Третя ракетка світу Карлос Алькарас прокоментував свою перемогу над Алехандро Давидовичем Фокіною в півфіналі «Мастерса» в Монте-Карло
– Відмінна гра сьогодні. У першому сеті ти припустився більше невимушених помилок, ніж заробив віннерів. А в другому – навпаки: на п’ять віннерів більше, ніж помилок. Як тобі вдалося так додати?
– Думаю, так, я дійсно відчув себе набагато краще в другому сеті. У першій партії, якщо не помиляюся, рахунок був 5:2, і я грав здорово, правильно діяв тактично, все робив добре до цього моменту. А потім, з 5:2 до кінця сету, напевно, я став трохи поспішати, припускався кількох помилок із перших ударів.
Це був непростий відрізок. Але загалом я грав відмінно, зберігав спокій і позитивний настрій – це і дало мені змогу повернути потрібний рівень гри, знову показувати хороший теніс, більше віннерів, менше помилок. Так що так, мені потрібно було трохи додати в другому сеті, і я радий, що мені це вдалося.
– Карлос, хочу запитати про твій попередній матч з Артуром Фісом. Для мене це був найкращий матч тижня – неймовірно захоплююче було спостерігати за вами. Він теж молодий гравець, вашого покоління. Чи відчувається інша енергетика, коли граєш проти тенісиста свого покоління, з яким точно доведеться зустрічатися ще багато разів протягом наступних десяти років?
– Якщо чесно, я не відчуваю особливої різниці, коли граю з кимось зі свого покоління. Я підходжу до матчу так само, як і до інших. Але так, ти розумієш, що ця людина буде йти поруч, ти точно зіграєш із нею не один раз. Фіс, він просто звір – фізично він неймовірний. Його міць, його удари – просто фантастика. І я дуже радий бачити його тут, на цьому рівні. Він мій хороший приятель за межами корту. У нас хороші стосунки, він дійсно класний хлопець. Я радий бачити, як він прогресує і бореться за великі цілі на турнірі серії Masters.
Я думаю, що він – один із тих гравців, хто надовго затримається на вершині. Це була чудова перша зустріч між нами, і, сподіваюся, далеко не остання. Упевнений, далі буде тільки складніше.
– Карлос, коли ти доходиш до півфіналів і фіналів на «Мастерсах», ти нібито виходиш на новий рівень. У цих великих матчах ти неймовірно успішний. Як тобі вдається додавати саме в такі моменти?
– Я знову і знову повторюю собі: у такі моменти потрібно йти вперед, не чекати, не вичікувати. Якщо ти чогось хочеш – ти маєш іти і брати це. Я весь час це собі нагадую. Фінал – це не про те, як ти граєш. Фінал – це про те, щоб виграти.
І я думаю, це правильний настрій. Саме так потрібно підходити до фіналів – чи то «Мастерс», чи то турнір Grand Slam, чи то будь-який інший фінал. Думаю, це і є ключ до успіху в таких ситуаціях. Ось що я завжди собі кажу.
