Друга ракетка світу Коко Гауфф відповіла на запитання журналістів після перемоги над лідером рейтингу Ариною Соболенко у фіналі Відкритого чемпіонату Франції
– Наскільки поганими були сьогодні умови на корті? Сидячи на трибуні, ми не відчуваємо вітру. Можете описати, що відбувалося на корті? Вітер дув в один бік чи крутився? Наскільки було важко? Аріна назвала умови жахливими.
– Так, було дійсно важко, особливо на дальньому боці корту – з нього було дуже складно пробити м’яч так, щоб він пролетів через увесь корт. А з іншого боку, навіть якщо не прискорювати м’яч, він все одно вилітав. Усе дуже нагадувало мій матч першого кола, відчуття були майже такими ж. Тож я знала, чого очікувати. Я не була впевнена, чи буде дах відчинено чи зачинено, дізналася це тільки за 30-40 хвилин до матчу. Після двох поєдинків поспіль під дахом, це, звичайно, було зовсім інше відчуття. Я знала, що нам обом буде непросто.
– Наскільки ця перемога відрізняється від вашої першої на US Open-2023 з точки зору емоцій, відчуттів після закінчення матчу, того, що відбувалося у вирішальні моменти? У чому вона схожа, а в чому відрізняється? Що вона для вас означає?
– Так, думаю, перша перемога була, можливо, більш емоційною, але ця далася важче. Коли ти виграєш перший титул, не хочеться зупинятися на досягнутому. Тому було дуже непросто впоратися з цим тиском. Крім того, мені здавалося, що саме цей турнір – один із тих, де в мене з дитинства було найбільше відчуття, що я можу перемогти. І я думала: якщо пройду всю кар’єру і не виграю хоча б один Ролан Гаррос, то потім буду про це шкодувати. Тому, виходячи сьогодні проти Арини, я сказала собі: «Потрібно просто йти вперед і зробити все можливе, щоб перемогти». І я це зробила.
– На церемонії нагородження ви згадали «темні думки» – фразу, яку ви вже говорили після фіналу 2022 року тут, на Ролан Гаррос [програла Ізі Швьонтек]. На папері ваша кар’єра виглядає майже ідеальною – уже другий титул Grand Slam у 21 рік. Але, очевидно, були й непрості моменти. Можете розповісти про це і про те, що за думки прийшли до вас у голову, коли ви стояли з трофеєм?.
– Так, я просто згадала ту церемонію, коли виграла Іга. Я дуже старалася відчути кожну мить, запам’ятати всі деталі, тому що мені дуже хотілося пережити це самій. І коли тоді заграв польський гімн, я добре пам’ятаю, як вона розчулилася, і я подумала: «Який же це особливий момент». І ось сьогодні, коли грав американський гімн, я мимоволі знову про це згадала.
Це був важкий період. Я сумнівалася в собі, не знала, чи зможу коли-небудь подолати все це. Особливо згадую свій стан перед тим фіналом: я плакала перед матчем, була страшенно нервовою, ледь могла дихати. І тоді я думала: «Якщо я не справляюся з цим зараз, як я взагалі впораюся наступного разу?»
Потім трапився US Open, і, думаю, саме та реакція тоді мені допомогла. Сьогодні я відчувала, що дійсно готова. Я вирішила: «Віддам на корті все, і щоб не трапилося, і піду з почуттям гордості».
Огляд фіналу Коко Гауфф – Арина Соболенко на Ролан Гаррос (ВІДЕО)
– Іноді здається, що програш важкого першого сету, як сьогодні, навпаки додає вам шансів на перемогу в матчі. Подібні сценарії з вами трапляються досить часто. Що ви відчуваєте після такого сету? Як вам вдається переломити матч на свою користь?.
– Звичайно, спочатку – це розчарування. Особливо тому, що в мене було так багато шансів на тай-брейку, і, чесно кажучи, Арина здорово зіграла. Ми дійсно билися в цьому сеті. Але потім я просто сказала собі: «Треба спробувати знову, але грати інакше». Я постаралася діяти агресивніше в другому сеті, і це спрацювало.
А в третьому сеті, я звичайно знала, що вона підніме рівень. Так і сталося: вона почала партію дуже сильно. Тому я подумала, що мені треба це витримати, спробувати відповідати її рівню. І, звісно, просто бігати. Я розумію, наскільки важко перебити її міць, тож я намагалася якомога частіше заганяти її в оборону.
З урахуванням вітру було важливо просто тримати м’яч у корті. Було дуже важко стійко стояти на ногах, м’яч зносило. Деякі удари, які в звичайних умовах мені даються легко, сьогодні здавалися жахливими.
– Арина, під час своєї прес-конференції, ясно дала зрозуміти, наскільки її дратували умови на корті – вітер та інше. Наскільки ви помічали, що відбувалося на іншій стороні, як вона реагувала? І чи входить це, можливо, у вашу тактику – спробувати змусити суперницю почуватися невпевнено?.
