Новини
Сьогодні, 12:28
Australian Open. Снігур здобула непросту перемогу на старті кваліфікації 04.01.25 07:05
Костюк стартує в Аделаїді, Ястремська та Калініна зіграють у Хобарті 04.01.25 06:00
Брісбен. Калініна не змогла вийти у фінал на першому турнірі сезону 03.01.25 06:20
Брісбен. Калініна за 2,5 години виграла чвертьфінальний поєдинок, відігравши матчбол у вирішальному сеті Польська тенісистка Іга Швентек стала гостею подкасту “Tennis Insider Club”, який заснувала і веде екс-четверта ракетка світу Каролін Гарсія. ” />
Про початок спортивної кар'єри та освіти
“Чи відразу я вважала себе перспективною спортсменкою? Я не знаю. Так кажуть люди, але мені важко оцінювати. Але я пам'ятаю, що завжди грала зі старшими дітьми. Думаю, це щось означає. І я думаю, що в мене було стільки. енергії та пристрасті, щоб просто рухатися. Це те, що мені добре вдавалося. любила грати у футбол. Я завжди почувалася добре, займаючись чимось, крім плавання.Тому люди кажуть, що бачили щось таке в мені, коли я грала в теніс, але я не знаю, чи вони це говорять зараз, бо знають, що я досягла успіху, чи це була чиста правда. Мій тато завжди вірив, хоча були моменти, коли виникали якісь питання і було важко продовжувати навчання і заняття спортом, але він завжди вірив у мене.
Я думаю, ви чули такі історії, як люди кажуть, що ніби вони взяли ракетку у 6 років і вже знали [що це буде їхня кар'єра], чи щось подібне. Але в мене це було негаразд. Чесно кажучи, спочатку я не мала уявлення, чому я це роблю. Це було щось, що я просто робила, і це була моя рутина. Але я думаю, що почала вірити, коли мені було десь 15-16 років. Тож досить пізно, мабуть.
Я завжди ходила в школу, я закінчила середню школу, як і все. Звичайно, я пропускала багато занять, але це не було схоже на онлайн-навчання або щось подібне. тобто зосередження на тенісі на 100%, може бути дуже важким для дитини. У нашій родині пріоритетом була все ж таки школа. школі та отримували низькі оцінки, ми, ймовірно, були б змушені відмовитися від тенісу та присвятити більше часу навчанню чи чомусь іншому.
У старшій школі, коли треба було вибрати два профільні предмети, я обрала математику та віддавалася їй на всі 100%. Але інший предмет… Я гадки не мала, який вибрати. Хімія, біологія, фізика… Між ними я вибирала, але зробити вибір так і не змогла. Математика забирала стільки часу, а решту – теніс. Тому нічим більше займатися не змогла. Думаю, що й далі продовжувати навчання з такою ж інтенсивністю, йти до університету, мені б не вдалося, бо теніс – це вже повноцінна робота. Поєднувати дві роботи було б важко.”Чесно кажучи, я не можу сказати, що це було важко, тому що є люди, які в буквальному сенсі, знаєте, здійснюють цей перехід протягом багатьох років, а для мене це було фактично всього кілька місяців. Пам'ятаю, на першому своєму турнірі WTA в Окленді я сказала своєму тренеру, що мені тут не місце, давай повернемося до турнірів ITF. Але потім я поїхала. на Відкритий чемпіонат Австралії, мені вдалося пройти кваліфікацію і вийти в друге коло, а потім в четверте коло на Ролан Гаррос. що навіть ті, хто каже, що був упевнений у собі з самого початку, то ця їхня думка не є на 100% правдою. Тому за винятком деяких історій з травмами, все для мене сталося дуже швидко. Травми – це була єдина річ, яка іноді мене зупиняла. Чи ставила собі мета виграти Ролан Гаррос. та перший “мейджор” у 2020 році
“Чи була ця мета? Та я думала, що це неможливо. Це ніколи не було моєю метою, тому що це було занадто абстрактно, розумієте, так, я думала, що це мета для когось, хто не знаю, наприклад в топ-10 рейтингу [Швентек тоді була 54-й ракеткою світу]. А я пам'ятаю, що тоді був буквально мій найгірший сезон. Парижі, мені здається, я скрізь програвала десь на стадії другого кола, як було і в Римі напередодні Ролан Гаррос. Тож я поїхала туди і мій тренер не знав, що зі мною робити, бо я так погано грала в Римі. Ми не знали, чи варто мені залишатися в Європі та тренуватися, чи повертатися додому. І я пам'ятаю, як він поговорив із моїм. Батьком. Вони вирішили, що я мушу повернутися додому і просто перезавантажитись. я не знаю.З іншого боку, так, мені було тоді всього 19 років і я була 54-ою у світі, це дійсно непогано. Але знаєте, я багато чого від себе чекаю. Тож мені здавалося, що цей сезон складається не дуже добре. Я пам'ятаю це жеребкування на Ролан Гаррос. Я грала свій перший матч проти Маркети Вондроушової, а вона була у фіналі минулого року проти Ешлі Барті. І я подумала: “Добре, у мене все одно не так багато шансів”. І так, матч за матчем я вигравала. Я пам'ятаю, що цей шлях на турнірі був якимсь дивним. Було багато гравців, які навіть не були посіяні, але вони пройшли до чвертьфіналу, півфіналу. І ось я була однією з них.
