Лідер світового рейтингу прокоментував вихід до фіналу на Відкритому чемпіонаті США
Італійський тенісист, обігравши Фелікса Оже-Альяссіма, вшосте у кар’єрі вийшов до фіналу на “мейджорах”.
– Янніку, чи можете розказати про свою травму та пояснити, чому ви отримували медичну допомогу поза кортом? Де саме була проблема?
– Так, проблема була в області живота. Я відчув легкі спазми після подачі у другому сеті за рахунку 4:3. Після перерви стало набагато краще, і в якийсь момент я взагалі перестав відчувати будь-який дискомфорт. Я подавав у звичному темпі, тож усе добре, нічого серйозного. Але я віддав перевагу вийти з корту, адже відчуття були в різних ділянках. Загалом усе гаразд.
– Ви постійно граєте проти Карлоса на великих турнірах, зустрічаєтесь навіть у ресторанах. Чи не набридло вже бачити його так часто?
– На корті ми раді бачити один одного, адже це означає, що ми добре виступаємо на турнірах, враховуючи наші рейтинги. Поза кортом ми іноді перетинаємось, не знаю, чи завжди ми від цього щасливі, але загалом це чудово. Як я завжди кажу, у нас хороші стосунки поза кортом, все нормально і між нами, і між нашими командами. Ми всі працюємо наполегливо, але при цьому залишаємося звичайними людьми. Це чудово.
– Які найбільші покращення ви бачите у грі Карлоса за останні роки? І що вдалося покращити вам?
– Він дуже додав у подачі. Подає із кращою швидкістю, але водночас відсоток влучань завжди дуже високий, він став набагато стабільнішим. Раніше було більше злетів і падінь, а тепер він постійно проходить дуже далеко на турнірах. Це багато про що говорить. Я завжди кажу: коли ти молодий, один-два роки можуть багато змінити.
У мене теж є прогрес. Подача стала кращою, гра біля сітки покращилася, хоча ще не на тому рівні, де я хочу бути, але ми працюємо над цим. Також значно підтягнув фізичну форму. Раніше в три-чотирисетових матчах мені було важко, а зараз почуваюся добре.
– Роджера Федерера колись запитали, чи подобається йому постійно грати проти Надаля у фіналах. Він відповів: “Ви жартуєте? Звісно, я волів би грати з кимось іншим”. Чи відчуваєте ви так само у випадку з Карлосом?
– І так, і ні. Думаю, ми всі думаємо так само, що інколи було б легше зустріти когось іншого. Але я люблю ці виклики. Люблю потрапляти у такі ситуації. Карлос змушує мене виходити на межу можливостей, і це чудово, бо тоді отримуєш найкращий результат як гравець.
Ми вже часто грали один проти одного останнім часом, і кожного разу підготовка змінюється, з’являються нові деталі. Звісно, іноді приємно зіграти не проти нього. Але загалом це чудово для тенісу – мати таке суперництво, сподіватися на великі матчі попереду. А я – людина, яка любить подібні виклики.
– Ви показуєте вражаючу стабільність: п’ять поспіль фіналів на “мейджорах”, всі чотири за цей рік, 27 перемог на хардових турнірах Grand Slam поспіль. Яка з цих цифр для вас найбільш особлива?
– Це неймовірна статистика. Я б ніколи не подумав, що зможу досягти цього, коли став грати у Турі. А зараз я тут – і це щось особливе. Думаю, що п’ять поспіль фіналів на Grand Slam – це справді велике досягнення. Стабільність і можливість знову й знову доходити до вирішальних стадій найбільших турнірів – це фантастично. Але водночас у мене в голові завжди є розуміння: що зроблено, те зроблено. Попереду дуже важливий день – фінал у неділю. А далі побачимо.
У вирішальному матчі Яннік Сіннер зустрінеться з Карлосом Алькарасом, з яким вже двічі грав у фіналах турнірів Grand Slam цього року: програв на Ролан Гаррос і переміг на Вімблдоні.
Фото: Getty Images.
