Американська тенісистка прокоментувала вихід у півфінал Відкритого чемпіонату США
Аманда Анісімова перемогла Ігу Швьонтек на шляху до півфіналу на US Open, взявши реванш за поразку у фіналі на Вімблдоні, де вона не змогла виграти жодного гейму. Американка здобула сьому перемогу в кар’єрі над суперницею з топ-5 і третю в цьому сезоні.
Для Анісімової це вже третій півфінал на турнірах Grand Slam. Вперше вона досягла цієї стадії 2019 року на Ролан Гаррос. Таким чином Аманда стала лише третьою американкою після сестер Серени та Вінус Вільямс у 2002 році, яка зуміла пробитися до півфіналів на всіх трьох покриттях.
– Амандо, вітаємо! Наскільки легко було вийти на корт із правильним настроєм, зважаючи на обставини та суперницю?
– Сьогоднішній матч був іншим, ніж будь-який інший у моєму житті. Я намагалася максимально підготувати себе ментально, особливо останні 24 години. І я дійсно задоволена, що змогла вийти з правильним настроєм і показати таку гру.
– У липні на Вімблдоні ви плакали після фіналу. Як вдалося так швидко перебудуватися і тепер посміхатися?
– Чесно кажучи, це було тільки одразу після поразки, може півгодини. Потім я зателефонувала близькій людині, і ми вже сміялися, мовляв, це просто шалено. Думаю, кілька років тому я б не впоралася так швидко. Тоді я програла 0:6, 0:6, це було щось шокуюче. Але тепер я довела собі та іншим, що з правильним настроєм і роботою над собою можна домогтися позитивного результату.
– Ви говорили, що вчитеся справлятися з нервами. Який вигляд це мало на корті зараз?
– На старті турніру я ще виходила на матчі з певним страхом. Але чим далі, тим більше переконувала себе: на корт не можна виходити зі страхом. Проти топ-суперниць треба грати сміливо, інакше шансів немає. Сьогодні я не відчувала жодного страху. Постійно рухалася, підбадьорювала себе і намагалася показати позитивну енергію.
– Розкажіть про свій день перед матчем.
– Сьогодні довелося прокинутися о сьомій ранку, а я зовсім не «жайворонок». Було складно, але потім я приїхала на корт, розім’ялася. Перед грою дивилася матч Фелікса й Алекса – вони показали неймовірний бій. У роздягальні навіть транслювали фінал Вімблдону на екранах, але я намагалася блокувати все зайве і залишатися у своїй «бульбашці». Використовувала різні вправи для концентрації, щоб тримати фокус.
– Раніше ви згадували, що, можливо, кілька років тому ви б не впоралися з цим так само. Наскільки важливою для вас виявилася перерва від тенісу, можливість побачити життя з іншого боку, з іншого ракурсу, в тому, як ви пережили фінал Вімблдону?
– Думаю, якби я програла фінал «Шолома» так кілька років тому, я б, напевно, сильніше звинувачувала себе і довше тримала б це почуття провини. Насправді найбільше мені було шкода людей, які прийшли того дня на трибуни. Усе закінчилося дуже швидко, і саме це було в мене в голові – я знала, скільки коштує квиток, скільки емоцій люди вкладають, щоб побачити фінал Вімблдону. У якийсь момент я відчувала провину не за те, що не виграла свій перший фінал Grand Slam, а саме перед уболівальниками.
Але врешті-решт це всього лише теніс. Я живу своєю мрією, я зараз у дуже хорошому місці в житті і щаслива щодня. Цього точно не було пару років тому, коли у мене було багато проблем, і кожен день здавався, м’яко кажучи, важким.
Зараз я дивлюся на це інакше: зрештою це просто матч. Я можу дати собі ще шанси, якщо буду працювати. Саме з таким настроєм я все це сприймаю.
– Коли ви говорите про те, як справлялися з поразкою на Вімблдоні, що саме це включало? Ви переглядали той матч, розбирали його або, навпаки, постаралися все забути і відсунути в сторону?
