Чотириразовий чемпіон US Open Новак Джокович прокоментував свою перемогу в другому колі US Open
Новак Джокович у чотирьох сетах обіграв американського «кваліфаєра» Закарі Свайду. Серб 19-й раз поспіль вийшов до третього кола Відкритого чемпіонату США, жодного разу не зупиняючись раніше цієї стадії.
– Новак, вітаємо з перемогою. Ви виграли вже майже все в тенісі. Але коли виходите на корт, відчуваєте, що вам ще є що доводити?
– Так, завжди є що доводити, коли виходиш на корт. Насамперед – що ти все ще здатен вигравати тенісні матчі. Це питання перспективи. Якщо дивитися глобально, після всього, що я пройшов і здобув за стільки років у турі, можна сказати: «уже нічого доводити». Але це дуже відносно. Для мене в короткій перспективі справа завжди в тому, щоб максимально використати цей день і знайти спосіб перемогти. Сьогодні я саме так і зробив. Я не задоволений рівнем своєї гри, але в тебе бувають такі дні, коли граєш не найкращим чином, і треба просто знайти спосіб подолати це.
Я не хочу звучати надто філософськи, але я досі люблю відчуття конкуренції. Мене мотивує ця енергія, навіть якщо я часто буваю надто суворим до себе, бо очікую від себе лише найвищого рівня. Це, звісно, не завжди можливо. Але я все ще маю бажання змагатися з молодими хлопцями. Якби не мав би його – мене б тут не було.
– Як вам корти та м’ячі цього року?
– Швидкість кортів приблизно така сама, як і в останні роки. А ось м’ячі – інша історія. Не знаю, чи то це гума м’яча, чи то його покриття і матеріал, але різниця відчувалася. Утім, добре, що цього року є певна стабільність: гравці кажуть, що м’ячі американської серії та US Open більш-менш однакові. Це добре, бо з ними вже можна побачити менше травм суглобів, які траплялися останніми роками.
Я розумію, що виробляють м’ячі всього на кількох фабриках у Китаї для різних брендів і турнірів. Якщо щось змінюється в цьому ланцюжку – ми відчуваємо різницю. Важливе і зберігання: що довше вони лежать, то більше втрачають тиск. Це дуже чутливий момент, і до нього треба ставитися серйозно.
– У вас є куртка з позначеними всіма турнірами Grand Slam. Що для вас означає кар’єрний Slam?
– У дитинстві я не мріяв про це. Я мріяв виграти Вімблдон. Все інше прийшло вже пізніше, коли я був у турі кілька років. У 2011-му я здійснив свою дитячу мрію – переміг на Вімблдоні і став першою ракеткою світу. І тоді я подумав: «чому б не спробувати ще?». Якщо я зміг того року виграти три з чотирьох турнірів Grand Slam і дійти до півфіналу Ролан Гаррос – чому б не замахнутися на все?
Коли у 2016-му це сталося, я відчув величезне полегшення. Передусім через тиск, який я сам на себе накладав. Звісно, були й очікування оточення, але найбільший тиск йшов зсередини. Після перемоги я відчув: “Добре, зробив це. Можна рухатися далі”.
Є багато дискусій, що є найвищим викликом у нашому спорті. Для мене це дві речі: виграти кар’єрний Slam або «золотий» Slam з олімпійським золотом, і тривалий час залишатися №1. Тому що «Шоломи» – величезна мета кожного, вони вимагають неймовірної енергії. А для того, щоб бути стабільно №1, треба цілодобово працювати над кожною деталлю – від фізичного відновлення до ментальної підготовки. Усе залежить тільки від тебе самого на корті. Я щасливий, що зміг досягти стількох великих речей.
– На корті у вас було не так багато радості. Як ви себе почували?
– Це не питання мотивації. Просто я був розчарований своєю грою. Усередині постійно прокручував різні речі, які, повірте, вам не захочеться знати (посміхається). Я намагався залишатися сконцентрованим і вирішити «головоломку», яка переді мною. Я люблю змагатися, але не люблю, коли не показую свого рівня. Тоді накладаю на себе ще більший тиск, щоб наступного разу бути кращим. Сьогодні було непросто знайти ритм, тому я виглядав менш емоційним.
У третьому колі суперником Джоковича стане британець Кемерон Норрі.
