19-річний чеський тенісист Якуб Меншик став автором головної сенсації в чоловічому тенісі за останні два тижні, обігравши у фіналі «Мастерса» в Маямі Новака Джоковича
Незважаючи на свій юний вік, Меншик уже стояв на порозі топ-50 до свого старту в Маямі, а тепер же він став 24-ю ракеткою світу і прикував до себе увагу багатьох тенісних уболівальників. Саме час познайомитися ближче з новою висхідною зіркою чоловічого туру.
У родині Якуба Меншика не грали в теніс. Але в дитинстві в чеському місті Простейов цей вид спорту оточував його. Лише за 100 метрів від їхнього будинку знаходилася школа з тенісними кортами, а за 500 метрів – були приватні корти. Саме там була вивіска, в якій було сказано, що вони шукають нових Петру Квітову і Томаша Бердиха.
«Я дивився, як грають хлопці по сусідству, а також спостерігав за маленькими дітьми. У них теж були тренування, вони починали свою тенісну кар’єру, – згадує Якуб. – Тоді я просто підійшов до тата чи мами і запитав їх, чи можу я теж грати. Звісно, вони завжди хотіли, щоб я займався спортом. Ось так я і почав».
Батько тенісиста, Міхал, працює в ІТ і сам грав у хокей. Мати, Катерина, займається маркетингом і піаром, а в спорті віддає перевагу катанню на лижах. За словами Міхала, інтерес сина до тенісу почав переростати в щире захоплення завдяки впливу його першого тренера – Іво Мюллера.
«Він був найкращою людиною, тому що вмів прищепити маленьким дітям правильну любов до тенісу, – розповідає Міхал. – І він також навчив батьків бути хорошими тенісними батьками».
У червні 2013 року Мюллер помер після короткої боротьби з раком. Це сильно вдарило по всій родині Меншиків.
«Якуб тоді ще був дуже маленьким. Йому було 7 років. Але я думаю, що це був його перший досвід такої ситуації, – каже батько тенісиста. – Він був засмучений, і це була перша можливість поговорити з ним про смерть, про подібні ситуації. Я думаю, що він, звісно, засмутився, але життя триває».
Уже в 12 років не було жодних сумнівів, що Якуб хоче стати професійним тенісистом. У школі він іноді відвідував заняття з легкої атлетики, а також захоплювався баскетболом («бо з моїм зростом мені було легко закидати м’яч у кошик»). Хоч Меншик тоді й став великим фанатом Стефена Каррі та команди «Golden State Warriors», його увага була зосереджена саме на тенісі.
«Він завжди хотів бути професійним тенісистом, – каже Міхал. – Якуб хотів виграти всі турніри Grand Slam і бути першою ракеткою світу».
Батьки підтримували амбітні цілі свого сина і регулярно супроводжували його на турніри. Але вони не змогли цього зробити, коли хлопець мав виступати в російській Казані на змаганнях юніорів. Ця подорож обернулася для Якуба справжнім жахом, про який він згадує і сьогодні.
«Була така божевільна історія, коли мені було 12 років. Ми з тренером прилетіли до Москви. Вони перевіряли наші візи. Мій тренер і всі пройшли. У мене була віза, у мене було все, що треба, але мене не було в системі. І мені сказали, що я маю чекати тут сам. Там було п’ятеро озброєних чоловіків і ще кілька людей із такою ж проблемою, як у мене. Через 2-3 години я зміг зателефонувати батькам. Було дуже страшно. Зрештою, ми якось розібралися з цим. Для мене це був ще й досвід, тому що мені було 12 років, я був у Росії, були всі ці люди, охоронці та поліцейські зі зброєю. Я почувався як у фільмі, ніби мене заарештували».
Свої перші титули на юніорському рівні Якуб Меншик виграє за кілька років, у сезоні-2020, а вже наступний рік завершить 11-ю ракеткою світу серед юніорів. Але його найкращий результат буде попереду, коли наступного сезону Якуб стане другим номером юніорського рейтингу. У січні того сезону Меншик дійде до фіналу юніорського Australian Open. У вирішальному матчі чех поступився американцеві Бруно Кузухарі в поєдинку, який тривав майже 4 години. Через важкі судоми Меншик зміг покинути корт тільки на візку і не був присутній на церемонії нагородження.
Цей виступ юного тенісиста привернув увагу Новака Джоковича, який на той час шукав собі спаринг-партнера.
Новак надіслав мені відео, де запитує, чи хочу я приїхати потренуватися. Він сказав, що бачив мій матч, бачив, що сталося, і якщо я хочу, то можу приїхати на тиждень у Белград. Мені було дуже приємно, що один із найкращих гравців в історії запросив мене і я отримав таку можливість зіграти з ним. Крім того, він мій найбільший кумир. Пізніше я поїхав із ним ще на кілька днів до Чорногорії. Я просто спостерігав за ним, намагався проаналізувати його рутину і все інше. Я був із ним не тільки на корті, а й поза ним, розмовляв не тільки про теніс, а й про все, що відбувається за межами корту. Це було дуже весело. Поза кортом він найприємніший хлопець, якого я коли-небудь зустрічав. Весь цей досвід і поради на майбутнє і для моїх матчів – це було здорово».
Того ж року чех перейшов на професійній рівень, а в травні 2023-го виграв свій перший титул на турнірах серії «челленджер». На той момент це був лише його шостий виступ на змаганнях цієї категорії в основній сітці. Якуб став наймолодшим чеським чемпіоном «челленджера» в історії у віці всього 17 років на Sparta Prague Open. Це викликало паралелі з іншим чеським гравцем, колишньою 4-ю ракеткою світу Томашем Бердихом, якому також було 17 років, коли він виграв два титули на «челленджерах».