– У той момент, кілька тижнів тому, я просто постаралася забути і йти далі. Зовсім не розбирала те, що відбувається. Але минулого вечора, ніхто мене до цього не підштовхував, я все ж переглянула матч. Це було болісно, але важливо зрозуміти, чого можна було уникнути і що пішло не так. Потім мені довелося включити найкращі свої моменти, щоб витіснити це з голови. Але так, думаю, це було важливо – перед сьогоднішньою зустріччю все-таки побачити, що сталося. А тоді я просто відклала це вбік. Таке трапляється – якась безглузда ситуація. У мене є сім’я, друзі, попереду хардовий сезон, тому я просто сказала собі: рухаємося далі.
– І що з того матчу ви винесли вчора для себе?
– Що я була жахливо повільною. Жодної реакції. Але це буває. Я теж людина, і іноді ти просто завмираєш. Плюс я була виснажена. В останні дні турніру втома відчувалася дуже сильно. Це якраз те, над чим я працюю – потрібно бути готовою фізично, щоб витримувати два тижні «мейджора». Адже це не тільки матчі, це ще й стрес, і очікування. Усе це складається разом. Думаю, з досвідом я буду справлятися краще і краще. Щодня я намагаюся прогресувати і вчитися чогось нового.
– Можете порівняти свої відчуття після виходу в півфінал на Вімблдоні з тим, що ви відчуваєте зараз? Чи здається це більш природним, ніби ви і повинні бути на цьому етапі?
– На «Шоломі» все одно це трохи сюрреалістично. Для мене це, безумовно, найбільше досягнення на US Open, і воно неймовірно особливе. Сьогоднішня перемога – найбільш значуща в моєму житті. І так, у мене є віра в себе й упевненість, що я можу грати на найвищому рівні й виходити на корт проти топ-3 і всіх із топ-10. Я вже не раз це доводила самій собі. Але водночас конкуренція зараз неймовірно висока, а «мейджори» – це особливе випробування. Тому я справді щаслива, що вперше зуміла зайти так далеко.
– Амандо, розкажіть, що ви відчули, коли взяли перший гейм? Було видно, як ви вигукнули «так!», коли рахунок став 1:1. Наскільки це допомогло зняти напругу?
– Так, звісно. Коли я не змогла втримати подачу в першому геймі, подумала: «Ну ось, починається». Було трохи стресово. Але виграти той перший гейм було дуже важливо – це зняло частину тиску з плечей. Після цього я стала поступово входити в матч. Я розуміла, що показую чудовий теніс весь тиждень, і намагалася нагадувати собі, що це новий поєдинок, потрібно виходити з чистою головою. Початок був нервовим, але щойно я відчула ритм, впевненість повернулася, і я змогла залишити минуле позаду.
– Карлос Алькарас учора говорив про важливість позитивної мови тіла. Для вас наскільки важливо було залишатися позитивною, особливо після першого програного гейму, і показати собі та суперниці, що ви не злякалися?
– Думаю, це було ключовим моментом сьогоднішнього матчу. Я намагалася підбадьорювати себе, повторювати позитивні установки. Саме цього мені не вистачало у фіналі Вімблдону. Тоді я не показувала емоцій, моя енергія і присутність на корті були недостатніми. Сьогодні я зробила висновки: підтримувала себе, була заряджена, і це допомогло мені грати краще.
– Попереду матч проти Наомі Осаки. Як оцінюєте суперницю?
– Вона чотириразова переможниця турнірів Grand Slam. Наомі прекрасно знає гру, неймовірно успішна. Вона – дуже потужна тенісистка, грає особливо здорово на харді, це всі знають. Я бачу, як багато вона працювала цього року, і схоже, що вона знову набула впевненості та задоволення від тенісу. Очевидно, вона завжди була топ-гравцем і залишається однією з найсильніших.
