуже тихо, і мені дуже подобається цей турнір. Чому там мене підтримує дуже багато людей. У мене залишилися хороші спогади з минулого року, і хотілося, звичайно їх повторити, що я і зробила, але могло бути і краще. Фінал – теж непоганий результат. Мені насправді подобається грати у Вісбадені. Там я відчуваю себе як вдома.
– Після Вісбадена ти програла на старті на двох турнірах поспіль. З яким настроєм приїхала в Париж?
– Після фіналу у Вісбадені у мене з’явився мозоль на нозі, і туди потрапила інфекція. Тоді я про це ще не знала. Нога боліла так, що я не могла ходити, а на наступний день у мене був переліт, і я попросила організаторів наступного турніру поставити мій матч на середу, на що отримала відмову. Я думала, що все-таки зможу грати, протягом цих днів приймала багато знеболюючих і вирішила зіграти перший матч, що було моєю великою помилкою. Але на помилках я і навчаюся. У мене немає звички зніматися з матчу, я все одно хочу пробувати грати, раптом щось вийде, але ступити на ногу я не могла.
Після цього я відпочивала два-три дні і потроху почала тренуватися, так що до наступного турніру я теж не готувалася по повній. Я знову зробила помилку, поїхавши в Іспанію. Я брала антибіотики, тому фізична стану було не дуже хорошим. Ці помилки були дуже не вчасно, звичайно, перед Парижем, тому що це самий головний турнір, до якого ми всі готуємося. Після Іспанії я пропустила кілька днів і потім полетіла на свою тренувальну базу в Каннах, в надії, що фізіо допоможе що-небудь зробити, щоб я виходила на корт без болю. Єдиний вихід – не грати сім днів, що для мене просто неможливо.
Після Іспанії мій стан був дуже нервовим. Не з-за поразки, а з-за того, що у мене болить нога, болить мозоль. Я переживала, як все буде в Парижі. У підсумку все добре, я змогла відновитися
У другому колі ти зіграєш з Катериною Горгодзе. У минулому році у вас був бойовий матч в тому ж Вісбадені, який ти виграла. Що можеш розповісти про неї? Які сильні і слабкі сторони в ній можна виділити?
В минулому році я зустрічалася з нею у Вісбадені. Її сильні сторони – це форхенд, вона дуже часто забігає і вкладається в м’яч і в принципі дуже агресивно грає. Також вона може і вгору покрутити м’яч спинами. У неї різноманітний стиль гри. Вона такий бойовий гравець, так що думаю, що завтра у нас на корті буде міні-війна, але я це люблю. Я люблю так боротися, тому сподіваюся показати кращий теніс, але головне залишатися в бойовому настрої. Сподіваюся, цей матч піде краще, більш розслаблено, адже перше коло вже пройдено, я прибився до м’ячам, корту. Але ніколи не знаєш, як прокинешся і як буде.
– Ти досить довго працювала з тренером з Франції Жаном-Рене Лиснаром. Він і зараз тебе тренує або з тобою інший наставник?
– Я з Лиснаром працювала впродовж шести років, з 13 років, і півроку тому припинила з ним співпрацю. Але зараз я працюю з тренером, який тренує в його центрі – маленької академії, де кілька тренерів і десь 20 гравців. З цим новим тренером я почала працювати в грудні, тому що з Жаном стосунки не складалися. У нас постійно були якісь розбіжності. І так як у мене вже були власні міркування з приводу гри і багатьох речей, то він не хотів мене слухати, і у нас виникали невеликі конфлікти.
Я спробувала попрацювати з іншим тренером, і результатів в принципі не було. На тренуванні він є, видно прогрес у всьому, але на турнірі я не могла цього показати. Було важко впоратися з нервами і переживаннями. Я продовжую працювати з новим тренером, його звуть Брюс, але і Жан приїхав на Ролан Гаррос, тому що він добре мене знає і може допомогти. Він дуже подобається мені як тренер, але як людина – він дуже складний, тому у нас і були конфлікти.
Після Ролан Гаррос у нас буде співбесіда, і ми будемо вирішувати, що робити далі, тому що результату хочеться і потрібно приймати якісь заходи. Нового тренера завжди складно пробувати, так як я така людина, яка звикає до одного і, щоб відвикнути, треба час, і це дуже важко. До нового тренера я звикала два-три місяці, і він до мене звикав, вивчав мене. Йому також було складно.
Сергій Конторчик для порталу “Komentator.net”
