Іспанський тенісист спілкувався з журналістами після своєї перемоги у фіналі Відкритого чемпіонату США
Карлос Алькарас перервав дворічну переможну серію Янніка Сіннера на хардових турнірах Grand Slam і вдруге став чемпіоном у Нью-Йорку. Для 22-річного іспанця це вже шостий титул на “мейджорах”. Завдяки перемозі Алькарас повернув собі статус першої ракетки світу, змістивши Сіннера з вершини рейтингу.
– Карлос, як ви почуваєтеся після перемоги на US Open?
– Це чудове відчуття. Я дуже багато працюю, щоб отримати цей трофей. Так, це вже мій другий титул тут, але він все одно як мрія, що збулася. Другий раз в Нью-Йорку – це щось особливе. Можливо, навіть відсвяткую лимонадом (посміхається).
– Ви знову перша ракетка світу. Наскільки це надихає?
– Це неймовірно. Коли вдається досягти мети, яку ставив на початку сезону, відчуття просто фантастичне. Одним з головних завдань було якомога швидше повернути собі першу сходинку рейтингу або завершити рік на цій позиції. Зробити це в один день з перемогою на Grand Slam – ще приємніше.
– Яннік сказав, що сьогодні він був занадто передбачуваним, а ви – навпаки, різноманітним. Наскільки важлива для вас ця варіативність?
– Це і є мій стиль. Я завжди відчував, що можу робити на корті все: різані, укорочені, топспіни, виходи до сітки. Я довіряю своїм фізичним можливостям і знаю, що можу дістати будь-який м’яч. Це дає впевненість і дозволяє грати різноманітно. Ще з дитинства я мав бажання пробувати все. Єдине, над чим доводилося працювати – зменшувати кількість помилок. Тепер же ця різноманітність у поєднанні зі стабільністю приносить результат.
– Коли Яннік каже, що відчуває себе передбачуваним, ви дійсно можете його “прочитати”? Або ви відчуваєте, що він помиляється і насправді не такий вже й передбачуваний?
– Я б не сказав, що я читаю його гру тому, що він передбачуваний. Але я його добре знаю. Ми зіграли вже стільки матчів один проти одного. Як він казав, він дивиться багато моїх матчів, щоб вивчати мою гру. Я роблю те ж саме. Я дивлюся його поєдинки, по-перше, тому що мені просто подобається спостерігати, як він грає – те, що він робить, неймовірно. А по-друге, тому що я люблю вивчати, як він діє, як почувається на турнірах, щоб мати уявлення, якщо мені доведеться зустрітися з ним.
Тому я б не сказав, що він передбачуваний, але я знаю його стиль, його основні зброї. Я намагаюся бути зосередженим саме на цьому. Але навіть якщо він сам може відчувати себе передбачуваним, все одно неймовірно важко витримувати його рівень і вести довгі розіграші проти нього.
– Ваш тренер Хуан-Карлос Ферреро сказав, що ви зіграли ідеально. Ви згодні з цим?
– Так, думаю, він правий. Не часто він каже, що я зіграв ідеально, тому для мене це особливо цінно. Але дійсно, щоб виграти US Open і перемогти Янніка, я повинен був зіграти бездоганно.
– Що стало ключовою відмінністю між цим матчем і фіналом на Вімблдоні?
– Ми переглянули той фінал з тренерським штабом, відзначили, що можна було зробити краще, і почали працювати над цим. Я сказав: “Мені все одно, виграю я чи програю, головне – робити правильні речі”. І сьогодні це спрацювало.
– Хуан Карлос трохи раніше говорив нам, що після Вімблдону ви почали тренуватися з думкою про наступну зустріч з Янніком. Як швидко після того фіналу ваші думки переключилися на те, що потрібно щось змінювати?
– Відразу після матчу. Я зрозумів, що якщо хочу обіграти його, мені потрібно дещо поліпшити. Після фіналу Вімблдону, звичайно, я взяв паузу, тиждень нічого не робив. Але в голові вже тоді було: коли почну тренуватися, хочу працювати над цим, цим і цим.
Вибачте, не буду вдаватися в деталі, але я думав конкретно про ті речі, які треба підтягнути, щоб перемогти Янніка. Тому два тижні перед Цинциннаті я присвятив саме цим аспектам своєї гри, які, як я відчував, потрібно поліпшити.
– Які ваші думки щодо боротьби за кар’єрний Grand Slam? Що вам, що Янніку до нього не вистачає по одному “Шлему”.
– Чесно кажучи, це моя головна мета, коли я починаю передсезонну підготовку – зрозуміти, що я хочу поліпшити і чого хочу досягти. Australian Open завжди в моєму списку, це перший або другий турнір року, і для мене головна мета – зібрати кар’єрний “Шлем” або навіть календарний “Шлем”. Було б чудово зробити це в Австралії першим або другим за рахунком, але, чесно кажучи, для мене не має значення, коли саме. Головне – виконати це завдання.
Звичайно, я постараюся зробити це вже наступного року. Якщо не вийде – значить через два, три або чотири роки. Я буду прагнути це завершити. Якщо він [Сіннер] зробить це першим – це буде величезне досягнення. Але для мене все, про що я думаю, – це зібрати кар’єрний “Шлем”, неважливо коли.
– Ви програли всього один сет за весь турнір. Чи можна сказати, що це найкращий турнір у вашій кар’єрі?
– Так, я так вважаю. Це був найкращий турнір, від першого матчу і до фіналу. Рівень моєї гри залишався стабільно високим, і я пишаюся цим. Я багато працював над тим, щоб стати більш послідовним – і це спрацювало.
– Чи є у вас час насолодитися досягненням, адже календар дуже щільний?
– Напевно, єдиний мінус тенісу в тому, що, як тільки виграєш турнір, відразу потрібно перемикатися на наступний. Іноді у тебе є один день, щоб порадіти перемозі, а іноді навіть і цього немає – і вже потрібно летіти в інше місце, грати новий турнір. Тому часом дійсно складно усвідомити, що ти виграв титул, і насолодитися цим моментом.
Головне, чого я навчився цього року, – це знаходити час, щоб цінувати кожен турнір, кожне переживання, яке тобі дарує теніс, і радіти разом зі своєю командою, родиною, людьми, які поруч. Важливо зупинитися, поглянути на трофей, оцінити те, що ти зробив на турнірі, і отримати задоволення від цього. Думаю, це дійсно важливо – і саме цього я намагаюся дотримуватися після кожного турніру, кожного матчу, кожної перемоги.
Фото: Getty Images.
