Ерік Ваншельбойм: “Виклик у збірну України – це приємний сюрприз і аванс на майбутнє”

Новини

Вчора, 19:09

ITF Junior Finals. Дарина Снігур стартує на турнірі в Китаї

Вчора, 12:16

Брест. Марченко вийшов у другий раунд челленджера

Вчора, 11:20

WTA Elite, Trophy. Ястремська стартує на турнірі в середу

Вчора, 09:16

Збірна України виступить у столиці Естонії в рамках Кубка Федерації

Український тенісист в інтерв’ю “Телеграф”- про дебютної заявці в Кубку Девіса, першому титулі і роботі з тренером.

– У ранньому дитинстві ти займався таеквондо, чому вибрав теніс?

– У мене непогано виходило: подобалося кружляти суперників, при цьому був хороший тренер родом з Китаю і навіть у віці 5-ти років все це не тільки надихало, але і допомагало із загальним фізичним розвитком. Коли ми повернулися з сім’єю з США в Данію, я не зміг продовжити заняття в цьому виді спорту, так як в цій країні повний спаринг дозволений тільки для юнаків (13-17 років) і лише в деяких видах спорту. Якийсь час я нудьгував. І коли підвернулася можливість в 7 років зайнятися тенісом, батьки записали мене на заняття, щоб я хоч якось витрачав надлишок енергії.

– Розкажи, як ти почав займатися тенісом.

– Коли мені задають питання, як почалася моя кар’єра, найчастіше я розповідаю цю історію: це сталося завдяки моєму товаришу, який став займатися спортом і запросив скласти компанію під час його чергового тренування. Ми спробували. Так і почалося, закрутилося і великий теніс остаточно підкорив мене. Але все приходило поступово. Спочатку це було більше, як хобі, але поступово я став «входити в кураж». І якщо перші кілька років я займався тільки в групі, то з часом ми почали додавати індивідуальні заняття. Потім турніри, спочатку в Данії, коли мама встигала мене тільки перевозити з міста в місто, потім за кордоном.

– Якби не теніс, ким би ти став? Захоплюєшся іншими видами спорту?

– Важко сказати. Знаю тільки одне, що після таеквондо – я прийняв виключно правильно рішення (сміється). Тому над якими-небудь іншими видами спорту я навіть не замислювався.

– Згадай, коли ти перший раз відвідав Україну. Які були відчуття, хотів би тут жити?

– Перший раз я приїхав 8 років тому (мені було 10) на турнір з тенісу. На той момент у Києві проходив турнір в рамках Tennis Europe, і я потрапив в основну сітку серед тих, кому від 12 років. Зізнатися чесно, крім кортів, я за той тиждень нічого не бачив. Але в наступні роки, ще кілька раз я приїжджав на турніри, грав у Бучі за збірну Україну серед тих, кому 16 років. Також мені вдавалося вирватися в Україну на кілька днів на початку цього року, щоб потренуватися в розташуванні збірної. Але якщо не говорити про поїздках, пов’язаних зі спортом, в Україні мені завжди комфортно і легко. Шкода тільки, що в Україні сьогодні немає професійних турнірів, хоча б рівня ATP Challenger.

– Свій дебютний турнір серед професіоналів ти виграв у Аннинге. Які відчуття були?

– Таке не забувається (посміхається). Згідно з рейтингом, я навіть не проходив до числа 32-х учасників і зміг зіграти тільки завдяки новому правилу, згідно з яким юніор зі світового рейтингу ТОП-100 мав певні привілеї на потрапляння в турніри серед дорослих. Я був радий виграти одну гру, але сталося так, що виграв весь турнір, і це стало великою сенсацією. Усвідомлення такої перемоги прийшла не відразу. Не дивно, чому мені задавали питання після перемоги у фіналі, бо як я не видавав ніякої радості і яскравих емоцій. Але те, що я пережив це на високому емоційному рівні – це справжнє почуття радості. Пам’ятаю, як сидів після холодного душу і тихо плакав, посміхаючись. Але цього ніхто, звичайно ж, не бачив…

View this post on Instagram

A post shared by Eric Vanshelboim (@eric_vanshel) on Jan 5, 2019 at 10:14pm PST

– Руне Томсен. Розкажи про роботу зі своїм тренером, він тебе багато чому навчив?

