Канадець Фелікс Оже-Альяссім поділився емоціями після того, як уперше за чотири роки пробився до півфіналу на турнірі Grand Slam
Фелікс Оже-Альяссім у чвертьфіналі US Open здолав австралійця Алекса де Мінора. Для канадця це лише другий півфінал на турнірах серії Grand Slam після виходу в цю стадію в Нью-Йорку 2021 року.
– Феліксе, вітаємо з перемогою. Які враження від матчу?
– Дуже радий, що вдалося виграти й дати собі шанс зіграти в півфіналі. Це був непростий матч у багатьох аспектах. Але коли перемагаєш, отримуєш час, щоб ще додати і зіграти краще. Саме це я і візьму з собою далі.
– Ви знову в півфіналі турніру Grand Slam, уперше з 2021 року. Були сумніви, чи настане такий момент ще раз?
– Ні, тому що я ще молодий. Якби мені було 35 і я постійно програвав у першому колі, тоді, можливо, сумніви з’явилися б. А так я завжди думав не про те, «чи повернуся я», а про те, що саме потрібно поліпшити, які зміни внести. Я зосереджувався на процесі, на щоденній роботі.
– Ви нещодавно згадували про весільні приготування. Що складніше: півфінал US Open чи одруження?
– Гарне запитання (сміється). Обидва моменти особливі, тому що це вперше в житті. Думаю, ті, хто одружився, мене зрозуміють. Чесно, майже всі приготування взяла на себе моя наречена. Вона чудова, адже сезон дуже щільний, і я не міг сидіти на кожній зустрічі з організаторами. Тож зараз, мабуть, усе трохи відкладемо.
– У другому сеті ви були в складному становищі. Як вдалося переломити гру?
– Це був найважчий матч для мене на цьому турнірі. Я програвав, але продовжував вірити і намагався не змінювати план, залишатися з тими ж намірами. Важливо було відразу зробити брейк у відповідь – це дало імпульс. На тай-брейку я знову поступався, але не так сильно, щоб не спробувати відігратися. Пара важливих очок – і ситуація змінилася.
– Ви обидва з Алексом сказали, що матч був не надто видовищним. Наскільки приємно виграти «нудну» гру?
– Це теж важливо. Ніхто не виграє Grand Slam із сімома ідеальними матчами. Завжди є один-два важких, де потрібно боротися і знаходити вихід. Сьогодні було саме так: ми обидва боролися із собою, і все вирішили кілька моментів.
– Ви часто згадуєте про свій спокій на корті. Це свідомий настрій?
– Ні, я просто намагаюся бути собою. Я і в житті не дуже емоційний. На корті бувають моменти, коли відчуваєш енергію трибун, тоді дозволяєш собі проявити емоції. Але я не намагаюся цього штучно робити.
– Ви активно займаєтеся гуманітарними проектами в Африці. Що для вас означає ця робота?
– Це важлива частина мого життя. Ми з сім’єю запустили програму наприкінці 2019-го, і я пишаюся тим, що маю можливість допомагати. Коли їду туди, це додає мені розуміння: бачиш виклики, з якими стикаються діти, і більше цінуєш власні можливості. Хочеться, щоб колись у турі з’явився гравець із тих країн, і я буду щасливий, якщо зможу допомогти цьому статися.
– Попереду у вас матч проти Янніка Сіннера. Як би ви описали його прогрес за останні роки?
– Він зробив величезний крок уперед. Став сильнішим фізично, поліпшив подачу, форхенд став набагато точнішим. Бекхенд і прийом у нього завжди були стабільні. Коли людина робить таку роботу і показує результат – треба віддати їй належне.