– Так, я трохи це помічала, але намагалася не звертати надто багато уваги – особливо проти Арини, бо я вже бачила, як вона злиться, а потім просто розриває. Тому я намагалася взагалі не дивитися на неї сьогодні. Хоча я й сама злилася, може, просто не показувала це так явно. Але в голові я реально була роздратована. І я подумала: якщо я засмучена, то суперниці, найімовірніше, теж важко.
Це був не день для красивого тенісу. Чесно, не думаю, що хтось взагалі міг би показати сьогодні чудовий теніс. Але це частина спорту, частина гри на відкритому повітрі. Ніколи не знаєш, чого очікувати, особливо в Парижі.
– Хотілося б уточнити: чи отримуєте ви, можливо, якесь моральне задоволення або додатковий заряд, коли бачите, що суперниця роздратована або має труднощі з умовами?.
– Так, ну… я б не сказала, що це якось сильно мене надихає, тому що умови і справді були важкі. Звісно, коли ти бачиш, що суперниця засмучена, це додає тобі впевненості, просто тому що розумієш: їй теж важко.
Але сьогодні я не надто загострювала на цьому увагу, бо знаю, який Арина тип гравця. Вона може виплеснути емоції, а потім почати грати приголомшливо. Тому я намагалася зосередитися не на ній, а на собі.
– Сьогодні, схоже, вас глибоко зворушив гімн США на церемонії нагородження. Я розумію, що ви насамперед тенісистка, але можете розповісти, що для вас означає їздити світом як американка? Чи замислювалися ви про це?
– Так, це багато що означає. Звичайно, в нашій країні зараз відбувається багато всього… Думаю, ви знаєте, про що я. Але для мене – бути американкою, представляти цю країну і особливо – людей, які мають такий самий вигляд, як я, і які, можливо, зараз почуваються менш почутими або підтриманими – це важливо.
Я хочу бути відображенням надії і світла для цих людей. Я пам’ятаю, після виборів і всіх подій було відчуття зневіри. І мама тоді, поки я відновлювалася після травми, сказала мені: «Спробуй виграти турнір – просто щоб подарувати людям привід посміхнутися».
І саме про це я думала сьогодні, коли тримала трофей. Бачити прапори на трибунах – це багато значить. Так, деякі можуть по-різному ставитися до патріотизму, але я безумовно патріотична. Я пишаюся тим, що я американка. І я пишаюся тим, що представляю не тільки свою країну, а й тих американців, які мають такий самий вигляд, як я, і людей, які поділяють мої переконання.
– Ви багато говорите про інший погляд на речі, про те, що у світі відбувається значно більше горе, ніж просто поразка у фіналі Grand Slam. Ви також говорите, що намагаєтеся стати кращою версією себе. Як думаєте, чи допомагає вам це в найважливіших моментах на корті?
– Так, безумовно. Чесно кажучи, коли я програла перший сет, я просто сказала собі: “Віддай на корті все, що можеш. І якщо програєш, ну, принаймні, ти зробила все можливе”. Потім поїду додому, побачуся зі своїм хлопцем і все таке. Я, якщо чесно, повторюю собі це щодня.
Звісно, я хочу бути тут, хочу перемагати, але іноді розумієш – якщо програєш, ну й добре. Не в сенсі «ну й добре», я терпіти не можу програвати, але ви розумієте. Програєш і повернешся додому, перезавантажишся. Тож сьогодні, коли програла перший сет, намагалася не тиснути на себе занадто сильно. І, думаю, це допомогло. Мені вдалося розслабитися і почати грати вільніше.
– Арина сказала тут, що, на її думку, якби Іга Швьонтек виграла в неї в півфіналі, то перемогла б і у фіналі, судячи з того, як склався матч. Чи згодні ви з цим? Чи думаєте ви, що з тією грою, яку ви показали сьогодні, перемогли б будь-яку суперницю?
– Вона сказала, що якби Іга перемогла її, то виграла б титул? Ну, я з цим не згодна. Я сиджу тут – і, без образ для Іги, але коли я грала з нею востаннє, то виграла у двох сетах. Тож я не думаю, що це справедливе твердження, адже в тенісі може статися все що завгодно.
Якщо чесно, враховуючи, як Арина грала останні тижні, саме вона була фавориткою. Думаю, вона була найсильнішою з можливих суперниць у фіналі – все-таки перша ракетка світу. Тож, якщо дивитися на цифри, це був найскладніший варіант для мене.
Звичайно, Іга – чемпіонка на цьому турнірі, і матч проти неї теж був би важким. Але я вірила, що можу перемогти будь-яку з них. І якщо вже бути зовсім чесною, то з них двох, я б вибрала Ігу, просто тому що Арина показувала такий рівень, що було дуже складно грати проти неї. Але все склалося, як склалося і ось я тут.