– Ми разом вже 2 роки, але я знаю його вже 8 років. Він може здатися занадто суворим, але при цьому Руне стимулює мене професійно ставитися до своєї роботи, хоч і дуже непросто справлятися з емоціями, коли хочеться себе пожаліти і просто розслабитися.

– Боснія і Герцеговина, Данія, Іспанія та Україна. Яка країна тобі ближче всіх до вподоби і чому?

– Я дуже відкрита, проста людина і мені всюди добре. Я легко адаптуюся до нових змін, швидко знаходжу спільну мову з людьми і заводжу нові знайомства. Не секрет, що мені легко даються іноземні мови. Швидше за все останнє також допомагає більш глибоко відчувати людей, розуміти їх з півслова і отримувати максимальний комфорт від спілкування навіть з незнайомими людьми.

– Тебе вважають одним з найперспективніших тенісистів України. Чи слідкуєш ти за грою своїх українських колег? У кого найбільше перспектив?

– Я не в силі давати прогнози на результат матчів своїх колег з України. Як каже мій тренер, що найкраще черпати натхнення у США чи Італії. І якщо порівнювати рівень конкуренції в рамках спорту, то теніс, думаю, можна сміливо поставити відразу після футболу, тому і зробити ставки на перспективи того чи іншого спортсмена, вкрай складно.

– В 2018 ти зіграв у зимових і літніх чемпіонатах Європи за юніорську збірну України, які емоції відчував від дебюту?

– Сказати, що я відчував радість, не сказати нічого. Відчуття – зовсім інші, не такі як в одиночних турнірах, коли кожен грає тільки за себе. Якщо граєш за національну збірну – підвищується рівень відповідальності за результат.

– У вересні ти зіграв за збірну України на Кубку Девіса, чекав виклику у збірну?

– Тренер збірної – Андрій Медведєв відібрав чотирьох гравців для участі в турнірі. І хоч я за підсумком не зіграв в Угорщині, але можливість потренуватися разом з досвідченими партнерами і відчути атмосферу цього турніру, стало справжнім подарунком. Виклик в збірну ніяк не планувався заздалегідь, але це приємний сюрприз і аванс на майбутнє.

View this post on Instagram

A post shared by Eric Vanshelboim (@eric_vanshel) on Sep 15, 2019 at 8:10am PDT

– У тебе є кумири? (Хто?)

– Мабуть, це буде самий простий для мене питання і мою відповідь – Роджер Федерер.

– Назви головну проблему світового тенісу

– Величезна кількість професійних гравців: можу припускати, що таких 5 тис. у всьому світі і тільки 150 може вийти в невеликий фінансовий плюс. Поїздки на турніри найбільш затратні, а пристойний заробіток отримують тільки ТОП-гравці. Навіть багато талановиті хлопці кидають теніс, тому що не в силах себе профінансувати.

ТОП-5 найкрасивіших тенісисток планети на твою думку.

– Зізнаюся чесно, думаю що їх набагато більше ніж 5. І нехай я краще промовчу, ніж не згадаю когось. Мені ще спарингувати (сміється).

– Оціни гру українських тенісисток.

– Українські дівчата більш успішні, ніж хлопці. Світоліна – займається позицію ТОП-5 в світі, а Ястремська – на підході, а ще є Костюк, Лопатецька і можна продовжувати цей список дуже довго. Що не скажеш про чоловіків, так як у них конкуренція на порядок вище, т. к. набагато більше гравців і пробитися на самий верх важче, не дивлячись на проби, помилки, адже чудеса іноді трапляються, потрібно лише трохи допомогти їм важкою працею.

Фото: ФТУ.