Японська тенісистка поділилася враженнями після півфінального матчу на US Open
Наомі Осака не змогла втретє вийти до фіналу американського “мейджора”, поступившись Аманді Анісімовій.
Про емоції після матчу
Чесно кажучи, я не сумую, бо відчуваю, що зробила все, що могла. Відверто кажучи, це навіть надихає мене, адже тепер я хочу ще більше тренуватися, намагатися вдосконалюватися і, сподіваюсь, знову показати свій максимум й подивитися, що з цього вийде. Але, думаю, я не можу злитися на себе.
Про гру Анісімової
Я б не сказала, що було складніше, ніж я очікувала, бо я знала, який у неї стиль. Іноді це навіть було трохи кумедно, адже в її діях немає чіткого малюнку. Вона наче просто б’є по м’ячу і зазвичай він влучає. Тож так, очевидно, вона дійшла до фіналу Вімблдону, а тепер ще й до фіналу тут, що свідчить, що вона справді дуже сильна тенісистка. Гадаю, що вона моя повна протилежність у грі, бо я не намагаюсь бити сильно. Я більше спостерігаю за суперницею, а вже тоді темп зростає. Усе залежить від того, який темп мені задають. Я граю трохи по-іншому з кожною суперницею. Сьогодні я знала, що повинна діяти агресивно проти неї, бо якщо дати їй слабший м’яч, вона проб’є щосили.
Про втрачену можливість за рахунку 4:4 у другому сеті
Треба жити й вчитися. У моєму випадку я взагалі не згадала про це, доки ви не нагадали, і ось тепер думаю. Я виходила на цей матч із розумінням, що вона одна з найкращих тенісисток на прийомі у світі. Звісно, я вважаю себе однією з найкращих на подачі. Це трохи прикро, але я не можу сказати, що грала багато півфіналів на “мейджорах” після повернення. Тож, мабуть, у неї трохи більше досвіду, ніж у мене.
Про Лабубу, який би був у фіналі
Тільки не змушуйте мене плакати… Це найважче запитання. Я щойно про це згадувала: я хотіла зробити іграшку себе в образі з минулого року, у тій зеленій сукні. Там би ще був бант. І мене це просто розриває. О Боже, це найжахливіше. Чесно, я спокійно сприймаю поразку, але не питайте мене про цього Лабубу.
Про свій настрій і враження від сезону
Гадаю, що вдалий виступ на US Open точно додав мені впевненості. Так само, як і мій результат у Монреалі. Але сезон ще не закінчився. Чесно, я зайшла трохи далі, ніж думала. Я лише хотіла бути серед сіяних на турнірах Grand Slam, але тепер навіть не знаю, на якій я позиції. І все ще відчуваю, що я прогресую. Звісно, я хочу добре виступити в Австралії. Я завжди впевнено граю там. Тож тепер моя мета – гідно пройти серію турнірів в Азії і завершити рік на мажорній ноті. Я думаю, що все це процес. Це лише мій другий турнір із Томашем Вікторовським, і я маю це враховувати.
Якщо взяти все в комплексі, то, вважаю, що цього року я показала дуже хороші результати. Я також люблю прогресувати з року в рік. Навіть до цього турніру я вже перевищила свої очікування. Мій найгірший сезон може виявитись найкращим для когось іншого, якщо озирнутися назад. Тому я маю знаходити способи обманути власний розум, щоб залишатися позитивною. Чесно кажучи, після камбеку найважчим для мене був ментальний аспект. Було дуже складно пережити спад минулого року й навіть початок цього, залишатися смиренною й приймати все. Навіть виступ на “челенджері” (турнір WTA 125 у Сен-Мало перед Ролан Гаррос – прим. BTU) був для мене непростим. Але я точно знаю, що люблю цей спорт. Я хочу грати матчі. Хочу виходити на cтадіон Артура Еша й зроблю для цього все можливе. Думаю, готовність приймати те, скільки зусиль це потребує, – це те, над чим я багато працювала.
Фото: Getty Images.
