Перша ракетка України в інтерв’ю виданню AS розповіла про значущість для неї Кубка Біллі Джин Кінг, ставлення до спортсменів із РФ і випадки цькування в соцмережах
– Чи є Кубок Біллі Джин Кінг одним із найважливіших турнірів у вашому календарі щороку?
– Так, без сумніву. Він дуже високо в моєму списку, поряд з Олімпійськими іграми. Але, звичайно, Ігри відбуваються тільки раз на чотири роки, це інше. Грати за свою країну для мене дуже важливо, і я дуже пишаюся тим, що можу бути частиною команди і брати участь у Фіналі. Це як футбольний чемпіонат світу, тільки в тенісі, і прекрасна можливість підняти український прапор.
– Чи стало це ще більш особливим з початком вторгнення Росії?
– Так, безперечно. Коли грає Україна, коли ми виходимо на корт, у мене виникає багато емоцій. Грати за свою країну, бачити, як команда підтримує мене у важких матчах… Це додає і тиску, і різних почуттів. Але водночас я дуже пишаюся тим, що представляю Україну на такій великій арені і намагаюся приносити перемоги нашому народу.
– Чи відчуваєте ви, що за останні роки ваша роль у країні зросла не тільки як тенісистки, а й як важливої публічної людини в Україні?
– Так, я це відчуваю. Я беру участь у різних заходах, у багатьох проектах. У мене є власний фонд, я також підтримую інші благодійні платформи та багато іншого. Я хочу мати життя після тенісу, адже ніколи не знаєш, коли настане цей момент, тож намагаюся бути корисною своїм людям, Україні, і віддавати максимум. Це моя щоденна мотивація: використовувати свій майданчик, свій голос. Після стількох років у турі для мене це вже більше, ніж просто теніс.
– Ви досі не тиснете руки російським гравцям. Як ви справляєтеся із ситуацією у своїй країні?
– Я можу говорити тільки зі своєї точки зору. Мені, як українці, дуже боляче прокидатися щодня з новинами про російські ракети, що падають на мою країну, руйнують і навіть вбивають людей. Тому я вважаю, що будь-яка пропаганда має бути припинена. Я не хочу мати нічого спільного з урядом, який творить жахливі речі з моїм народом. Я просто хочу миру для своєї країни, хочу повернутися в Україну, не боячись за своє життя і життя своєї сім’ї…
– Росію і Білорусь одразу відсторонили від Кубка Біллі Джин Кінг і Кубка Девіса, вони не могли грати на Вімблдоні… Але зараз Ізраїль продовжує виступати без проблем. Що ви думаєте про це?
– Я вважаю, що це рішення організацій. У мене немає достатньо інформації щодо цього конкретного випадку, але я переконана: у ситуації воєн і звірств не можна залишатися нейтральними. Дехто каже, що спорт не має стосунку до політики, але коли його використовують у пропагандистських цілях, це далеко не так. Не можна просувати геноцид через спортсменів. Деякі кроки вже зроблено – наприклад, прибрано прапори або обмежено участь, але потрібно вживати більш жорстких заходів.
– На жаль, більшість тенісисток зазнають онлайн-цькування, особливо з боку тих, хто робить ставки. Як ви з цим справляєтеся?
– Я отримую такі повідомлення вже багато років. Іноді це жахливо, звісно. Думаю, потрібно запроваджувати заходи захисту, особливо для молодих тенісисток, адже я, у певному сенсі, вже звикла, а для новачків це може бути надзвичайно важко. Це жахлива ситуація, особливо коли йдеться про погрози.
– У вашому випадку це загострилося через те, що ви ще відстоюєте свою країну?
– Так, абсолютно. Майже під кожним моїм фото є образливі коментарі – не тільки через поразки в матчах, а й через мою позицію. Я товстошкіра, хоча часом важко. Я люблю свою країну і не зробила б нічого інакше, тому, на жаль, це ціна, яку доводиться платити.