«Я спостерігав за виступами Бердиха і Штепанека переважно на Кубку Девіса, – каже Меншик. – Вони виграли його у 2012 році, а потім змогли захистити його наступного сезону. Тоді, коли я був дитиною, це здавалося таким неймовірним, таким чудовим. Зараз, коли Томаш є капітаном команди Кубка Девіса, це щось особливе. Для нас дуже важливо, що ми можемо перейняти від нього певний досвід».
Звернути на себе увагу в АТР-турі Якуб Меншик зумів у лютому 2024-го року в Досі. Там він переміг Енді Маррея (у найтривалішому поєдинку в історії цього турніру), Андрія Рубльова та Гаеля Монфіса на шляху до свого дебютного фіналу, де він поступився Карену Хачанову.
Александра Еала: історія випускниці академії Надаля, яка надихає Філіппіни мріяти про більше
Тоді 18-річний Якуб Меншик отримав wild card на свій перший турнір ATP 250 завдяки програмі Next Gen Accelerator. Вона надає таку можливість для гравців до 20 років, які при цьому входять до топ-250. Чому чех обрав для себе саме цей турнір? «Тому що від організаторів можна було отримати безкоштовний iPhone», – жартує він.
У жовтні Якуб дійшов до двох чвертьфіналів поспіль: у Шанхаї, де програв Новаку Джоковичу в трьох сетах, і у Відні, де поступився Алексу де Мінору також у трьох партіях. 2024-й рік Меншик завершував на Підсумковому турнірі NextGen, але не зміг здобути там жодної перемоги.
Утім, такий результат він зміг сприйняти спокійно, дивлячись на широку картину. У грудні тенісист розповів у соцмережах про свій візит до школи JISTOTA у своєму рідному місті. Там навчаються діти та молоді люди з особливими потребами. Один з учнів цієї школи – брат тенісиста Лукаш.
«Я живу своєю мрією – граю тенісні матчі на престижних турнірах, зустрічаюся з легендами, на яких рівнявся в дитинстві та якими захоплююся й досі, багато мандрую, знайомлюся з цікавими місцями й культурами. Мені неймовірно пощастило не тільки займатися улюбленою справою, а й, що найголовніше, бути здоровим, – написав Меншик. – Я знаю, що не всім так пощастило, і мені про це щодня нагадує не лише мій дивовижний брат, який має розлад аутистичного спектра, а й його однокласники, яких я мав честь відвідати під час уроку. Ці неймовірні молоді люди – справжні бійці, які щодня долають труднощі з великими зусиллями, наполегливістю та позитивом».
Окрім тренувань у міжсезоння, свій час удома тенісист також проводив за одним зі своїх улюблених хобі – грою на барабанах. Займатися на цьому музичному інструменті він почав під час пандемії.
«Насправді, нічого серйозного. У мене не було вчителя, я просто дивився відео на YouTube і грав. Зараз я можу зіграти Stairway to Heaven (Led Zeppelin). Можу зіграти Nothing Else Matters (Metallica). Кілька композицій AC/DC, наприклад, Highway to Hell. Це три мої основні пісні».
Пристрасть Якуба до гри на барабанах передалася у спадок, адже його батько в юності був у складі власного гурту – компанії його шкільних друзів, з якими він грав у гаражі.
Якби Якубу Меншику треба було придумати сценічний псевдонім, він би скористався власним прізвиськом – Menimal. «Кілька років тому, коли Стен Ваврінка був у топі рейтингу, він носив футболки з написами «Stan the Man», «Stanimal», і я подумав: «Гей, це гарно звучить з моїм ім’ям, як “Menimal”. І відтоді, як я розповів про це своєму тренеру, він називає мене Menimal».
Уже цього року Якуб Меншик відзначився тим, що виграв на старті сезону парний титул АТР у Брісбені, переміг шосту ракетку світу Каспера Рууда на Australian Open і дійшов до півфіналу на «челенджері» в Домініканській республіці.
«Я ще дуже молодий, тому бачу, що мій прогрес іде далі й далі, і я радий цьому, – сказав Меншик в інтерв’ю в березні. – Моя мета на цей сезон – потрапити в Топ-30, а найкраще – в Топ-25. І виграти турнір ATP – ось моя мета на сезон».
Реалізація цих цілей не змусила довго чекати. На «Мастерсі» в Маямі 19-річний чех переміг трьох суперників із топ-10 на шляху до заповітного титулу. У фіналі на двох тай-брейках Якуб здолав свого кумира Новака Джоковича, а в оновленому рейтингу АТР він тепер посідає 24-й рядок.
«Звичайно, на даний момент це найбільша перемога в моїй кар’єрі, і я дуже щасливий від цього, – сказав тенісист після перемоги. – Але я знаю, що це не кінець, і я знаю, що для мене це тільки початок. Так, мені ще 19 років, тож у мене вся кар’єра попереду. Звичайно, дуже приємно мати все, але, знаєте, справа не тільки в одному титулі, одному турнірі. Я хочу більшого. Звичайно, зараз я буду святкувати, відпочивати. Коли я повернуся додому, то знову працюватиму, намагатимуся ставати дедалі кращою і кращою, тому що в моїй грі є ще багато простору для вдосконалення. Я і моя команда будемо робити все можливе, щоб я міг якомога частіше піднімати ці трофеї».
