Польська тенісистка відповіла на запитання журналістів після виходу до третього кола Відкритого чемпіонату США
Іга Швьонтек ушосте поспіль вийшла до третього кола US Open після несподівано важкої перемоги над нідерландкою Сюзан Ламенс. Полька стала четвертою тенісисткою у Відкритій Ері, яка дійшла до третього кола щонайменше на 23 поспіль турнірах Grand Slam.
– Іга, важка перемога. Ваші думки після матчу?
– Так, безумовно, це був непростий матч. У другому сеті все ускладнилося, але я рада, що змогла перезавантажитися і почати краще грати в третьому.
– Чи здивувала вас гра Сюзан Ламенс у другому і третьому сетах?
– Ні, я б не сказала, що здивувала. Я дозволила їй повернутися в гру після першого сету, і вона використала свої шанси, відразу зрозуміла, що робити. Вона заслужила ті гейми, які виграла. Просто підняла рівень – робила значно менше помилок, ніж на початку.
– Чи був для вас перевагою ваш великий досвід виступів на такій великій арені?
– Це залежить від гравця. Я теж пам’ятаю, як грала в статусі аутсайдера, і часом це давало додаткову мотивацію: нема чого втрачати. Усе залежить від того, як тенісистка на це реагує.
– Наскільки важлива для вас робота ніг і хто першим звернув вашу увагу на це?
– Це ключове. Усе починається з ніг. Якщо ти не в правильній позиції перед ударом, не можна зіграти тільки руками. Я завжди знала, що це важливо. Не згадаю, хто саме першим наголосив на цьому, але це частина гри, яку кожен розуміє.
– Це був ваш перший трисетовий матч ще з Вімблдону. Чи є переваги в тому, щоб пройти крізь довший матч, де треба моментами грати під тиском?
– Так, адже ти вчишся вирішувати проблеми, коли є тиск. Це завжди цінний досвід. Плюс – можна трохи довше пограти на стадіоні Артура Еша, адже покриття тут відрізняється від тренувальних кортів.
– Ваші очікування від матчу з Анною Калинською?
– Це буде непросто. Вона любить швидкі корти. Я ще не встигла подивитись її ігри тут, бо відбувається стільки всього, але тактично готуватимусь, як і завжди. Вона б’є плоско, намагається відразу діяти агресивно з перших м’ячів.
– У тенісі майже кожен матч закінчується рукостисканням. Вам подобається ця традиція чи часом хотілося б її уникнути?
– Чесно, я ніколи не замислювалася. Ми звикли робити це ще з дитинства. Для мене це нормально. Може, якби я когось дуже сильно не любила, тоді б не захотіла потискати руку (усміхається). Але загалом це добре – привітати суперницю після матчу.
– Як вам грати на цьому турнірі в Нью-Йорку? Для багатьох це хаос, шоу.
– Тут точно не найспокійніший Grand Slam. Усе більше про шоу та розваги, ніж про самих гравців. Тому треба пристосовуватися і приймати, що не вдасться бути в «бульбашці». Але саме це робить кожен турнір різним. Комусь подобається, комусь – ні.
– Ви вже давно міжнародна зірка. Вам комфортно в цій ролі чи це скоріше складність?
– Здебільшого комфортно. Мені подобаються фотосесії зі спонсорами і результат, коли бачу себе десь на банерах. Це дає позитивні емоції. Подобається, коли люди підтримують, а цього не буде, якщо твоє ім’я невідоме. Але іноді хочеться просто працювати спокійно і тихо, без уваги. Тому є і плюси, і мінуси.
– У вирішальному сеті ви продемонстрували і атаку, і потужний захист. Як ви знаходите баланс між цим?
– Я б не сказала, що шукаю баланс. Це просто два інструменти, які можна використовувати залежно від ситуації. Важливо не перегинати з агресією, тому що більшість ударів я можу зіграти ще сильніше, але тоді втрачається контроль. А в обороні я завжди можу покластися на себе – це допомагає.
– У США зараз багато говорять про подвійні стандарти та расизм у спорті, зокрема після ситуації з Тейлор Таунсенд та Оленою Остапенко. Як ви це сприймаєте?
– Це складне питання. Я не можу говорити за всі види спорту, бо не маю досвіду. Але знаю, що світ змінився, і так, учора виникла ситуація, яку обговорюють скрізь. Я була зосереджена на матчі, тому не встигла вникнути. Не можна судити всю спільноту через поведінку однієї людини.