Після перемоги я була надзвичайно щасливою. Я думала, що моя робота вже зроблена. Я була настільки зосереджена протягом усього турніру, що навіть не уявляла себе з трофеєм. Я подумала про це лише перед матчболом. Я думала, мовляв, зараз треба знову абстрагуватися і виграти це очко, інакше я шкодуватиму про це все своє життя. Я була дуже щаслива і пишалася собою. Але я думаю, що тоді навіть не розуміла, що ця перемога означає? Коли я повернулася додому і побачила, як швидко, як раптово про мене заговорили в ЗМІ. Мене почали запрошувати на обкладинки журналів, я постійно була на телебаченні. Це було безумством, мені було важко з цим впоратися.” family:Verdana”>Про тиск і очікування від самої себе
“Не знаю, чи були у всіх високі очікування від мене в 2021 році після перемоги на Ролан Гаррос-2020. Принаймні, я собі думала, що всі дійсно на це чекають. Але тепер, я думаю, що було не так уже й погано , тому що мене в той час ще вважали дитиною. Зараз я відчуваю, що очікування набагато вище, тому що люди впевнені, що саме зараз я повинна бути на. своєму піку, тому що я вже не дитина і далі в такому ж дусі.Але тоді, я думаю, що цей великий тиск йшов саме від мене. Пам'ятаю, як у мене з'явився перший спонсор, і це була велика подія для мене. Це було таким тиском на мене під час моїх перших матчів, я думала про це, мовляв, Боже, у мене тепер є цей спонсор, вони хочуть, щоб я досягла успіху. А якщо я не повторю те, що сталося в Парижі?
Я пам'ятаю як програла турніри до Відкритого чемпіонату Австралії. Тоді через ковід всі турніри серії 500 були в Мельбурні. І я плакала цілий день, бо думала, що я розчарувала їх. Мовляв, навіщо вони вклали у мене стільки грошей, якщо я програю? Тобто це було тяжко. І є багато речей, якими потрібно пройти. Я думаю, що в моїй країні та країнах Східної Європи, ти як людина готуєшся до поразок і до того, як після них оговтатися. Але ми не готуємось до успіху. Особливо в тенісі, коли ти досягаєш успіху, все раптом стає таким гучним. Тому так, тоді для мене кожен тиждень був окремим викликом.””Я хотіла працювати з психологом ще з 14 років. Коли я була дитиною, мене завжди описували як дівчинку, яка не може зосередитися. Це моя сестра завжди була тією, хто є професійною, зосередженою та дисциплінованою. А я була такою хаотичною і не могла довго залишатися на одному місці. Тому спочатку я завжди хотіла працювати над цим. замкнутій, інтровертній, я зрозуміла, що мені потрібно щось більше.Так що у мене було 2 психологи. З першим це було більше схоже на веселі ігри та роботу над концентрацією. Але з другим я хотіла б говорити про глибокі речі. І ця людина, неважливо чоловік чи жінка, ця людина буквально сказала мені, що не хоче про таку розмову. А я відповіла: “Але мені це потрібно”. Тому я шукала когось іншого, і хтось порадив Дарію Абрамовичу. Вона захотіла побачити мої матчі наживо. Отже, вона поїхала на кілька турнірів, і так виявилося набагато простіше, бо іноді я сама не могла описати або пояснити, що зі мною відбувається під час матчів. Тому коли вона була там, вона це бачила на власні очі і все розуміла. Далі все пішло досить гладко.
З Дарією ми почали працювати у 2019 році, а 2020 рік був для мене великим проривом. Тому, звичайно, було б набагато важче впоратися з цим без неї, а також без мого тренера, який знав мене десь із 17 років. Після того, як я виграла цей титул у Парижі, протягом наступних 3 місяців я була буквально зосереджена на діловій стороні спорту. Насправді я думала, що та перемога – це мій єдиний успіх, який, можливо, матиме моє життя. Тому протягом трьох місяців я була зовсім не сфокусована на тенісі та тренуваннях.
я розібралася із цим сама. Але потім, коли я почала думати про гроші, спонсорів і таке інше, вона побачила, що я не роблю нічого, щоб щось змінити. Вона сказала мені, що це не найкращий шлях, яким я могла б піти. Мовляв, це не єдиний успіх, який ти матимеш у своєму житті. Тому я переорієнтувалася та змогла продовжити працювати на корті, а не за ноутбуком.
Пізніше вона також допомогла мені з тим, що стосується бізнес-аспекту тенісу. Навчила мене, як взагалі наймати людей, бо це те, чого не навчають у школі. Мій менеджер, який сидить тут поруч зі мною, є свідком того, що вона також допомогла об'єднати команду, яка була в мене в IMG, з моєю польською командою, і налагодити комунікацію між усіма цими людьми.”
br/>
