Новини
Вчора, 15:35
Федерація тенісу України планує відновити національні турніри 1 червня
08.05.20 19:20
Теніс про тенісі #001 / Об’єднання ATP і WTA / Життя на карантині / Battle Time для Костюк і Цуренко
07.05.20 13:34
Анонс першого випуску програми “Теніс про тенісі” (ВІДЕО)
05.05.20 22:13
Офіційно: на Програму підтримки тенісистів зібрали 6 мільйонів доларів
Бізнесмен і засновник Міжнародної тенісної Академії прокоментував успіхи Дар’ї Снігур і розвиток тенісу в Україні.
– Як карантин вплинув на роботу всіх трьох об’єктів?
– Ми зупинили роботу і тимчасово закрилися, виконуючи розпорядження уряду. В цілому, якщо брати до уваги всі три клуби, ми витрачаємо 1,5 мільйона гривень в місяць тільки на підтримання об’єктів в закритому стані.
– Марта Костюк дуже часто тренується на кортах МТА. Що вас пов’язує з нею?
– Березня, у свій час, починала свою кар’єру у нас в академії. Ми їй суттєво допомагали, надавали різного роду знижки. Які послуги вона отримувала безкоштовно. В принципі, ми до неї підійшли до підписання повноцінного контракту. У нас є форма підписання контракту з гравцем, де академія бере на себе 100% витрат, включаючи організацію тренувального процесу і зміст всієї команди: тренер, фізіотерапевт, спаринг – партнер, психолог (при необхідності). Турніри, переїзди, тобто, 100% фінансування гравця до моменту, поки він не почне заробляти призові. На жаль, цей контракт не був підписаний. На сьогоднішній день Березня Костюк користується послугами МТА, як клієнт. Безумовно, є умови для професійних гравців, які споживають велику кількість годин, відповідно, для них є знижки. Але це в рамках стандартної процедури. Ніяких індивідуальних відносин з Костюк в академії немає.
Інший гравець, який у нас на 100% контракті – Даша Снігур, переможниця торішнього юніорського Вімблдону. Даша у нас на повноцінний контракт з МТА, це наш гравець, ми її розвиваємо, вкладаємо гроші і впевнені, що вона заграє на найвищому рівні.
– Раз вже ми заговорили про Дарині, чи правда, що контрактні зобов’язання з нею у вас закінчувалися в березні 2020 року? Виходить, контракт продовжили?
– Справа в тому, що це стандартна форма. Коли ти підписуєш контракт з неповнолітнім гравцем, то його підписують батьки. Відповідно, у 18 років, коли гравець стає повнолітнім, він повинен перепідписати цей контракт. Це чисто технічне питання. Якби сторони були незадоволені один одним, то можна було б не підписувати контракт, і виникав би ряд питань, що робити далі. Але взаємини з гравцями, які на контракті, це не історія суто про бізнес. Це одна сім’я. Ми спілкуємося, переживаємо, вболіваємо за неї. Батьки виконують свою частину роботи, тренер, а він не один – там ціла команда (старший тренер, кілька спаринг-партнерів, тренер з фізичної підготовки) також роблять свою роботу. До речі, у Даші мама – медик і всю медичну частину вона контролює сама. Це сімейні, людські стосунки. Без них виховати гравця неможливо.
Основна причина, чому не був підписаний контракт з Костюк – як раз відсутність таких відносин з батьками. Контракт своєчасно не був підписаний і вони пішли по іншому шляху. Тим не менш, всі гравці, які у нас тренувалися або тренуються, яким ми в чомусь допомагали, надавали якісь пільгові пакети, це все одно наші гравці, ми за них переживаємо, підтримуємо і хворіємо. Це все український теніс. Хотілося б, щоб він розвивався, зростав, і у нас було більше чемпіонів.
– Можете пригадати той день і мить, коли Даша Снігур виграла юніорський Вімблдон? Як ви відреагували на цей успіх?
– На жаль, через напружений робочий графік у мене не було ніякої можливості подивитися цей матч онлайн. Але зате ввечері отримав масу неймовірних емоцій від перегляду Фіналу в запису. Це був воістину тріумф не тільки Даші та її батьків, але і всієї нашої команди МТА і країни. Хотілося б ще не раз відчути такі ж яскраві емоції від її гри і гри наших вихованців.
– Коли ви дивитеся матчі ваших гравців, ви відчуваєте стрес або намагаєтеся контролювати емоції?
– Я завжди намагаюся дивитися їхні матчі, якщо не в прямому ефірі, то в запису. Природно, переживаю. Після гри обов’язково телефоную або пишу Даші. Друга дівчинка, яка у нас на контракті – Маша Долженко, ще грає в юнацьких турнірах, шкода, що поки немає можливості їх дивитися. Але все одно, я уважно стежу за результатами. В цілому, це позитивні емоції. Для мене це головне. Контракти з гравцями складаються з двох частин: одна – це розвиток академії, тут зрозуміло. Друга частина – особиста, це емоції.
Мій хороший знайомий Гарік Корогодський теж захоплюється тенісом і підтримує Ангеліну Калініну. Ми періодично списуємося або зідзвонюємося, як і з Юрієм Сапроновим, спілкуємося про тенісі. І одного разу Гарік сказав: «У мене є мрія. Хочу сидіти на фіналі турніру «Великого Шолома» в ложі гравця, МОГО гравця». Це хороша амбіція, мені запам’яталася ця фраза, і я її повторюю своїй команді. Я кажу: «Хлопці, працюємо на те, щоб сидіти у фіналі «Великого Шолома» в ложі свого гравця».
