Канадський тенісист українського походження Габріель Діалло поспілкувався з пресслужбою АТР після перемоги у фіналі турніру в Гертогенбосі
– Що для вас означає виграти перший титул ATP?
– Це складно висловити словами. Це дуже особливе відчуття. Я дуже добре грав цього тижня, показав чи не найкращий свій теніс на траві. Зробити це у своєму другому фіналі – це дуже особливо, тим паче, що перший фінал я програв у напруженому матчі. Це те, заради чого працюєш все життя, про що мрієш, тож я дуже щасливий.
– Що для вас означає потрапити у топ-50?
– Дуже багато. Наприкінці року ви аналізуєте і ставите цілі на новий сезон. Коли я розпочинав 2025 рік з 87-го місця, то ми думали про топ-50. Досягти цього вже у червні, коли попереду ще п’ять місяців, – це приємно, але на цьому зупинятися не збираюся, будемо прагнути досягти ще більшого.
– Який найбільший урок ви засвоїли після переходу у професіонали?
– У коледжі є великий тиск і очікування з боку партнерів по команді, тренерів, навчального закладу. Заради всіх них ти хочеш виступати добре. Коли програєш, це переживаєш гостріше. У турі я зрозумів, що головне – це ставити собі правильні запитання після поразки чи перемоги. Не треба боятися аналізувати себе і те, як ти зараз справляєшся. І ще не зациклюватись на поразках.
– Чи є моменти у кар’єрі, що допомогли вам прийти до цього?
– Усі головні досягнення, що я мав, на той час здавались дуже великими: перемога на національному чемпіонаті до 18 років у Канаді, фінал NCAA у коледжі, виграш першого “ф’ючерса”, першого “челенджера”. Усі ці моменти, хоч це й не одне й те саме, вони так само багато значать для тебе. Що більше таких ситуацій, то краще тобі вдається впоратись з ними в майбутньому. І це моє чергове велике досягнення.
– Хто допоміг вам найбільше на цьому шляху?
– Насамперед це мама і тато. Щоб я міг цього досягти, вони багатьом пожертвували і я це усвідомлюю. Вони відклали свої мрії, ризикнули переїхати до Монреаля, щоб забезпечити мені всі можливості. Вони багато працювали для цього, зробили все, щоб у мене була можливість опинитись на цьому рівні. Наскільки це можливо, я намагаюсь віддячити їм тим, що докладаю великих зусиль і просто рву дупу, коли граю.
“Лакі лузер” з Канади, який має українське коріння, став головною сенсацією турніру в Мадриді
– Як ви можете описати свій стиль гри?
– Намагаюся грати агресивно і тиснути на суперника. Гра в 1-2 удари. Але я також не боюся грати тонше, відчувати м’яч, а також грати довгі розіграші.
– Як ви можете описати себе поза кортом?
– Не сприймаю все занадто серйозно, люблю жартувати, бути розслабленим. Коли справа доходить до тенісу, то тоді, звісно, я серйозний, але поза грою я ставлюсь до всього легко.
– Чим ви цікавитеся поза тенісом?
– Дуже люблю кіно. Дивитися інші види спорту, наприклад футбол чи баскетбол. Відкривати щось нове, знайомитися з новими культурами. Проводити час із найкращими друзями та своєю дівчиною. Вони дуже особливі для мене люди. Я ціную ці моменти, тому що бачуся з ними не дуже часто.
– Як будете святкувати?
– Безперечно, з пивом. Побуду з командою, вони будуть дуже раді, можливо, вип’ють більше ніж одне пиво. Але я зупинюся на одному. Виспимося, а потім вирушаємо до “Квінс-клаб” із новими силами.
Фото: Getty Images.
