Перша ракетка світу Яннік Сіннер відповів на запитання журналістів після поразки від Карлоса Алькараса у фіналі Відкритого чемпіонату Франції
– Звісно, я задоволений турніром загалом, але, очевидно, ця поразка дуже болюча. Зараз, якщо чесно, важко щось говорити. Але я задоволений тим, як ми продовжуємо розвиватися, як намагаємося додавати щодня і як я ставлю себе в такі ситуації. Це був матч дуже високого рівня, без сумнівів. Я радий бути його частиною. Але, так… фінальний результат ранить.
– Хотілося б дізнатися, що у вас було в голові після четвертого сету, коли ви готувалися до п’ятого. А також, що ви відчували, коли все закінчилося і ви просто сиділи на стільці.
– Ну, зараз, напевно, очевидно, про що я думав… але поки матч триває, ти не думаєш про ті шанси, які у тебе були, або про щось подібне.
На турнірах Grand Slam я намагаюся після кожного сету починати ніби з нуля. Звичайно, я був розчарований тим, як склався четвертий сет – у мене були матчболи, я подавав на матч. Але при цьому я залишився в грі ментально, не віддав йому жодного очка просто так. А коли матч закінчується – він закінчується. Тоді вже в голові з’являються зовсім інші думки та емоції. Ти вже нічого не можеш змінити. А ось коли починається п’ятий сет, то в тебе все ще є шанс щось змінити.
– У вас у кар’єрі не найкраща статистика в найдовших матчах, тих, що тривають понад чотири години. Ви самі про це думали? І як ви себе почували фізично під кінець? З боку здавалося, що ви не просідали.
– Цей матч неможливо порівнювати з іншими. Фізично я почувався досить добре. Звичайно, втомився, але і він втомився, це було видно. Це був і фізично, і ментально важкий матч.
Але що тепер? Результат відомий – змінити вже нічого не можна. Я все одно радий бути частиною такого поєдинку. Думаю, це був теніс дуже високого рівня, довгий матч… і таке буває. Ми бачили подібне і з іншими гравцями в минулому, а сьогодні це сталося зі мною.
Тепер треба постаратися якось це стерти з голови, забрати з матчу позитив і рухатися далі. Іншого шляху немає.
Огляд фіналу Яннік Сіннер – Карлос Алькарас на Ролан Гаррос (ВІДЕО)
– Ви сказали, що цей матч не можна порівнювати з іншими. Чим він відрізнявся від ваших попередніх фіналів на «мейджорах»? Я маю на увазі і підготовку до матчу, і ажіотаж навколо – адже це був фінал проти Карлоса, і саму атмосферу. Він відчувався якось особливо?
– Чесно кажучи, я навіть не думав про те, що це фінал. Ти намагаєшся зосередитися тільки на собі, бути в моменті. А сьогодні моїм суперником був Карлос – ось і все. Ми постаралися добре підготуватися, і, думаю, у нас це вийшло.
Я почувався набагато більш готовим, ніж у Римі, думаю, це було видно. І якщо судити з моєї гри сьогодні, вона стала кращою відтоді. Це, власне, і була моя головна мета: побачити, на якому рівні я зараз. Я готувався до «мейджора», зігравши перед ним тільки один турнір на ґрунті, і дійшов до фіналу.
Зараз, звісно, важко прийняти поразку, тому що було багато шансів. Але в цьому і краса спорту… хоча сьогодні він показав мені і свій сумний бік. Але якщо дивитися тільки на сумне, то ти ніколи не повернешся. Я вірю, що став кращим як гравець з минулого року і це добре. Тепер будемо продовжувати рухатися вперед.
– Давайте поговоримо про позитивні речі, які можна забрати з собою після цього матчу, про те, на що можна спертися, щоб почати знову. Що ви берете із собою хорошого?
– Забираю з собою ще один фінал «мейджора» – це результат, який не варто недооцінювати. Це мій третій поспіль фінал на турнірах Grand Slam, останнім часом я стабільно проходжу далеко на всіх турнірах. Це вже восьмий фінал поспіль, і це важливо.
Що я точно беру з цього матчу – усвідомлення того, що тепер я можу довго тримати високий рівень. Раніше у мене траплялися спади, сети могли закінчуватися 1:6, 2:6, особливо з урахуванням деяких речей, які відбувалися в минулому. Зараз я навчився перезавантажуватися. Є чимало позитивних моментів, навіть якщо в голові поки що більше негативних. Але це спорт. Якби я радів просто тому, що зіграв у фіналі, це б означало, що мені все одно, а це не так. Дуже гірко, дуже боляче, але так уже вийшло.
– Янику, я розумію, що матч щойно закінчився, але все-таки запитаю. Адже ви добре знаєте історію тенісу, дивилися з роками, як Федерер і Надаль грали великі матчі, або Джокович і Надаль, або навіть згадаємо Борга і Макінроя. Наскільки для тебе значуще бути частиною, як мені здається, одного з найбільших матчів в історії? І чи допоможе це тобі якось набути внутрішньої сили?
– Так, я думаю, що кожне суперництво по-своєму особливе. Раніше стиль гри був трохи іншим, ніж зараз. Зараз м’яч летить швидше, гра більш фізично затратна, з моєї точки зору, все трохи змінилося. Але порівнювати це не можна.
Мені пощастило грати проти Новака, проти Рафаеля, на турнірах Grand Slam, а ось із Роджером, на жаль, не вдалося. Щоб обіграти таких гравців, потрібно дуже багато. І в мене таке ж відчуття під час гри з Карлосом, як і з тими, хто був до нього. Приємно бачити, що ми теж здатні показувати такий теніс – думаю, це добре для всього нашого спорту загалом. Атмосфера сьогодні була приголомшливою, і бути частиною цього – особливе відчуття. Звичайно, я щасливий, що став частиною такого матчу. Було б краще, якби в моїх руках зараз був головний трофей, а не в іншого гравця… Але, як я вже говорив, змінити цього вже не можна.
– Як ви плануєте відновитися після цієї поразки? Візьмете кілька днів відпочинку? Зустрінетеся завтра з командою, щоб розібрати, що пішло не так і що було добре, переглянете відео? Який план?
– Ні, спочатку мені потрібно трохи часу для себе. Я хочу побачитися з сім’єю і трохи побути з ними. А потім будемо рухатися далі. Немає тут ніякого секрету, шлях один. Або ти йдеш ним, або губишся. А я точно не з тих, хто хоче загубитися. Тож будемо готуватися до нових матчів. Сподіваюся, вийде зіграти кілька матчів на траві до Вімблдону, адже наступна мета – це Вімблдон. А далі подивимося. Але зараз не час плакати, у цьому немає жодного сенсу, тільки час втратиш. Звичайно, мені шкода, як усе склалося. У мене і до приїзду сюди були не найпростіші моменти. Але потихеньку все знову піде вгору.