– Буває таке, що ви сперечаєтеся з друзями або колегами про кінець якогось турніру або матчу?
– Ні, як-то спорів і немає. З Юрієм Сапроновим ми разом були на Australian Open в цьому році і багато спілкувалися. Обговорювали наших гравців, перспективи тенісу в Україні. Для нас усіх це захоплення. Сперечатися можна на принципові або бізнесові теми, хто сперечається про політику. А тут просто йде обмін думками та емоціями.
– Ми поговорили про Дашу Снігур, Маші Долженко і Березні Костюк. А були ще історії ваших інвестицій у гравця? Наскільки вдалими вони вийшли?
– Звичайно, були. Про невдалі вкладення не буду говорити, хоча б з етичної точки зору. На сьогодні у нас є цілий ряд успіхів з дівчатами, багато гравці приїжджають, грають і хочуть тренуватися з нашим тренером Ларисою Савченко. Але у мене була і залишається мрія: створити перспективну команду за образом команди Долгополова. Хлопці 13-14 років, з яких хоча б один «вистрілив» і увійшов в число топ-гравців. Ми переглядали і допомагали кільком гравцям 12-13 років і вкладали в них гроші, без контракту, попередньо придивляючись. Але з хлопчиками у нас поки що не складається з різних причин. Для того щоб гравець заграв, має збігтися мінімум 10 факторів. Сьогоднішні успіхи Даші Снігур – це тільки початок. У цієї дівчини високий потенціал, але треба дуже серйозно і багато працювати, і не тільки Даші, але і всій команді, щоб увійти в топ-50 в найближчі два роки, і це одне із завдань, що стоять перед нами.
– Здається, це вже питання з категорії вічних: в Україні багато гарних і перспективних тенісисток, але після Стаховського і Долгополова немає достатньо сильних тенісистів. Чому так складається, на ваш погляд?
– Є дуже перспективний хлопець, йому зараз 17. В цьому році я бачив його гру на Australian Open. Це В’ячеслав Бєлінський, тренер Долгополов-старший. Пройшов один коло, але програв у трьох сетах у другому. Там явно не вистачило фізичної підготовки. Зараз ми спілкуємося з Долгополовим, хотілося б підтримати хлопця і зробити з нього топ-гравця. Потрібно зауважити, що специфіка підготовки гравця у чоловіків інша. В АТР-турі значно вище конкуренція, пробитися хлопцям складніше, ніж дівчаткам. Відповідно і витрати різні. На дівчаток, починаючи з 14-15 років потрібно витратити 50 000 доларів в рік, сумарно на все. Якщо це гравець у віці 17-18 років, то сума збільшується до 70-80 тисяч доларів. У хлопчиків до цієї суми потрібно додати ще 30-40 відсотків.
Тим не менш, таку групу, як була у Долгополова, мені хотілося б створити. Жіночий теніс у нас перспективний є, в найближчі 5-7 років нашим уболівальникам буде на кого дивитися. Серед дівчат у нас до 10 гравців, які або вже в топ-100, або на підході. У хлопців же все складніше. Практично закінчив грати Сергій Стаховський, по суті, закінчує Саша Долгополов, закінчує Ілля Марченко, а далі – провал. І ось цей провал хотілося б заповнити.
– Одного разу вас запитали: чому теніс, а не футбол? Ви сказали, що футбольний клуб – це витратний проект. А скільки ви інвестуєте в теніс?
– Витрати на одного гравця від 50 до 80 тисяч доларів на рік. У мене на контракті поки всього два гравця, тому витрати легко вважаються. Але це не все, тому що ми виділяємо значні суми на дитячі школи. Тому що це основа. У нас не буде гравців, якщо не буде масового дитячого тенісу.
– Чи є у вас відчуття, що за останні п’ять років рівень інтересу до тенісу в Україні виріс?
– Складно сказати. У нас з’явилася маса цікавих гравців, у вболівальників з’явилися спортсмени, за яких вони хворіють. Це психологія, у всьому світі люди підтримують своїх. Якщо немає своїх, то і вид спорту не представляє особливого інтересу. Наприклад, під час Зимових Олімпійських ігор ми всі дивимося біатлон. Періодично у нас є медалі, наші спортсмени за них борються і претендують на високі місця. Але лижні гонки, наприклад, я взагалі не дивлюся, тому що у нас нікого в цьому вигляді немає. За таким же принципом функціонує і теніс. З’явилось багато яскравих зірочок, і кількість вболівальників в Україні, за моїми відчуттями, збільшилася. Якщо з’являться ще зіркові хлопці, то інтерес збільшиться ще більше.
Якщо говорити про спонсорів у тенісі, то з цим велика проблема. Але це проблема спорту в цілому. Не склалася практика, коли бізнес інвестує і спонсорує спорт. Але, з іншого боку, у нас немає нормального законодавства, як, наприклад, у Великобританії, де інвестиції в спорт частково звільняються від оподаткування. На сьогоднішній день спортивне меценатство і спонсорство в Україні – поки що виняток із правила, а не масове явище.
Добровільні пожертвування
Дорогі відвідувачі, допомогти існування та розвитку проекту можна за допомогою кнопки нижче!
Джерело:
isport.ua
Фото: МТА.
