Екс-четверта ракетка світу, капітан збірної України в Кубку Девіса – про молодих українських гравців і їх перспективи. 
“Я не згоден, що в найближчі 10 років ніхто з українців не зможе підібратися до мого рекорду в чоловічому тенісі. Тоді весь наш праця піде коту під хвіст. Хто це може бути? Потрібно зробити цю кандидатуру, її треба виростити. Ми говоримо зараз про 10-12-річних хлопців. Ми не ставимо хрест ні на кого, звичайно, але якщо говорити про кандидатів, то їх там треба шукати саме в цій віковій категорії. Вчити їх працювати професійно (робити розминку, затримку, роботу з гумою, гнучкість, йога, психологія, дієта). Робити все, як маленький дорослий, – зазначив Медведєв в інтерв’ю в Парижі, де він виступає на “Турнірі легенд”. – Тут працюють саме так, а у нас поки немає школи, яка б так навчала.У наших 18-19-річних гравців немає розуміння, як робити фізичну підготовку, затримка буває кожного разу різна. Це не означає, що вони погані, але тут є тренерська недоробка, хоча вони самі теж могли б поцікавитися.
З Еріком Ваншельбоймом я тренувався два тижні в Києві. Я дуже високої думки про нього. Він прилітав до Києва, у нього були справи з документами. Сам же він живе в Данії, але він громадянин України і хоче виступати за Україну, хоче потрапити в збірну. Він мені дуже сподобався, ми з ним грали в залі на середньому по швидкості харді. Він показував дуже зрілу і потужну гру. Якщо він буде здоровий і продовжить працювати в тому ж напрямку, він буде хорошим гравцем, але, повторюся, якщо буде здоровий. Він міцний, швидкий, м’який, у нього під Федерера вся техніка. Удар ліворуч у нього може випадати, в Києві за день ми йому цей удар відновили. Його гра – «катати» і забивати. У мене немає доступу до тренувального процесу, я можу тільки стежити за результатами. В цьому році у нього результати нормальні, в цілому він показує нормальної якості гру. Сподіваємося, що він поповнить ряди збірної.
Виступи Іллі Білобородько добре освячуються в соцмережах. Всі знають його історію і переживають, щоб у нього все вийшло, ми радіємо його успіхам. Розуміємо, що потрібно ще багато працювати. Бачимо, що процес йде і сподіваємося, що все вийде.
Також я чекав, коли заграє Олег Приходько. Я б сказав, що він і Ерік за рівнем гри відповідають рівню західних суперників. До тенісу, який грають тут потрібно бути готовим і підлаштовуватися. Тут потрібно приїхати, пожити, відчути і рухатися далі. А цього не зробиш, якщо програєш рано. Звичайно, якщо в Києві вийде побудувати національний центр, то там робота буде більш якісна. Багато б іноземні гравці із задоволенням приїхали б в Київ.
Зараз великих перемог немає у шведів після часів Эдберга, Борна, Нормана, немає великих гравців в американському тенісі. Я не думаю, що національність має якесь значення в плані впевненості гравців у вирішальні моменти у важливих матчах. Не сперечаюся, що слов’янський менталітет відрізняється від іспанського, французького, англійського… У всіх них є погані і хороші сторони. Але я б не сказав, що нам більше характерні такі якості, як невпевненість або боягузтво. У наших, скажімо, просто більше видно, коли вони бояться. Іноземці ведуть себе нормально, навіть коли очевидно, що подібну помилку може зробити тільки затиснутий людина. За нашими ж видно, як їх сковує, у них плями йдуть по обличчю. Хоча насправді сильно замислюватися про важливість моменту немає часу, на корті все відбувається дуже швидко”.
Джерело:
btu.org.ua
